Постанова

від 07.02.2007 по справі 38/399-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2007

р.                                                          

Справа № 38/399-06 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , 

при

секретарі Безлепкіній І.П.

за

участю представників сторін:

позивача - Пивоварова

В.В.

відповідача -  Родзинського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого

акціонерного товариства "Дворічанський райагропостач" (с.

Тавільжанка, Харківська область) (вх. НОМЕР_1) на ухвалу

господарського суду Харківської області від 18.12.06 р. по справі № 38/399-06

за позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Харків)

до Відкритого акціонерного

товариства "Дворічанський райагропостач" (с. Тавільжанка, Харківська

область)

про стягнення 326 459,27 грн., -

встановила:

У грудні 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична

особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до

Відкритого акціонерного товариства "Дворічанський райагропостач" про

стягнення суми заборгованості в розмірі 326459,27 грн. за отримані товари по

договору купівлі-продажу НОМЕР_2 від 05.01.05р., укладеному між сторонами.  

Окрім того, позивач звернувся до господарського суду із

клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та

грошові кошти на банківських рахунках відповідача, посилаючись на те, що

невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання судового

рішення.  

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2006

року по справі № 38/399-06 (суддя Жельне С.Ч.) клопотання позивача про вжиття

заходів щодо забезпечення позову задоволено та накладено арешт на грошові кошти

відповідача на суму 326459,27 грн. Крім того, заборонено відповідачу вчиняти

будь-які дії, направлені на відчуження у будь-який спосіб, у т.ч. шляхом

внесення до статутних фондів інших юридичних осіб тощо, належного йому майна.

Дану ухвалу направлено для виконання окремо до Дворічанської державної

нотаріальної контори Харківської області для внесення в Єдиний реєстр заборон

відчуження нерухомого майна відомостей про арешт майна боржника, та окремо до

відділу Державної виконавчої служби Дворічанського РУЮ у Харківській області

для виконання в іншій частині.

Відповідач з даною ухвалою суду першої інстанції не погодився,

звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій

вважає, що судом першої інстанції винесено ухвалу за умови недоведеності

обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, при

невідповідності висновків, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи, а

також, на думку скаржника, господарський суд неправильно застосував норми процесуального

права, зокрема ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав пояснення по апеляційній скарзі, в котрих вказує на

те, що  вжиття судом першої інстанції

заходів стосовно забезпечення позову є законним та обґрунтованим, а також

таким, що відповідає чинному законодавству, в зв'язку з чим позивач просить

оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити

без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази

по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги

в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу

України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача,

колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги,

виходячи із наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського

суду Харківської області із клопотанням про забезпечення позову про вжиття

заходів   до забезпечення позову у

вигляді накладення арешту на грошові кошти на суму позову та заборони

відповідачу вчиняти дії з відчуження належному йому майна.   В обґрунтування клопотання позивачем

зазначається, що на неодноразові звернення сплатити прострочену заборгованість

відповідач оплати не здійснював, посилаючись на свій скрутний фінансовий стан

та сезонний характер сільськогосподарських робіт. Натомість, господарська

діяльність відповідача полягає, серед іншого, в реалізації паливно-мастильних

матеріалів, в тому числі  отриманих від

позивача. За інформацією, що володіє позивач, існує загроза відчуження

відповідачем своїх майнових активів у різний спосіб, що може призвести до

неможливості виконання відповідачем взятих ним на себе    господарських зобов'язань.

Розглянувши дане клопотання господарський суд задовольнив його,

виніс ухвалу, якою вжив заходи щодо забезпечення позову, наклавши арешт на

грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог в сумі  326459,27 грн. Крім того,  даною ухвалою господарський суд заборонив

відповідачу вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження у будь-який спосіб,

у т.ч. шляхом внесення до статутних фондів інших юридичних осіб тощо, належного

йому майна.

Однак, на думку колегії суддів, оскаржувана ухвала господарського

суду не   відповідає фактичним обставинам

та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, а тому

є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали

господарського суду Харківської області від 18.12.2006р. по справі №38/399-06,

оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог та заперечень. А згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює 

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді  в  судовому 

процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до  ст.  66 

Господарського процесуального кодексу України  господарський суд за заявою сторони,  прокурора чи його заступника,  який 

подав  позов,   або  з  своєї 

ініціативи  має  право 

вжити  заходів  до забезпечення позову.  Забезпечення позову допускається в будь-якій

стадії  провадження  у 

справі,  якщо  невжиття таких заходів може утруднити чи

зробити неможливим виконання 

рішення  господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються

господарським  судом як гарантія

реального виконання рішення суду.

