Постанова

від 29.01.2007 по справі 08/296-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

08/296-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2007 р.                                                           Справа № 08/296-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Лукашова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт", м. Одеса (вх. № 4679 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 21.11.06 р. по справі № 08/296-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська Східна регіональна компанія", с. Комунар, Харківська область

про стягнення 3756,07 грн., -

встановила:

У серпні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська Східна регіональна компанія" про стягнення заборгованості в розмірі 3756,07 грн., 102,00 грн. держмита та 118,00 грн.  витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.06р. по справі №08/296-06 (суддя Ковальчук Л.В.) в позові відмовлено за його безпідставністю.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає дане рішення винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у своїх запереченнях, вважає доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

22.01.07р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" надійшла термінова телеграма, в якій позивач просить розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з того, що між сторонами у справі був укладений договір №Г/И-044/05 від 01.08.05р. на транспортно-експедиційні послуги (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати транспортно-експедиційні послуги під час оформлення та транспортування вантажів, що надходимуть на адресу відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Договору розрахунки за виконану роботу здійснюються по виставленому рахунку позивача на протязі 7 банківських днів.

На підставі п. 6.7. Договору документом, підтверджуючим факт виконання угоди, є акт виконаних робіт,  підписаний повноважними представниками сторін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарський суд встановив, що позивачем не доведено здійснення транспортно-експедиційних послуг за договором №Г/И-044/05 від 01.08.05р., оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання позивачу вказівок з боку відповідача та укладання з ним додаткових угод, а також відсутні  акти виконаних робіт, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для  задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. А згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору.

Так, договір №Г/И-044/05 на транспортно-експедиційні послуги, укладений між сторонами у справі 01 серпня 2005 року, за своєю правовою природою є договором  транспортного експедирування.

Відповідно до п. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором  транспортного  експедирування  одна  сторона (експедитор)  зобов'язується  за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного  експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом,  зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання   додаткових  послуг,  необхідних  для  доставки  вантажу (перевірка  кількості  та  стану  вантажу,  його  завантаження  та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання  вантажу  до  його  одержання  у  пункті   призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У відповідності до п.2.2. Договору передумовою виконання позивачем зобов'язань за Договором є надання відповідачем відповідних інструкцій на транспортно-експедиційне обслуговування.

Пунктом 2.3.2. спірного Договору передбачено підписання сторонами додаткової угоди по кожному перевезенню, в якій повинно зазначатися найменування вантажу та його обсяг, маршрут перевезення, строк надання транспортно-експедиційних послуг та їх вартість.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що позивач має право вимагати від відповідача стягнення витрат, які він поніс у зв'язку з виконанням Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 05.08.2005р. №05/08-1  (а.с. 58) відповідач просив позивача направити контейнери №№6318984, 6333417, які прибули до Одеського порту, до м. Харкова лише після надходження ще  трьох  контейнерів, котрі повинні прибути до порту 18.08.2005р. При цьому відповідач повідомив, що всі видатки, пов'язані зі збереженням у Одеському порту, він зобов'язується повернути позивачу.

Факт того, що вищезазначені п'ять контейнерів прибули до Одеського порту на ім'я відповідача, а останній довірив позивачу виконати експедирування, індосирування, митне оформлення та доставку вантажу, підтверджується довіреностями,  виданими відповідачем (а.с. 59-60). Більш того, в підтвердження виконання вищезазначених інструкцій відповідача позивач надав також наряди та вантажно-транспортні накладні (СМК), з яких вбачається, що доставка відповідачу п'яти контейнерів була позивачем здійснена.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав на замовлення відповідача  послуги по перевезенню вантажу, що не суперечить чинному законодавству, в зв'язку з чим позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №Го-318 від 01.09.05р. на підставі п. 6.3. Договору.

Враховуючи те, що доказів укладення між сторонами у даній справі інших  договорів, окрім спірного, матеріали справи не містять та відповідні докази відповідачем не надані, колегія суддів вважає рахунок-фактуру №Го-318 від 01.09.05р. виставленим до оплати саме в рахунок договору №Г/И-044/05 від 01 серпня 2005 року. Більш того, відповідач частково оплатив вказаний рахунок-фактуру.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що часткове перерахування грошових коштів за рахунком-фактурою №Го-318 від 01.09.05р. було здійснене  відповідачем помилково. Проте, доказів в підтвердження цих обставин відповідач апеляційному господарському суду не представив.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що позивачем були виконані  послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, саме за спірним договором.   

Окрім того, як стверджує відповідач та послався господарський суд в обґрунтування оскаржуваного рішення, на підставі п. 6.7. Договору документом, підтверджуючим факт виконання угоди, є акт виконаних робіт, підписаний повноважними представниками сторін, однак такі акти між сторонами не складались.

Проте, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що в даному випадку складання актів виконаних робіт не несе ніякого правового навантаження та не впливає на суть правовідносин між сторонами у справі щодо настання наслідків виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язковості складання актів виконаних робіт, зокрема стосовно договору, що є предметом спору у даній справі.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач правомірно вимагає сплати грошових коштів за послуги з перевезення вантажу, які надавались ним саме на замовлення відповідача. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Слід також зазначити, що при ввезенні вантажів на митну територію України є обов'язковими дозиметричні дослідження, які регулюються Постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20.03.1995р. (із змінами та доповненнями), Наказом Міністерства екології і природних ресурсів України №27 від 15.05.2000р. "Про затвердження Інструкції щодо проведення радіаційного контролю   транспортних   засобів  і   вантажів   у   пунктах   пропуску   через державний кордон та на митній території України" (зареєстрований у Міністерстві Юстиції України 11.07.2000р. під №411/4632), Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №204 від 08.09.1999р. (зареєстрований у Міністерстві Юстиції України 15.11.1999р. під №787/4080 "Про затвердження Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць".

В підтвердження проведення дозиметричних досліджень є акт №220809-УЗ від 22.08.2005р., складений "Українською екологічною компанією". Разом з цим, слід зауважити, що без проведення даних досліджень вантаж не може бути випущений на митну територію України.

Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен також відшкодувати позивачу й витрати на проведення радіаційного контролю вантажу.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 21.11.2006 р. по справі № 08/296-06 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт", м. Одеса підлягає задоволенню, а вказане рішення підлягає скасуванню.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по справі  державного мита у розмірі 153,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт", м. Одеса задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.11.06р. по справі №08/296-06 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська східна регіональна компанія" (юридична адреса: 61002, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Миру, 1; поштова адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевського 66, кв. 203; р/р 260070137909 в ВАТ "Інпромбанк" м. Харків, МФО 351878, код ЄДРПОУ 33010728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" (юридична адреса: 65481, Одеська область, м. Южне, пр-т Григорівського десанту, 12, кв. 192;  поштова адреса: 65011, м. Одеса, вул. Осипова, 9, кв. 19;  р/р 26002964867315 в Одеській філії ПУМБ, МФО 328191, код ЄДРПОУ 31000791)  суму боргу в розмірі 3756,07 грн., витрати з держмита по справі в сумі  153,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    

                                 Судді