Постанова

від 31.03.2007 по справі 47/690-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/690-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2007 р.                                                 Справа № 47/690-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді - Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі - Байбак О.І.

за участю представників:

позивача - Болдовський В.В.

відповідача -  Константинов Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного  господарського  суду  апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 294Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.06 р. по справі        № 47/690-06

за позовом - ТОВ "СМД ЛТД" м. Харків

до - Дочірнього підприємства НВФ "ХСУ-127" АТЗТ "Харківське спеціалізоване управління № 127" м. Харків

про стягнення 51450,20 грн.,

встановила:

В листопаді 2006 р. позивач –ТОВ „СДМ ЛТД”, м. Харків звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ДП НПП „ХСУ –127”, м. Харків 45000 грн. заборгованості, 2707,97 грн. пені., 3015 грн. інфляційних, та судових витрат.

В грудні 2006 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 3223,31 грн. пені, 5130 грн. інфляційних, 2,95 грн. поштових витрат, 23,57 грн. інших витрат, 609,23 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2006 р. по справі № 47/690-06 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто  3223,31 грн. пені, 5130 грн. інфляційних, 607,30 грн. держмита, 117,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано з тих підстав, що відповідач прострочив виконання грошового зобов”язання в зв”язку з чим, з урахуванням положень спірного договору та вимог ЦК України повинен сплатити інфляційні та суму пені; що позовні вимоги в частині стягнення поштових та інших витрат задоволенню не підлягають, оскільки такі витрати не мають обов”язкового характеру та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд виніс оскаржуване рішення за відсутності його представника, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи. В силу п.2 ч.З ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Також, відповідач посилається на те, що 1.12.2006р. він перерахував на рахунок ТОВ «СМД ЛТД»45000 грн. в оплату боргу за договором б/н від 17.04.2006р.

В п.2.5 вказаного Договору зазначається, проміжні оплати за виконані роботи проводяться «Замовником»шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Підрядника»протягом 5 днів з моменту підписання «Акта виконаних підрядних робіт». Акт виконаних робіт було підписано 30.06.2006р., тому, в силу ч.І ст.253 ЦК України, обов'язок сплати боргу виникає з 06.07.2006р.

Згідно Листа НБУ N 14-011/1373-6039 від 06.06.2006 розмір облікової ставки з 10.06.2006 складає 8,5%.

Тому, пеня складає:

(32000 грн. * ((8.5*2):365:100))* 36 = 536.61 грн.

(45000 грн. * ((8,5*2):365:100))* 90 = 1886,30 грн.

Отже, загальна сума пені складає: 536,61 грн. + 1886,3 грн. = 2422,91 грн., а не 3223,31грн., як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

       Тому, судом першої інстанції не враховано загальний строк прострочення, а також момент виникнення обв'язку по оплаті штрафних санкцій.

       Суму основного боргу в розмірі 45000грн. відповідачем перераховано 30.11.2006р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

          Отже, час прострочення виконання основного зобов'язання закінчився 30.11.2006р. Тому, нарахування штрафних санкцій за грудень 2006р. після подачі позовної заяви є безпідставним.

Також, згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції лише за час прострочення виконання грошового зобов"язання.

       Отже, нарахування індексу інфляції за листопад 2006р. є також незаконним.

       Тобто, господарським судом невірно визначено розмір індексу інфляції.

      Так, розмір індексу інфляції у 2006 році, за даними Державного комітету статистики України, надруковано в газеті "Урядовий Кур'єр" № 188 від 07.10.2006 р. та № 209 від 07.11.2006 р. складає, відповідно, за вересень 102,0%, за жовтень 102,6%.

розмір індексу інфляції за вересень 2006р.: 45000*0,02 = 900 грн.

розмір індексу інфляції за жовтень 2006р.: 45000*0,026 = 1170 грн.

загальна сума індексу інфляції складає: 900грн. + 1170грн. = 2070 грн. а не 5130,00грн., як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

        Тому, на думку відповідача, згідно п.2 ч.І ст.103, ст.104 ГПК України, дане рішення підлягає частковому скасуванню.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що суми інфляційних та 3% річних, які були стягнуті з відповідача на користь позивача, нараховані останнім відповідно до положень укладеного між сторонами договору та норм чинного законодавства України; що при поданні апеляційної скарги відповідач порушив вимоги ст. 91, 93, 97 ГПК України, в зв”язку з чим, на думку позивача, ця скарга не може бути прийнята судом апеляційної інстанції до провадження та ін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.   

      Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом між сторонами укладено договір підряду б/н від 17.04.2006р. Відповідно до умов даного договору замовник поручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з устрою полів із мармурової крихти при будівництві забійного цеху птахофабрики в м.Балаклія.

      Згідно п. 2.4. вищезазначеного договору відповідач повинен був перерахувати на рахунок позивача аванс у розмірі 100% від договірної суми, тобто 89600,00грн., але 20.04.2006р. відповідач перерахував лише 30000,00грн., а 24.05.2006р. боржником було ще перераховано 20000,00 грн.

     Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення робіт по устрою полів із мармурової крихти кредитор виконував роботи не передбачені договором, про що було складено доповнення №1 від 12.06.2006р. до договору підряду б/н від 17.04.2006р. на суму 5400,00грн.

     30.06.2006р. між сторонами було підписано проміжний акт №1 виконаних робіт (ф.№КБ-3 та ф.№КБ-2) на суму 82004,00грн., але боржник знов порушив взяті на себе зобов'язання, які передбачені у п. 2.5. даного договору відповідно до якого відповідач зобов'язався протягом п"яти календарних днів провести розрахунки по підписаному акту, на день підписання акту заборгованість боржника перед кредитором склала 32004,00грн.

     Після виконання повного обсягу робіт кредитором згідно з п. 4.1. вищезазначеного договору 31.07.2006р. між сторонами було підписано акт б/н виконаних робіт (ф.№КБ-3 та ф.№КБ-2) на суму 12996,00грн., відповідно до якого загальна сума виконаних робіт становить у розмірі 95,00грн.

     Відповідно до п. 4.1. даного договору, після підписання акту прийняття-здачі виконаних робіт, боржник повинен був повністю розрахуватись у 10-ти денний термін, однак цього не зробив та не попередив про це письмово.

    Як свідчать матеріали справи, боржник 30.11.2006р. перерахував на рахунок кредитора суму боргу у розмірі 45000,00грн., що надає суму підставі відповідно до п.1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України для припинення провадження по справі в цій частині.

    Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

    Пунктом 6.2 договору підряду б/н від 17.04.2006р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань була встановлена відповідальність у вигляді пені від суми неоплачених робіт за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

    Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

  Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором. Зазначений факт не заперечує і відповідач та його представник в судовому засіданні. Однак як обґрунтовано зазначає відповідач у своїй скарзі, місцевий господарський суд не врахував того, що згідно повідомлення НБУ N 14-011/1373-6039 від 06.06.2006 розмір облікової ставки з 10.06.2006 складав 8,5%, а не 9,5% як зазначено позивачем у позові та наданому розрахунку, в зв*язку із чим, сума пені, що підлягає стягненню складає 3112,09 грн.

   Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

   Інфляційні втрати підлягають стягненню в розмірі 29941,08 грн.

    Позовні вимоги позивача в частині стягнення поштових витрат у сумі 2,95 грн. та інших витрат у сумі 23,57грн. не підлягають задоволенню, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з заборгованістю, яка заявлена до стягнення.

    На підставі викладеного рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 111,22 грн. пені та 2188,92 грн. інфляційних втрат підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п.3,4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -                                                            

                                                          постановила:

     Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2006 року по справі № 47/690-06 в частині стягнення 111,22 грн пені, 2188,92 грн. інфляційних витрат,  22,94 грн.–держмита скасувати і в позові в цій частині відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "СМД ЛТД" (61064, м.Харків, вул.Червоножовтнева, б.75/77, р\р 260093018138 без балансового відділення № 4 філії «Харківське центральне відділення Промінвестбанку», МФО 351458, код ЄДРПОУ 19472188) на користь Дочірнього підприємства НВФ "ХСУ-127" АТЗТ "Харківське спеціалізоване управління № 127" (61003, м.Харків, пр-т Московський, 283, р\р 26006012191980 в ФБ «Фінанси та кредит»ВАТ в Харківській області, МФО 350697, код ЄДРПОУ 30038667) - 11,47 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

        Головуючий суддя                                                  Могилєвкін Ю.О.

                                судді                                                  Пушай В.І.

                                                                  Плужник О.В.