Постанова

від 12.04.2007 по справі 08/395-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

08/395-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                           Справа №   

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі

за участю представників сторін:

позивача –  Гунько Л.Г. за довіреністю № 51 від 06.04.07р., Євсєєва С.В. за протоколом № 3 від 02.02.05р.,

відповідача –  Корякіна М.І. за довіреністю № 01-62юр/5959 від 14.09.06р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  (вх. № 1078Х/2-4)  АК «Харківобленерго», м. Харків на рішення  господарського суду  Харківської області від 27.02.2007 року по справі № 08/395-06

за позовом  ТОВ «Горелік  і К»- фірма «Океан», м. Харків

до  АК «Харківобленерго», м. Харків

про стягнення 1630,42 грн.

встановила:

ТОВ «Горелік  і К»- фірма «Океан»заявило позов, в якому просила стягнути з АК «Харківобленерго» 1630,42 грн. передплати по ЕКС з урахуванням ПДВ, згідно умов договору № С-2429 від 14.03.2000р.

Рішенням господарського суду Харківської області від  27.02.2007р. по справі № 08/395-06 (суддя Кононова О.В.)  позовні вимоги задоволено, стягнено з Акціонерної компанії «Харківобленерго»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горелік  і К»- фірма «Океан»- 1358,69 грн. безпідставно отриманих коштів, 271,73 грн. ПДВ, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погодившись з рішення господарського суду Харківської області від  27.02.2007р. по справі № 08/395-06 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та відмовити ТОВ «Горелік  і К»- фірма «Океан»в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування свої вимог апелянт вказував, що АК «Харківобленерго»не є, та ніколи не була ні власником спірних грошових коштів (так як за ознаками власності ніколи їх не отримувала в своє розпорядження, користування або володіння), ні їх отримувачем (так як вказані грошові кошти перераховувались уповноваженим банком - без будь-якого на то волевиявлення АК «Харківобленерго» їх належному отримувачу та розпоряднику Зміївської ТЕС ВАТ «Центренерго») та, відповідно, не може нести обов'язки по їх поверненню позивачу.

В зв'язку  з чим апелянт зазначав, що  договір на користування електричною енергією, укладений між позивачем та АК «Харківобленерго»не містить жодних положень, які регулюють їх взаємовідносини відносно сплати екологічної складової тарифу. Дані відносини між сторонами по справі регулюються не на підставі договору, а в силу вищевказаних спеціальних норм права, що також регулюють взаємовідносини позивача з ВАТ «ДЕК «Центренерго». Таким чином, на думку  апелянта висновок суду першої інстанції про обов'язок АК «Харківобленерго»повернути суми переплати по ЕКС позивачу на підставі договору на користування електричною енергією є помилковим та необґрунтованим.

Згідно ст. 469 ЦК УРСР (також ст. 1212 ЦК України) особа яка набула майно (в тому числі грошові кошти) без достатньої правової підстави зобов'язана його повернути, але при цьому суд першої інстанції не врахував, що АК «Харківобленерго»ніколи не отримувала дані кошти, а обов'язок по їх поверненню, враховуючи вищенаведене, полягає на їх розпоряднику - Зміївської ТЕС ВАТ «Центренерго». При цьому наявність чи відсутність договірних відносин позивача з отримувачем коштів для такого повернення необов'язкові.

Також апелянт вказував, що відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Протягом судового розгляду з боку позивача до матеріалів справи не було надано чіткого розрахунку суми переплати ЕКС, а також первинних документів до нього, що підтверджують наявності предмету спору. Згідно з  постановою ВГСУ від 22.07.2003р. по справі № 21/308 акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами та мотивування суду про наявність переплати позивача по ЕКС лише з підстав її відображення в актах звіряння взаємних розрахунків є необґрунтованими.

Апелянт стверджував, що в даному випадку первинними документами повинні бути звіти (відомості) споживача за спожиту електричну енергію, з відміткою про їх прийняття АК  «Харківобленерго»так як згідно їх даних нараховується сума екологічної складової тарифу. Крім того обґрунтований розрахунок повинен містити кількість та розмір спожитої екологічної складової тарифу, розмір сплаченої суми ЕКС (згідно платіжним документам), а також їх різницю що є предметом позову.

