Рішення

від 19.02.2016 по справі 904/11164/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.16р. Справа № 904/11164/15

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОН. ЛТД",74800, Херсонська обл., м.Каховка, вул.Карла Маркса, буд. № 134 А

до Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ", 50029, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Ногіна, буд.21, приміщення 1

про стягнення боргу 157498,95 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 16.02.2016 року

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОН. ЛТД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ" про стягнення боргу у розмірі 157498,95 грн., в тому числі суму несвоєчасно оплаченої вартості товару -105785,1 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 51713,85 грн., судового збору у розмірі 2362,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки від 03.07.2014 року за № 03/07/14.2.

Відповідач мотивований відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання 02.02.2016 року, 18.02.2016 року не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення № 7482200081862 та №7482200083407 (а.с. 70, 84).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.12.2015 року юридичне місцезнаходження відповідача: 50029, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул. Ногіна, б.21, прим.1 - куди судом і надсилались ухвали суду.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 01.02.2016 року (а.с.77), було задоволено судом відповідно до ухвали господарського суду від 02.02.2016 року та відкладено розгляд справи на 18.02.2016 рік, проте відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Позивач в судовому засіданні 18.02.2015 року подав клопотання, яким проси в долучити до матеріалів справи відповідь на претензію від 25.05.2015 року, відповідно до якої відповідач повідомив позивача, що не має можливості вчасно сплатити заборгованість, через складну економічну ситуацію.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошується вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю АТОН. ЛТД (позивач - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-КАПІТАЛ (відповідач - покупець) укладено договір поставки №03/07/14.2, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому - товар) в асортименті, за ціною, якістю та кількістю на умовах узгоджених з покупцем, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.

Відповідно до п.6.1. договору, покупець сплачує за поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок. Зобов'язання покупця по сплаті товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку покупця, відповідно до реквізитів, вказаних продавцем у рахунку.

Право власності на товар переходить до покупця в момент оформлення сторонами відповідної видаткової накладної. (п. 6.2. договору)

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими особами та діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. (п.. 10.1. договору)

Виходячи з наданих позивачем додатків №1 від 06.07.2014 року, №2 від 14.07.2014 року, №3 від 16.07.2014 року, №4 від 29.07.2014 року, №5 від 15.08.2014 року, №6 від 22.08.2014 року до договору, сторони домовились про поставку пшениці врожаю 2014 року у кількості 174,917 т загальною вартістю 376 668,70 грн. з ПДВ (а.с. 12-17).

На виконання умов укладеного договору да додатків до нього, позивач поставив відповідачу пшеницю врожаю 2014 року у кількості 174,917 т загальною вартістю 376 668,70 грн. з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.39-44) та видатковими накладними № 64 від 06.07.2014 року на суму 80 541,60 грн., № 74 від 14.07.2014 року на суму 67 342,00 грн., № 84 від 16.07.2014 року на суму 61 402,00 грн., № 97 від 29.07.2014 року на суму 34 349,00 грн., № 104 від 16.08.2014 року на суму 59 471,10 грн., № 110 від 22.08.2014 року на суму 73 563,00 грн., які підписані з боку позивача та відповідача та скріплені печатками сторін (а.с. 21-26).

Товар за вищевказаними видатковими накладними отримав уповноважений представник відповідача ОСОБА_2 на підставі виданих довіреностей № 0707 від 03.07.2014 року, № 710 від 14.07.2014 року, № 0712 від 16.07.2014 року, № 715 від 29.07.2014 року, № 719 від 15.08.2014 року, № 0730 від 15.08.2014 року (а.с. 33-38)

Загальна вартість поставленого позивачем товару становить 376 668,70 грн.

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки № 64 від 06.07.2014 року на суму 80 541,60 грн., № 74 від 14.07.2014 року на суму 67 342,00 грн., № 84 від 16.07.2014 року на суму 61 402,00 грн., № 96 від 29.07.2014 року на суму 34 349,00 грн., № 103 від 15.08.2014 року на суму 59 471,10 грн., № 109 від 22.08.2014 року на суму 73 563,00 грн. (а.с. 27-32).

Проте в порушення умов укладеного договору, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково - в сумі 270 883,60 грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.07.2014 року, 16.07.2014 року. 05.08.2014 року, 20.08.2014 року, 27.08.2014, 27.10.2014 року та 30.01.2015 року (а.с. 45-51).

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає: 376 668,70 грн. - 270 883,60 грн. = 105 785,10 грн.

Доказів повного погашення заборгованості відповідач до справи не надав.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Строк оплати товару, з урахуванням ч. 1 ст. 692 ЦК України, є таким, що настав.

Відповідачем повну оплату поставленого позивачем товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 105 785 грн. 10 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того суд приймає до уваги, що згідно наявної в матеріалах справи відповіддю відповідача від 25.05.2015 року на претензію позивача від 19.05.2015 року, відповідач визнав наявність заборгованості, проте повідомив про неможливість її вчасного погашення, в зв'язку зі складною економічною ситуацією.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення боргу у сумі 51 713 грн. 85 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував відповідачу інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 51 713 грн. 85 коп. за період з 28.08.2014 року по 17.09.2015 року.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок, у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 51 713 грн. 85 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, щодо своєчасної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 1, 2, 49, 64, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-КАПІТАЛ (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, будинок 21, приміщення 1, код ЄДРПОУ 21882205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТОН. ЛТД (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Карла Маркса, будинок 134 А, код ЄДРПОУ 37631035) 105 785 (сто п'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 10 коп. основного боргу, 51 713 (п'ятдесят одна тисяча сімсот тринадцять) грн. 85 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 2362 (дві тисячі триста шістдесят дві) грн. 49 коп. судового збору, про що видати наказ.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -

Суддя ОСОБА_3