Згідно зі   ст.   67 

Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується,  зокрема, 

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Оскаржуючи прийняту по справі ухвалу, відповідач у своїй

апеляційній скарзі обґрунтовано зазначає, що позивачем не доведено наявність

тих обставин, на підставі яких він пропонував вжити заходів щодо забезпечення

позову. Такі докази в матеріалах справи відсутні та не представлені позивачем

як суду першої так і апеляційної інстанції.

При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із

заявою про забезпечення  позову.

З  цією  метою 

та  з  урахуванням 

загальних вимог,  передбачених

статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є

подання доказів наявності  фактичних  обставин, з якими пов'язується застосування

певного заходу до забезпечення позову.

Однак, позивач в обґрунтування клопотання про вжиття заходів до

забезпечення позову не навів жодного доказу на його підтвердження, а також не

довів  те, що з метою запобігання

можливих порушень його майнових прав виникла необхідність застосування арешту

майна та грошових коштів, що належать відповідачу.

Відповідно до  п.  3 

ст.  86  Господарського процесуального кодексу України

ухвала господарського  суду  має 

містити  мотиви  винесення  

ухвали   з посиланням на

законодавство.

З урахуванням вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає,

що задовольняючи клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову,

господарський суд повинен у мотивувальній частині ухвали навести правове

обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або

докази взяті до уваги судом.

Однак оскаржувана ухвала місцевого господарського суду про вжиття

заходів щодо забезпечення позову вказаним вимогам не відповідає, оскільки не

містить підстав та умов застосування заходів до забезпечення позову, які б

підтверджували те, що невжиття арешту на грошові кошти відповідача може

утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду при

стягненні грошових сум.

Крім того, слід зазначити, що господарський суд не здійснив

правову оцінку обґрунтованості 

доводів  заявника  щодо необхідності вжиття відповідних заходів

та не врахував наявність зв'язку 

між  заходом  до забезпечення даного позову і предметом

позовної вимоги, заборонивши відповідачу вчиняти будь-які дії, направлені на

відчуження у будь-який спосіб, у т.ч. шляхом внесення до статутних фондів інших

юридичних осіб тощо, належного йому майна, оскільки обраний господарським судом

спосіб забезпечення позовних вимог не відповідає характеру позову та його предмету.

Накладення арешту на майно відповідача можливе лише за умови пред'явлення

позовних вимог майнового характеру, зокрема, витребування майна з чужого

незаконного володіння, визнання права власності, тощо.  Разом з цим, господарський суд не врахував,

чи спроможний такий захід забезпечити фактичне 

виконання  судового  рішення 

в  разі задоволення позову, а

також не врахував імовірність утруднення виконання або невиконання рішення

господарського суду в разі невжиття такого заходу.

Вказані обставини не були взяті господарським судом до уваги, що

призвело до винесення неправомірної ухвали.

Отже, при винесенні оскаржуваної ухвали про вжиття заходів до

забезпечення позову за клопотанням позивача місцевий господарський суд  неправильно застосував  ст.  66

Господарського процесуального кодексу України, необґрунтовано вжив заходи до

забезпечення позову, наклавши арешт на грошові кошти відповідача на суму

326459,27 грн. та заборонивши відповідачу вчиняти будь-які дії, направлені на

відчуження у будь-який спосіб, у т.ч. шляхом внесення до статутних фондів інших

юридичних осіб тощо, належного йому майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що

господарський суд Харківської області, не маючи жодного доказу та обґрунтування

з боку позивача про необхідність заходів до забезпечення даного позову,

безпідставно визнав цю вимогу позивача обґрунтованою та задовольнив її, що є

підставою для скасування ухвали господарського суду Харківської області від

18.12.2006р. по справі № 38/399-06.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 99, 101, п. 2

ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального

кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

"Дворічанський райагропостач" (с. Тавільжанка, Харківська область)

задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.12.2006р. по

справі № 38/399-06 скасувати.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення

арешту на майно та грошові кошти на банківських рахунках відповідача залишити

без задоволення.

Справу передати на розгляд господарському суду Харківської області

по суті позовних вимог.

         Головуючий суддя                                                        

                                 Судді