Постанова

від 31.03.2007 по справі 29/457-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/457-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19»березня 2007 року                                                          справа № 29/457-06

Колегія суддів у складі:                           головуючого судді В.В.Афанасьєва,

                                                                                                      судді А.І.Бухана,

                                                                                                   судді О.В.Шевель

при секретарі Парасочці Н.В.,

за участю представників:

прокурора                   -          Петренка В.В.

позивача                     -          Ілюха А.Г.

відповідача                  -          Курочкіна В.М.,Ситасенко В.В.

третьої особи          -          не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 9 Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання Військового прокурора Центрального регіону України (вхідний № 755Х/3-9) та Управління капітального будівництва МОУ (вхідний № 758Х/3-9) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22 січня 2007 року по справі № 29/457-06

за позовом   Військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ в особі Управління капітального будівництва МОУ (Військова частина А-0200), м. Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП- 166»м. Харків

третя особа Будівельно-комерційна фірма «Дельта», м. Харків

про  стягнення 902 205,00 грн.

встановила:

Ухвалою господарського суду  Харківської  області від 22 січня 2007 року по справі № 29/457-06 (суддя Тихий П.В.) позов прокурора залишено без розгляду.

Військовий прокурор Центрального регіону України та Управління капітального будівництва МОУ з ухвалою господарського суду Харківської області не погодилися і у своїх  апеляційних поданні та  скарзі  просять її скасувати та справу передати на новий розгляд місцевого господарського суду, посилаючись при цьому на порушення та неправильне застосуванням судом норм процесуального права.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БМП- 166» у своєму відзиві на апеляційне подання та  апеляційну скаргу    наведені в них твердження заперечує в повному обсязі, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу позивача та апеляційне подання військового прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційному поданні та  апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив що:

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду з позовом, зокрема, виконує функцію представництва інтересів держави, що визначено ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру». При цьому, випадки такого представництва визначені законом. Так, в силу п . 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у  випадках,  передбачених  законом.   Підставою  представництва у суді  інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вичиняються у відносинах між ними або з державою. Відповідно до ч. 5 ст. 36-1 даного Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 квітня 1999 року №3рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. В силу пункту 2 резолютивної частини цього рішення під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, як вказано у зазначеному рішенні, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, при цьому, позивачем визначено військову частину А 0200 (Управління капітального будівництва). Уточнюючи заявлені позовні вимоги, прокурор вказував, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Міністерство оборони України. При цьому, у резолютивній частині позову, прокурор просить суд поновити порушене право шляхом стягнення коштів на користь не Міністерства оборони України, а на користь іншої особи - Управління капітального будівництва, яке є самостійним суб'єктом господарювання, державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України, що визначено п.1,5 Положення.

Залишаючи позов без розгляду, суд виходив з того, що позов пред'явлено прокурором в особі самостійного суб'єкта, який не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, та він не мав повноважень на підписання такого позову.

Проте   викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів не в повному обсязі відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, через що наявні підстави для часткового задоволення  апеляційного подання  прокурора та апеляційної скарги позивача і скасування прийнятого по справі ухвали , оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області не повністю забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України щодо  всебічного, повного та об'єктивного   дослідження   фактичних обставин справи та  не надав  необхідної у такому випадку оцінки  доказів  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.  

Постановою  колегії суддів Вищого господарського суду України від 21 листопада 2006 року  по  даній справі ( попередній номер –45/542-06) за наведеними в ній підставами  були скасовані постанова Харківського апеляційного господарського суду  від 3 липня 2006 року  та рішення господарського суду Харківської області  від   13 лютого 2006 року та справа була  передана на новий розгляд  із стадії прийняття позовної заяви.

Після повернення  справи  господарським судом Харківської області  ухвалою від 28 грудня 2006 року  вона  була прийнята до провадження і її розгляд було призначено  на 10 січня 2006 року із  зобов'язанням  сторін надати  суду   зазначені у ухвалі  документи. Через зазначені у ухвалі від 10 січня 2007 року  обставини господарський суд Харківської області  відклав розгляд даної справи на 22 січня 2007 року, після чого ухвалою від 22 січня 2007 року з посиланням на пункт  1 статті 81 залишив позов прокурора без розгляду виходячи з того, що «позов пред'явлено прокурором в особі самостійного суб'єкта, який не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, і прокурор не мав повноважень  на підписання такого позову».

Зазначені  господарським судом Харківської області підстави для залишення  позову без розгляду  не відповідають  як положенням статті 81 Господарського процесуального  кодексу України ( і насамперед пункту першому цієї статті), матеріалам справи, так і  вказівкам суду касаційної інстанції, які відповідно  до  статті 111- 12 Господарського процесуального кодексу України  являються обов'язковими  під час нового розгляду справи. Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази того, прокурор та позивач належним чином були повідомлені про  дату, час та місце судових засідань і без поважних на те причин не подали витребувані судом документальні матеріали, необхідні для вирішення  спору, або їх представники  не з'явилися  на виклик  у судові засідання і їх нез'явлення перешкоджало  вирішенню спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційне подання військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ в особі Управління капітального будівництва МОУ (Військова частина А-0200) та апеляційну скаргу Управління капітального будівництва МОУ задовольнити.

Ухвалу господарського суду  Харківської  області від 22 січня 2007 року по  справі №29/457-06 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Харківської області.

                    Головуючий суддя                                   В.В.Афанасьєв

                                            суддя                                  А.І.Бухан

                                            суддя                                  О.В.Шевель