Також апелянт вказував, що приймаючи до уваги ст. 6 Прикінцевих положень ЦК України, де вказано, що його положення (ЦК від 16.01.2003р.) щодо позовної давності застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких не сплинув до набрання цього кодексу чинності кодексу, суд першої інстанції робить незрозумілий та  суперечливий висновок про необхідність  застосування положень про позовну давність ЦК УРСР від 18.06.1963р. Згідно Постанови НКРЕУ № 1287 від 28.12.01р. з 01.01.02р. нарахування за екологічну складову тарифів не проводяться. Даний нормативний акт має офіційний характер та позивач саме з цього моменту відповідно до ст.ст. 71,73 ЦК УРСР повинен був знати про своє порушене іншою особою матеріальне право (безпідставність знаходження його грошових коштів у іншої особи), та саме з цього моменту для нього почався перебіг трирічного терміну позовної давності. Тобто саме з цього моменту позивач вже мав можливість здійснювати дії направлені на захист порушеного права, але своєчасно (протягом 3-х років) цим правом не користався. Таким чином, на думку апелянта на момент звернення до господарського суду позивач пропустив трирічний термін позовної давності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, у зв'язку чим просить рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2006р. залишити без змін, а скаргу без задоволення. Позивач вказував, що повідомлення про припинення нарахування на екологічну складову тарифу  та про зміну боржника в бухгалтерському звіті з АК «Харківоблнерго»та Зміївську ТЕС  позивач не отримував.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши  правильність  застосування норм процесуального права, колегією суддів встановлено, що 14.03.2000 р. між ТОВ «Горелік і К - фірми «Океан», правонаступником якого є позивач по справі, та ДАЕК «Харківобленерго», правонаступником якого є відповідач по справі, був укладений договір № С-2429 на користування електричною енергією. Відповідно умов договору відповідач прийняв на себе зобов'язання поставляти електричну енергію позивачеві, а позивач прийняв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати оплату за використану електричну енергію за регульованими тарифами, встановленими НКРЕ.

Наказом Міністерства енергетики України від 18.11.1998 р. № 221 «Про затвердження Положення про порядок збору та використання коштів екологічної складової тарифу на електроенергію для фінансування екологічних об'єктів Зміївської ТЕС»до складу тарифу на електроенергію було введено  екологічну складову для фінансування екологічних об'єктів Зміївської ТЕС.

Відповідно до вимог п. 2, 4 Положення «Про порядок проведення розрахунків  за електричну енергію», затвердженого Постановою КМ України від 19.07.00 р. № 1136, п. 3 постанови НКРЕ від 27.07.00 р. № 790 «Про алгоритм перерахування коштів на розподільні рахунки»перерахування грошових коштів, що надійшли на розподільний рахунок зі спеціальним режимом використанням електропосточальника з призначенням платежу „Оплата ЕКС” здійснюється уповноваженим банком, в якому відкритий цей рахунок, на спеціалізований рахунок «Зміївської ТЕС». Крім того, згідно п. 5 Положення «Про порядок збору та використання коштів екологічної складовій тарифу на електроенергію для фінансування екологічних об'єктів Зміївської ТЕС», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 18.11.98 р. № 221 розпорядником грошових коштів за ЕКС була Зміївська ТЕС ВАТ «Центренерго».

Відповідно до вимог п. 2, 4 положення «Про порядок проведення розрахунків  за електричну енергію», затвердженого Постановою КМ України від 19.07.00 р. № 1136, п. 3 постанови НКРЕ від 27.07.00 р. № 790 «Про алгоритм перерахування коштів на розподільні рахунки»перерахування грошових коштів, що надійшли на розподільний рахунок зі спеціальним режимом використанням електропосточальника з призначенням платежу «Оплата ЕКС» здійснюється уповноваженим банком, в якому відкритий цей рахунок, на спеціалізований рахунок «Зміївської ТЕС». Крім того, згідно п. 5 Положення «Про порядок збору та використання коштів екологічної складовій тарифу на електроенергію для фінансування екологічних об'єктів Зміївської ТЕС», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 18.11.98 р. № 221 розпорядником грошових коштів за ЕКС є Зміївська ТЕС ВАТ «Центренерго».

Спірні кошти були перераховані на рахунок Зміївської ТЕС установою банку самостійно, тобто без узгодження з АК «Харківобленерго». На рахунки АК «Харківобленерго»спірні кошти не надходили і вона не буда власником або розпорядником спірних коштів.

Відповідно до постанови НКРЕ № 1287 від 28.12.2001 р. «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 22.05.2000 N 533 «Про ринкове формування тарифів на електричну енергію, що відпускається енергопостачальними компаніями з 1 червня року», з 01.01.2002 р. нарахування по ЕКС не проводяться.

Відповідно до ст. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції 16.01.2003р.) встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Отже щодо визначення строків позовної давності та правил визначення початку перебігу позовної давності необхідно застосовувати правила Цивільного кодексу України ( в редакції 1963р.), яких діяв на час виникнення цивільних відносин.

Статтею 71 ЦК України (в редакції 1963р.) визначено, що  загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК України (в редакції 1963р.), передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до Постанова НКРЕУ № 1287 від 28.12.01р. «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 22.05.2000 N 533 «Про ринкове формування тарифів на електричну енергію, що відпускається енергопостачальними компаніями з 1 червня року»з 01.01.2002р. нарахування за екологічну складову тарифів не проводяться, даний нормативний акт має офіційний характер тому позивач з цього моменту повинен був знати про те, що нарахування за екологічну складову тарифів не проводяться.

Згідно рахунків АК «Харківобленерго»за 2001-2002 роки (копії яких до матеріалів справи було надано позивачем) у жовтні, листопаді, грудні 2001 р. та січні, березні 2002 р. у позивача рахувалася переплата по ЕКС. Відповідно до ст. 71 ЦК України (в редакції 1963р.) з моменту отримання вказаних рахунків АК «Харківобленерго»позивачу було відомо про наявність переплати по ЕКС, а з 01.01.2002р позивач повинен був знати про те, що нарахування за екологічну складову тарифів у подальшому не проводяться. Таким чином саме з цього моменту позивач вже мав можливість здійснювати дії направлені на захист порушеного права, але своєчасно (протягом 3-х років) цим правом не користався.

З матеріалів справи видно, що позивач за захистом свого порушено права звернувся  07.11.2006 р., тобто позивачем було  пропущено строк позовної давності встановлений для захисту його порушеного права.  

Про пропущено позивачем строк позовної давності відповідачем заявлялося при розгляді справи в господарському суді першої інстанції у відзиві на позов.

Враховуючи те, що позивач відповідно до ст. 33 ГПК України, не подав до господарського суду  доказів поважності пропущеного строку позовної давності, у зв'язку з чим вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Викладене свідчить про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки заявлені після закінчення стоку позовної давності для пред'явлення позову, що є підставою для відмові у позові.

Крім того, посилання господарського суду першої інстанції на те, що на виконання умов зазначеного договору та наказу Міністерства енергетики України від 18.11.98 р. № 221 «Про затвердження Положення про порядок збору та використання коштів екологічної складової тарифу на електроенергію для фінансування екологічних об'єктів Зміївської ТЕС», позивач платіжним доручення №2548 від 29.12.2001 р., №2280 від 22.11.2001р., №2150 від 06.11.2001р., №2016 від 17.10.2001р., №1931 від 08.10.2001р. перерахував кошти в рахунок сплати екологічної складової тарифу за період жовтень-грудень 2001 р. в розмірі 1700,00 грн., є безпідставними, оскільки в зазначених платіжних дорученнях  в призначенні платежу відсутнє посилання на те, що оплата здійснена саме екологічної складової тарифу на електроенергію для фінансування екологічних об'єктів Зміївської ТЕС.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши наявні фактичні матеріали справи на предмет  відповідності їх юридичної оцінки господарським судом Харківської області, дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2007р. скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясування  обставин, що мають значення справи і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись    ст.ст.  99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 п. 1, 3 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від  27.02.2007р. по справі № 08/395-06  скасувати та прийняти нове.

В позові відмовити.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Горелік і К»- фірми «Океан»(адреса: 61044, м. Харків, пр. Московський, 259, р/р 26009000028792 в АБ «Факторіал-Банк»м. Харкова, МФО 351715, код ЄДРПОУ 22619680) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»(адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12, п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ «Базис»м. Харкова, МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954) 51 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Харківської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді