Рішення

від 18.02.2016 по справі 906/1694/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" лютого 2016 р. Справа № 906/1694/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Українець О.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Орєхов Р.В. - дов. б/н від 24.11.2015;

від відповідачів: Маніхровський В.С. - довіреність б/н від 11.01.2016, Струкова Л.В. - адвокат, договори про надання правової допомоги від 11.01.2016;

від третьої особи: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванківське"

до 1) Фізичної особи-підприємця Маніхровського Віктора Васильовича

2) Фізичної особи-підприємця Маніхровської Галини Іванівни

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Василик Світлани Анатоліївни

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванківське" звернулося з позовом до суду про витребування з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця Маніхровського Віктора Васильовича та Фізичної особи-підприємця Маніхровської Галини Іванівни та передачу позивачу приміщення магазину загальною площею 296,5кв.м, що розташоване за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с.Іванків, вул.Ковальова, 1-а.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність володіння спірним нерухомим майном, зокрема, на неукладеність договорів оренди від 03.11.2008 та недійсність договорів оренди від 21.05.2014.

Ухвалою суду від 10.02.2016 до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Василик Світлану Анатоліївну (а.с.220).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданому в минулому засіданні суду письмовому поясненні стосовно доводів відзиву відповідачів на позовну заяву. Зокрема, пояснив, що позивач договори оренди від 03.11.2008 вважає неукладеними, так як сторонами не досягнуто передбачених законом для договорів оренди істотних умов, а також не дотримано порядку укладення і оформлення. Щодо договорів оренди від 21.05.2014 зазначив, що вони є недійсними, оскільки укладені зі сторони позивача з перевищенням обсягу повноважень керівника, визначених Статутом позивача у редакції, чинній станом на день їх підписання. Тому, просив суд визнати недійсними договори оренди від 21.05.2014 з ініціативи суду, вийшовши у разі потреби за межі позовних вимог, на підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.83 ГПК України.

Представники відповідачів у засіданні суду проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, пояснили, що дійсно, договори оренди від 03.11.2008 укладені з порушенням чинного законодавства, тому договори оренди від 21.05.2014 фактично є переукладенням договорів оренди від 03.11.2008. Договори оренди від 21.05.2014 вважають дійсними та чинними. Зазначили, що директор Маніхровський В.С., укладаючи договори оренди, діяв у межах повноважень. Натомість, вважають, що у Федько О.М. не було повноважень на підписання довіреності на ім'я Орєхова Р.В. щодо подання даної позовної заяви до суду, оскільки на це не було згоди Маніхровського В.С. як одного із співвласників ПОСП "Іванківське". Тому, просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову за безпідставністю. Щодо орендної плати за користування спірним майном пояснили, що такі платежі фактично здійснювались за рахунок дивідендів одного зі співвласників ПОСП "Іванківське" - Маніхровського В.С.

Третя особа в судове засідання не з'явилась. 16.02.2016 від Василик С.А. до суду надійшло письмове пояснення у справі від 14.02.2016, в якому остання просить здійснювати розгляд справи без її участі, а також у разі обґрунтованості позовних вимог - задовольнити їх.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали даної справи, а також матеріали інвентаризаційної справи №96 та реєстраційних справ на будинок №1а по вул. Ковальова у с. Іванків Андрушівського району Житомирської області, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2004 рішенням виконкому Іванківської сільської ради №42 визнано право власності на приміщення магазину в с. Іванків, по вул. Ковальова, 1а, за Приватним орендним сільськогосподарським підприємством "Іванківське" (позивач) (а.с. 117).

14.09.2004 виконкомом Іванківської сільської ради позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин загальною площею 503,6кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с.Іванків, вул.Ковальова, 1а (а.с. 118).

Як свідчать матеріали справи, а саме: витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.10.2004 (а.с. 121), мало місце відчуження частини вказаного вище приміщення магазину в розмірі 207,1кв.м.

Таким чином, у власності ПОСП "Іванківське" залишилось нерухоме майно - приміщення магазину загальною площею 296,5кв.м за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с.Іванків, вул.Ковальова, 1а, що, зокрема, підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2008 (а.с. 127).

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про витребування від відповідачів приміщення магазину загальною площею 296,5кв.м за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с.Іванків, вул.Ковальова, 1а та передачу даного нерухомого майна позивачу.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

У матеріалах справи знаходяться договір оренди від 03.11.2008, згідно умов якого Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванківське" зобов'язане за актом передати Маніхровському Віктору Васильовичу в користування торговий центр, що розміщений в с. Іванків, по вул. Ковальова, 1, загальною площею 334,3кв.м, строком на 15 років (а.с. 184).

Також, матеріали справи містять договір оренди від 03.11.2008, згідно умов якого Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванківське" зобов'язане за актом передати Маніхровській Галині Іванівні в користування торговий центр, що розміщений в с. Іванків, по вул. Ковальова, 1, загальною площею 334,3кв.м, строком на 15 років (а.с. 187).

Крім того, відповідачами у матеріали справи в обґрунтування підставності володіння спірним нерухомим майном подано наступні договори:

- договір оренди від 21.05.2014, за умовами якого Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванківське" передає Фізичній особі-підприємцю Маніхровському Віктору Васильовичу в користування приміщення площею 90кв.м, яке знаходиться в с. Іванків, по вул. Ковальова, 1а, строком на 2 роки 11 місяців, з орендною платою 500грн в місяць (а.с. 185);

- договір оренди від 21.05.2014, за умовами якого Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванківське" передає Фізичній особі-підприємцю Маніхровській Галині Іванівні в користування приміщення площею 144кв.м, яке знаходиться в с. Іванків, по вул. Ковальова, 1а, строком на 2 роки 11 місяців з орендною платою 1000грн в місяць (а.с. 188).

На підтвердження виконання даних договорів оренди від 21.05.2014 відповідачами також надано акти приймання-передачі вказаних вище приміщень для торговельного обслуговування від 23.05.2014 (а.с. 186, 189).

Варто зазначити, що п.1 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно п.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (зі змінами і доповненнями) якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Крім того, п.2 ч.1 ст.83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Дослідивши договори оренди від 21.05.2014 та врахувавши відповідне клопотання позивача, викладене у письмовому поясненні від 10.02.2016, суд приходить до висновку про визнання договорів оренди від 21.05.2014, підписаних позивачем і відповідачами, недійсними, враховуючи наступне.

Варто зазначити, що договори оренди від 21.05.2014 (а.с. 185, 188) зі сторони позивача були підписані Маніхровським Василем Степановичем, який на час такого підписання був директором ПОСП "Іванківське".

При цьому, згідно п.6.4. Статуту ПОСП "Іванківське" в редакції від 19.11.2008 (а.с. 56-60) директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, а саме, зокрема, р о з п о р я д ж а є т ь с я майном і коштами підприємства на суму д о 5000,00грн без попередньої згоди загальних зборів.

Слід зауважити, що, виходячи з правової природи права власності, розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Водночас, предметами договорів оренди від 21.05.2014 є частини нерухомого майна позивача, загальна вартість якого складає 133446,00грн, про що свідчить довідка ПОСП "Іванківське" (а.с. 15). Крім того, і в самих договорах оренди від 21.05.2014 зазначена загальна балансова вартість магазину в розмірі 133,4тис. грн (а.с. 185, 188). Також слід зазначити, що орендна плата по кожному з договорів перевищує встановлене статутом обмеження.

Тобто, Маніхровський Василь Степанович, як директор ПОСП "Іванківське", не мав необхідного обсягу повноважень щодо розпорядження спірним нерухомим майном, а саме - стосовно його передачі в оренду відповідачам.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; о с о б а, я к а в ч и н я є п р а в о ч и н, п о в и н н а м а т и н е о б х і д н и й о б с я г ц и в і л ь н о ї д і є з д а т н о с т і; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, суд вважає, що договори оренди від 21.05.2014 (а.с. 185, 188), укладені між позивачем і відповідачами, суперечать вимогам чинного законодавства, тому підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи встановлення факту недійсності договорів оренди від 21.05.2014 (а.с. 185, 188), суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про витребування від відповідачів приміщення магазину, що є предметом даних договорів, та його передачу позивачу, враховуючи наступне.

Загальні підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Необхідно також зазначити, що зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, закону тощо.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України).

Частиною 2 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналогічна правова позиція викладена і в Постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі №910/1620/13.

У постанові Верховного суду України від 25.02.2015 у справі №910/1913/14 викладено правову позицію, відповідно якої приписи ст.1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України.

Крім того, статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Як судом зазначалося вище, власником спірного нерухомого майна є ПОСП "Іванківське", що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2008 (а.с. 127).

При цьому, факт перебування приміщення магазину загальною площею 234,4кв.м у володінні відповідачів не заперечується останніми, про що, зокрема, свідчить письмовий відзив на позовну заяву від 12.02.2016 (а.с. 172-173).

Водночас, судом було встановлено, що договори оренди від 21.05.2014 (а.с. 185, 188), якими відповідачі обґрунтовують підставність володіння спірною нерухомістю, є недійсними.

Таким чином, викладене вище свідчить про правомірність вимог позивача щодо повернення йому майна з чужого незаконного володіння відповідачів.

Варто зазначити, що суд не приймає доводи відповідачів стосовно відсутності у директора Федько О.М. повноважень на підписання довіреності на ім'я Орєхова Р.В. щодо подання до суду позовної заяви про витребування від відповідачів спірного майна та передачу його позивачу, з огляду на наступне.

Згідно п.6.3. Статуту ПОСП "Іванківське" в редакції від 19.11.2008 (а.с. 56-60) для здійснення керівництва поточною оперативною діяльністю підприємства власники призначають директора підприємства. При наймі директора з ним укладається контракт, в якому визначаються права, обов'язки та відповідальність директора, умови його праці, матеріального забезпечення і звільнення з посади.

При цьому, відповідно до п.1.1. даного Статуту власниками підприємства є: Маніхровський Василь Степанович, Покотило Микола Олександрович і Москалик Юрій Юхимович.

Як свідчать матеріали справи, а саме - протокол №2 загальних зборів власників ПОСП "Іванківське" від 02.08.2014, власники Покотило М.О. і Москалик Ю.Ю., котрі володіють сукупно 75% статутного фонду підприємства, вирішили призначити директором ПОСП "Іванківське" Федько О.М. (а.с. 169).

Також, у матеріалах справи знаходиться контракт з директором ПОСП "Іванківське" від 10.08.2014, укладений між позивачем та Федько О.М. (а.с. 167-168).

Так, відповідно до п.4.1. даного контракту директор має право, зокрема, надавати доручення від імені підприємства, самостійно та (або) шляхом залучення відповідних фахівців звертатися з позовами до суду в інтересах підприємства.

Таким чином, директор Федько О.М. мала необхідний обсяг повноважень на підписання довіреності на ім'я Орєхова Р.В. щодо подання до суду позовної заяви про витребування від відповідачів спірного майна та передачу його позивачу.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідачі позов щодо предмету та підстав не спростували, факт перебування приміщення магазину загальною площею 234,4кв.м в їх володінні не заперечують.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині витребування від Фізичної особи-підприємця Маніхровського Віктора Васильовича і Фізичної особи-підприємця Маніхровської Галини Іванівни та передачу Приватному орендному сільськогосподарському підприємству "Іванківське" приміщення магазину загальною площею 234,4 кв.м, що розташоване за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с.Іванків, вул.Ковальова, 1а.

У частині витребування від Фізичної особи-підприємця Маніхровського Віктора Васильовича та Фізичної особи-підприємця Маніхровської Галини Іванівни та передачі Приватному орендному сільськогосподарському підприємству "Іванківське" приміщення магазину загальною площею 62,1 кв.м, що розташоване за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с.Іванків, вул.Ковальова, 1а, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали даної справи, а також матеріали реєстраційної справи на будинок №1а по вул. Ковальова у с. Іванків Андрушівського району Житомирської області, а саме - договір купівлі-продажу частки нежилого приміщення, 08.12.2011 ПОСП "Іванківське" (продавець) було передано у власність (продано), а Василик Світланою Анатоліївною (покупець, третя особа) прийнято нерухоме майно - 21/100 частку нежилого приміщення, магазину загальною площею 296,5кв.м, що розташований за адресою: с. Іванків Андрушівського району Житомирської області, вул. Ковальова, 1а (а.с. 215).

Слід зазначити, що 21/100 частини приміщення вказаного магазину становить 62,1кв.м, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.11.2011 (а.с.132).

Згідно п.9 договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення від 08.12.2011 право власності у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору та державної реєстрації права на придбане нерухоме майно.

Так, у матеріалах справи знаходиться витяг про державну реєстрацію прав від 13.12.2011, з якого вбачається, що Василик Світлана Анатоліївна є власником 21/100 частини нежилого приміщення, магазину загальною площею 296,5кв.м, що розташований за адресою: с. Іванків Андрушівського району Житомирської області, вул. Ковальова, 1а (а.с. 217).

Таким чином, враховуючи викладене, судом встановлено, що у володінні відповідачів знаходиться спірне нежиле приміщення загальною площею 234,4кв.м (296,5кв.м - 62,1кв.м), що, зокрема, не заперечується і останніми.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги про витребування від відповідачів та передачі позивачу приміщення магазину загальною площею 62,1 кв.м, що розташоване за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с.Іванків, вул.Ковальова, 1а, є безпідставними, тому не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати договір оренди від 21.05.2014, укладений між Приватним орендним сільськогосподарським підприємством "Іванківське" та Фізичною особою-підприємцем Маніхровським Віктором Васильовичем, недійсним.

3. Визнати договір оренди від 21.05.2014, укладений між Приватним орендним сільськогосподарським підприємством "Іванківське" та Фізичною особою-підприємцем Маніхровською Галиною Іванівною, недійсним.

4. Витребувати від Фізичної особи-підприємця Маніхровського Віктора Васильовича (13410, Житомирська обл., Андрушівський район, с. Іванків, вул. Гагаріна, буд.17, ідентифікаційний код 3256021879) і Фізичної особи-підприємця Маніхровської Галини Іванівни (13410, Житомирська обл., Андрушівський район, с. Іванків, вул. Гагаріна, буд.17, ідентифікаційний код 2469514080) та передати Приватному орендному сільськогосподарському підприємству "Іванківське" (13410, Житомирська обл., Андрушівський район, с. Іванків, вул. Колгоспна, 2; ідентифікаційний код 04232345) приміщення магазину загальною площею 234,4 кв.м, що розташоване за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с.Іванків, вул.Ковальова, 1а.

5. В частині витребування від Фізичної особи-підприємця Маніхровського Віктора Васильовича та Фізичної особи-підприємця Маніхровської Галини Іванівни та передачі Приватному орендному сільськогосподарському підприємству "Іванківське" приміщення магазину загальною площею 62,1 кв.м, що розташоване за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с.Іванків, вул.Ковальова, 1а відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маніхровського Віктора Васильовича (13410, Житомирська обл., Андрушівський район, с. Іванків, вул. Гагаріна, буд.17, ідентифікаційний код 3256021879) і Фізичної особи-підприємця Маніхровської Галини Іванівни (13410, Житомирська обл., Андрушівський район, с. Іванків, вул. Гагаріна, буд.17, ідентифікаційний код 2469514080) на користь Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванківське" (13410, Житомирська обл., Андрушівський район, с. Іванків, вул. Колгоспна, 2; ідентифікаційний код 04232345) 1778,75грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.02.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2 - третій особі (рек. з повід.)