Постанова

від 31.03.2007 по справі ас-12/351-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-12/351-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

Адміністративна                                                   Головуючий по 1-й інстанції

справа №АС-12/351-06                                        суддя –Костенко Л.А.

                                                                                Доповідач по 2-й інстанції

                                                                                суддя –Олійник В.Ф.

    13 березня  2007 р.                                                                м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.

при секретарі –Острась Н.М.

за участю представників:

позивача – Нестеренко А.В.

відповідача – Устименко О.М.

третьої особи – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми   (вх.№ 389С/2-5)

на постанову господарського суду Сумської області від 15.12.2006 року  по адміністративній справі № АС12/351-06          

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумифітофармація”, м. Суми

до  Державної податкової інспекції в м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -  Державне казначейство в м. Суми

про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, -  

в с т а н о в и л а :

У серпні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Сумифітофармація”, м. Суми  (далі ТОВ “Сумифітофармація”) звернулось в суд з позовом, який потім уточнило, до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі ДПІ в м. Суми) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №1000252306/0/46784 від 18.07.2006 року та його скасування, а також зобов'язати  ДПІ в м. Суми надати органу державного казначейства відповідний висновок по відшкодуванню з бюджету 62573,36 грн. податку на додану вартість.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.10.2006р. по справі №АС-12/351-06 до справи було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -  Державне казначейство в м. Суми.

 Постановою господарського суду Сумської області від 15.12.2006р. по адміністративній справі №АС-12/351-06 позовні вимоги були задоволені та постановлено:

- визнати   нечинним     податкове   повідомлення  -  рішення  ДПІ в м. Суми від 18.07.2006 року №1000252306/0/46784;

зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Суми надати   до Державного казначейства в м. Суми в п'ятиденний  термін з набрання законної сили  постанови місцевого господарського суду висновок про відшкодування ТОВ «Сумифітофармація»з Державного бюджету ПДВ в сумі 62573,36 грн.

В апеляційній   скарзі ДПІ в м. Суми ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про відмову в задоволенні позову з посиланням на те,  що  суд  першої  інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку  зібраним  доказам,  висновки  суду  не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права,  внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції було встановлено, що за результатом невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Сумифітофармація»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування  ПДВ  по декларації за січень 2006р., яка проводилась  на підставі одержаної інформації від Держаної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування на 62573,36 грн. (акт перевірки № 4430/23-6-31397624-55 від 12.07.2006 року). За результатами перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1000252306/0/46794 від 18.07.2006 р.

Попередньою виїзною позаплановою перевіркою ТОВ «Сумифітофармація»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установі банку по декларації за січень 2006 року (акт перевірки №3242/23-6/31397624-42 від 15.05.2006 року) була підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу в сумі 175752,00  грн.

В ході проведення позапланової перевірки у відповідності до вимог наказу ДПА України № 350 від 18.08.05 року, з метою підтвердження сум податкового кредиту, заявлених ТОВ "Сумифітофармація", сумами податкового зобов'язання продавця та встановлення надмірної сплати податку до Державного бюджету по даних господарських операціях було  проведено невиїзну документальну перевірку основного постачальника-приватного комерційного підприємства "Еліпс" (код ЄДРПОУ 23993937, м.Суми) з питань правових відносин з ТОВ "Сумифітофармація1" за грудень 2005 року (довідка перевірки № 3068/23-6-23993937/42/1-14 від 05.05.06 року) по податкових накладних:

№ 01/12 від 01.12.05 року на загальну суму 112568,16 грн., в т.ч. ПДВ 18761,36 грн.;

№ 05/12 від 05.12.05 року на загальну суму 105000.00 грн.. в т.ч. ПДВ 17500,00 грн.;

№ 06/12 від 06.12.05 року на загальну суму 48672,00 грн.. в т.ч. ПДВ 8112,00 грн.;

№ 09/12 від 09.12.05 року на загальну суму 109200,00 грн., в т.ч. ПДВ 18200,00 грн. з вартості лікарської рослинної сировини згідно з договором № 29/1 від 03.08.2005 року про купівлю-продаж лікарської сировини.

Лікарську рослинну сировину отримано згідно з видатковими накладними та оприбутковано на рахунок 281. Транспортування товару та вантажні роботи проводилися за рахунок покупця.

Згідно з довідкою вищезазначеної перевірки ПКП "Еліпс" є посередником. Постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Імест»(м. Київ).

По ланцюгу постачання було направлено запит щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Імест»(і.п.н.334029826552, свідоцтво платника ПДВ 37680477, м. Київ), яке є безпосереднім постачальником ПКП "Еліпс" в адресу ДШ у Печерському районі м. Києва № 29583/7/23-610/1/229 від 06.05.2006 року по податкових накладних № 01/12 від 01.12.05 року з вартості придбаної лікарської сировини, вартість (без ПДВ) - 93525,42 грн., сума ПДВ -18705,08 грн.; № 04/12 від 04.12.05 року з вартості придбаної лікарської сировини, вартість (без ПДВ) - 87450,00 грн.. сума ПДВ -17490,00 грн.; №05/12 від 05.12.05 року з вартості придбаної лікарської сировини, вартість (без ПДВ) - 40524,30 грн.. сума ПДВ - 8104,86 грн.; №08/12 від 08.12.05 року з вартості придбаної лікарської сировини, вартість (без ПДВ) - 90948,00 грн., сума ПДВ - 18189,60 грн.; Всього на суму ПДВ 62489,54 грн.

Згідно з отриманою інформацією від ДПІ у Печерському районі м. Києва №9186/7/23-1410 від 12.05.2006 року підприємство ТОВ "Імест" за юридичною адресою не знаходиться. Відділом контрольно-перевірочної роботи ДПІ у Печерському районі м. Києва була направлена службова записка до ВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва з проханням провести оперативні заходи щодо розшуку керівників вищезгаданого підприємства.

Згідно з декларацією з ПДВ за грудень 2005 року, наданою ТОВ «Імест»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, сума податкових зобов'язань з ПДВ (ряд.9) становить 6281 грн.

З цих підстав  відповідачем було зроблено висновок, що сума ПДВ 62573,36 грн.  по придбанню лікарської рослинної сировини від ПКП «Еліпс», постачальником якого є ТОВ «Імест»неправомірно заявлена ТОВ «Сумифітофармація»до відшкодування за січень 2006 року, оскільки по даній господарській операції відсутні факти надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету, чим порушено вимоги ряду норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до вимог  п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана  здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, а п. 1.6 ст. 1 вказаного Закону визначає податкове зобов'язання як загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку в звітному періоді, визначене згідно з цим Законом. Тобто, обов'язок  сплати ПДВ і обов'язок  утримання та внесення ПДВ до бюджету, покладаються Законом на різних осіб. Обов'язок  сплатити суму ПДВ у вартості придбаного товару покладається на покупця, а обов'язок  утримати та внести до бюджету ПДВ, сплачений покупцем у вартості товару, покладається на продавця товарів.

Зазначена норма Закону кореспондується з іншими нормами Закону «Про податок на додану вартість». Так п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону передбачається, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Аналогічна норма передбачається і п.7.1 ст. 7 Закону: поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 10.2 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1. цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність сплати до бюджету відповідно до Закону.

Несплата податку продавцем не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до п.п. «а»п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Колегія суддів також зазначає, що порядок визначення   суми   податку,   що   підлягає   сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або відшкодуванню з Держбюджету України (бюджетному відшкодуванню), встановлений п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ.

Відповідно до пп. 7.7.1 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином колегія суддів визнає встановленим, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки підприємства позивача щодо відсутності факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету в сумі 62573,36 є безпідставними про що правильно було визначено судом першої інстанції.

Проте колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання податкової інспекції надати до органів Державного казначейства України висновку про відшкодування ТОВ «Сумифітоформація»ПДВ.

Згідно з абзацом другим пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану  вартість"   після  закінчення     процедури     адміністративного     або судового   оскарження   податковий   орган   протягом   п'яти   робочих   днів,

наступних  за днем  отримання  відповідного  рішення,  зобов'язаний надати

органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що

підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто, зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

   Підставою позову у цій справі є порушення встановленого Законом України "Про податок на додану вартість" права підприємства на відшкодування з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації, від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом.

   Підставою для такого відшкодування є дані тільки податкової декларації. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

   Зазначений Закон не містить ніяких додаткових, крім даних податкової декларації, вимог, у тому числі й висновку податкової інспекції, для звернення до суду з позовом про відшкодування бюджетної заборгованості.

    Отже, позивачем було заявлено і судом першої інстанції задоволено вимогу, яка за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеного законом.

 З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції в частині зобов'язання ДПІ в м. Суми надати до Державного казначейства в м. Суми висновок про відшкодування ТОВ «Сумифітоформація»з Державного бюджету ПДВ в сумі 62573,36 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,

у х в а л и л а :

                     Апеляційну скаргу Державної податкової  інспекції в м. Суми задовольнити частково.

           Постанову господарського суду Харківської області від 15 грудня 2006 року по адміністративній справі №АС-12/351-06 в частині зобов'язання ДПІ в м. Суми надати до Державного казначейства в м. Суми висновок про відшкодування ТОВ «Сумифітоформація»з Державного бюджету ПДВ в сумі 62573,36 грн. скасувати.

В іншій частині постанову  суду першої інстанції залишити без змін

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Адміністративну справу №АС-12/351-06 повернути до господарського суду Сумської області.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

              Судді                                                               В. Олійник

                                                                                       Т. Кравець  

                                                                                       О. Істоміна