Ухвала

від 23.02.2016 по справі 521/3696/16-к

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/3696/16-к

Номер провадження:1-м/521/15/16

У Х В А Л А

19 лютого 2016 року м. Одеса

Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

затриманого КУТСАЛА МУХХАМЕТА ЕМІНА,

перекладача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання виконуючого обов`язки керівника Одеської місцевої прокуратури №2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту) у відношенні ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Рефахіє Республіки Туреччина,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду міста Одеси звернувся ВО керівника Одеської місцевої прокуратури №2 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту) у відношенні ОСОБА_7 . В обгрунтування свого клопотання ВО керівника місцевої прокуратури вказав, що 12.01.2015 року співробітниками Роздільнянського ВП ГУ НП України в Одеській області в порядку ст. ст. 208, 582 КПК України затримано ОСОБА_7 , який розшукується компетентними органами Республіки Туреччини для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 53/1-2-3, 58/9, 62, 117/1, 220/2 Кримінального кодексу Республіки Туреччини.

19.03.2010 року вироком 11-го Вищого кримінального суду Стамбула ОСОБА_7 засуджено до 10 років 5 місяців позбавлення волі (не відбута частина складає 7 років 9 місяців та 25 днів).

13.07.2011 року ухвалою 6-ї Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду Турецької Республіки вказаний вирок набрав законної сили.

08.12.2011 року надано ордер на арешт ОСОБА_7

13.01.2016 року ухвалою Роздільнянського суду Одеської області відносно ОСОБА_7 застосовано тимчасовий арешт строком на 40 діб.

05.02.2016 року з Генеральної прокуратури Республіки Туреччини до Міністерства юстиції України надійшов запит про видачу ОСОБА_7 до Республіки Туреччини для притягнення його до кримінальної відповідальності.

В клопотанні прокурор посилається на Розділ 9 КПК України, який визначає, що у відповідності зі світовою практикою й вимогами міжнародних договорів про права людини процедуру екстрадиції осіб, розшукуваних іноземними державами у зв`язку зі здійсненням злочинів на їхній теріторії і установленням на теріторії України, а також передбачає порядок захисту прав таких осіб.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотаня і просив його задовольнити.

Захисник тимчасово арештованої особи просив суд відмовити у задоволенні клопотання, надавши до суду письмові заперечення, текст яких залучений до матеріалів провадження.

Тимчасово арештований ОСОБА_7 також заперечував проти задоволення клопотання, пояснюючи свою незгоду тим, що він не причетний до злочинів, у яких він був визнаний винним, його переслідували на батьківщині за національною ознакою, він офіційно за своїми документами перетинав державний кордон України, не намагаючись при цьому сховатися від прикордонних органів, він привіз з собою до України свою сім`ю, в Україні він офіційно працює і є платником податків. Також ОСОБА_8 заявив про поганий стан свого здоров`я.

Розглянувши клопотання виконуючого обов`язки керівника Одеської місцевої прокуратури №2, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 584 КПК України, разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються:

1) копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України;

2) документи про громадянство особи;

3) наявні матеріали екстрадиційної перевірки.

Разом с цим, вказані вимоги процесуального закону прокурором у повному обсязі виконані не були. Так, фотокопія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію) та його переклад, були надані слідчому судді взагалі без будь якого засвідчення, що дає підстави для визнання слідчим суддею цих документів неналежними. Під час дослідження у судовому засіданні інших документів, якими прокурор обгрунтовував своє клопотання, слідчим суддею встановлено, що документи, які підтверджують належність ОСОБА_8 до громадянства Р. Турція, тобто до держави, якою ставиться питання про видачу особи, також відсутні.

З урахуванням того, що слідчому судді не надані документи, визначені процесуальним Законом як обов`язкові для розгляду клопотання і яки підтверджують факти, яки мають суттеве значення для вирішення питання про застосуваня запобіжного заходу для забезпечення видачі особи, слідчий суддя визнає, що процесуальні підстави для обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу (будь якого) відсутні.

Крім процесуальних підстав для залишення клопотання без задоволення, слідчий суддя вважає, що прокурором не надано до суду достатніх даних, яки б вказували на необхідність застосування до ОСОБА_8 найбільш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 584 КПК України, при вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, при вирішенні питання про застосування ектрадиційного арешту слідчий суддя повинен керуватися вимогами Глави 18 КПК. Діючим законодавсвом передбачено, що при обранні міри запобіжного заходу, обовязково повинно враховуватися, що запобіжні заходи обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовану ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених ст. 177 КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосувується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, при цьому перелік ризиків не підлягає розширеному тлумаченню.

Ст. 184 КПК України передбачено, що клопотання про обрання запобіжного заходу, крім інших вимог повинно містити: посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обгрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

При цьому, відповідно до вимог КПК у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вирішує питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України зобовязаний врахувати всі обставини передбачені ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 194 КПК України, зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, перелічені у вищевказаній ст. 184 КПК України.

Факт засудження ОСОБА_7 за вчинення ним злочину, у звязку з чим Республіка Туреччина подала запит про його видачу учасниками судового засідання не заперечується.

Разом з тим, слідчий суддя вважає надто суворим застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення його видачі (екстрадиційний арешт), виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з запиту про видачу правопорушника, Республіка Туреччина просила Україну видати їй засудженого ОСОБА_7 з метою виконання винесеного щодо нього вироку. Питання про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення видачі (екстрадиційного арешту), в запиті не порушувалось.

Що стосується обставин на які посилається прокурор у своєму клопотанні про необхідність обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення його видачі, слідчий суддя не може погодитись з цими доводами, виходячи з наступних обставин.

Як було встановлено у судовому засіданні, хоча ОСОБА_7 і був обявлений Республікою Туреччина у розшук, однак до затримання йому про це було невідомо. Він легально перетнув кордон України за власними документами та був затриманий під час легального перетину кордону з Республікою Молдова, що свідчить про те, що він не збирався переховуватися від органів правосуддя, з метою ухилення від екстрадиції.

З доданих у судовому засіданні оригіналів документів вбачається, що ОСОБА_7 має постійне місце мешкання в АДРЕСА_1 на підставі договору оренди житла), має родину: дружина - ОСОБА_9 , троїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_10 (2006 р/н), ОСОБА_11 (2013 р/н), ОСОБА_12 (2011 р/н), які на сьогоднішній день також перебувають в Україні та мешкають разом із затриманим.

Крім того, про міцність соціальних зав`язків ОСОБА_7 також свідчить те, що він створив та зареєстрував в Україні підприємство - ТОВ "Мачка ЛТД" код 40168600, за допомогою якого збирається здійснювати інвестиції в розвиток економіки України. При цьому, для цього в Дніпропетровському обласному центрі зайнятості ним було отримано дозвіл на працевлаштування, що підтверджується витягом з наказу № 275 від 23.12.2015 р., він є платником податків в Україні.

Прокурором не наведено данних про те, що існує реальна загроза перешкоджанню ОСОБА_7 виконанню запиту компетентного органу іноземної держави, у вигляді переховування затриманого від виконання вироку суду.

Аналізуючи зміст клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що воно не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, оскільки воно не містить посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, а відповідно не містить і викладу обставин, на підставі яких прокурор міг би дійти до висновку про їх наявність. При цьому у матеріалах відсутні будь-які данні, що підтверджують ці обставини. Не обгрунтував прокурор у клопотанні і те, в чому конкретно полягає неможливість застосування відносно ОСОБА_7 більш мяких запобіжних заходів. При вказаних обставинах, відповідно до ст. 194 КПК України, слідчий суддя, зобовязаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні такого суворого запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання виконуючого обов`язки керівника Одеської місцевої прокуратури №2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту) у відношенні КУТСАЛА МУХХАМЕТА ЕМІНА, - залишити без задоволення.

Звільнити КУТСАЛА МУХХАМЕТА ЕМІНА з під варти у залі суду.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошеня.

Слідчий суддя: