Ухвала

від 10.02.2016 по справі 201/499/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/120/16 Справа № 201/499/16-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м.Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

При секретарі ОСОБА_5

за участю:

Прокурора ОСОБА_6

представників ТОВ «Стандарт Україна» ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу представника ТОВ «Стандарт Україна» адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року про арешт тимчасово вилученого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Стандарт Україна» адвокат ОСОБА_7 порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді від 14.01.2016 р. та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно ТОВ «Стандарт Україна» - відмовити, зобов`язати старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_3 майно та документи, вилучені під час обшуку, проведеного 13.01.2016 р. на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2015 р. у службових, підсобних, промислових та інших приміщеннях, розташованих по АДРЕСА_1 , - повернути ТОВ «Стандарт Україна».

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 14.01.2016 р. клопотання слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_3 було задоволене, накладений арешт на майно згідно переліку, вилучене під час проведення обшуку з адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що дані, викладені у матеріалах кримінального провадження, дають достатні підстави вважати, що з метою забезпечення відшкодування завданих збитків та з метою встановлення відомостей про обставини вчинення розслідуваного кримінального правопорушення накладення арешту на вилучене у межах обшуку майно є необхідним.

Обгрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, представник ТОВ «Стандарт Україна» адвокат ОСОБА_7 зазначає, що згідно ст. ст. 62, 167, 173 КПК України арешт може бути накладений лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, або цивільного відповідача особи, до якої у встановленому порядку пред`явлений цивільний позов. Разом з тим нікому з службових осіб ТОВ «Стандарт Україна» не було повідомлено про підозру, а також матеріали кримінального провадження не містять даних про набуття цим підприємством статусу цивільного відповідача, а отже накладення арешту на його майно відбулося без належних підстав.

Крім того, за змістом оскаржуваної ухвали сутність кримінального правопорушення, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 32015040370000012, полягає у тому, що службові особи ТОВ «Стандарт Україна» шляхом здійснення у вересні, жовтні, листопаді 2014 року безтоварних фінансово-господарських операцій з ТОВ «АК «АКР», СФГ «Нива», МПП ВКФ «Експрес-комплект», ТОВ «Юсон-Груп», що мають ознаки фіктивності, ухилилися від сплати до бюджету податку на додану вартість у розмірі 5.249.323, 00 грн., тим самим вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 212 КК України. Разом з тим рішеннями судів адміністративної юрисдикції було підтверджено законність формування ТОВ «Стандарт Україна» податкового кредиту з ПДВ у розмірі 5.249.323, 00 грн. і не встановлено порушень, що позбавляли б його права на формування податкового кредиту на згадану суму.

Крім того, станом на час звернення слідчого до суду з клопотаннями про проведення обшуку та про накладання арешту на майно ТОВ «Стандарт Україна», податкові зобов`язання зі сплати ПДВ на суму 5.249.323, 00 грн. не були узгодженими, а отже податковий борг був відсутній, як були відсутні і підстави для проведення обшуку та арешту майна.

Крім того, при проведенні обшуку були допущені істотні процедурні порушення, а саме незважаючи на клопотання представника ТОВ «Стандарт Україна» ОСОБА_7 про застосування технічних засобів фіксування, таке фіксування всупереч вимогам ч. 1 ст. 107 КПК України здійснене не було, що згідно ч. 6 ст. 107 КПК України тягне недійсність відповідної процесуальної дії та її результатів та необхідність повернення вилученого майна.

Крім того, всупереч вимогам ч. 4 ст. 173 КПК України, що передбачає застосування такого способу арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, у ТОВ «Стандарт Україна» було вилучено всі бухгалтерські, фінансово-господарські, реєстраційні та установчі документи, а також документи податкового та складського обліку, комп`ютерні системні блоки з встановленими на них бухгалтерськими та обліковими програмами, а також вилучено обігові кошти шляхом вилучення насіння соняшнику, чим здійснення ТОВ «Стандарт Україна» правомірної господарської діяльності, в тому числі сплата податків, виплата заробітної плати працівникам тощо, повністю унеможливлене.

Крім того, насіння соняшника було арештоване безпідставно, оскільки це майно не відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 с т. 167 КПК України.

Крім того, при розгляді клопотання слідчого про арешт майна слідчим суддею було допущено істотні процесуальні порушення зважаючи на те, що воно було вирішене без повідомлення і присутності представників ТОВ «Стандарт Україна» як юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представників ТОВ «Стандарт Україна», які апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав, думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Такі відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з заходів забезпечення кримінального провадження, а отже відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Аналізуючи обгрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з яким було арештоване майно ТОВ "Стандарт Україна", колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з наданих матеріалів, 23.04.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені за № 32015040370000012 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, посадовими особами ТОВ "Стандарт Україна", які при здійсненні фінансово-господарської діяльності у період вересня, жовтня, листопада 2014 р., з метою ухилення від сплати податків, шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "АК "АКР", СФГ "Нива", МПП ВКФ "Експрес-Комплект", ТОВ "Юсон-Груп", які мають ознаки "фіктивності", ухилилися від сплати податку на додану вартість у розмірі 5.249.323, 00 грн., що призвело до ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах.

Підставою для цього стало виявлення зазначених обставин у межах проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Стандарт Україна", за результатами якої Східно-Дніпровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області 15.04.2015 р. було складене податкове повідомлення-рішення № 0000122200, яким зазначене підприємство було повідомлене про наявність в нього податкового боргу з ПДВ у розмірі 5.249.323, 00 грн. основного зобов`язання та 2.624.662, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Разом з тим, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 р. у справі 804/9001/15 вищезазначене податкове повідомлення-рішення було визнане протиправним та скасоване, при цьому суд адміністративної юрисдикції зазначив, що висновки податкового органу про фіктивність та безтоварність господарських операцій ТОВ "Стандарт Україна" з відповідними контрагентами є безпідставними та не грунтуються на законі та фактичних обставинах, як і його висновки про нікчемність відповідних правочинів. Також суд послався на положення рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії", в якому зазначено, що суб`єкт підприємницької діяльності не може нести відповідальності за наслідки невиконання контрагентом його обов`язків в сфері оподаткування.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015 р. вищезазначена постанова була залишена без змін. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, покладеними в її основу, та додатково зазначив, що виникнення у платника податку на додану вартість право на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплати податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання, а також чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як вносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, обгрунтованість формування ТОВ "Стандарт Україна" податкового кредиту з ПДВ у період вересня, жовтня, листопада 2014 р. по взаємовідносинам з ТОВ "АК "АКР", СФГ "Нива", МПП ВКФ "Експрес-Комплект", ТОВ "Юсон-Груп" у розмірі 5.249.323, 00 грн. на час звернення слідчого з приводу арешту майна заявника була підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили, якими одночасно були спростовані висновки податкових органів, на підставі яких 23.04.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені за № 32015040370000012 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, посадовими особами ТОВ "Стандарт-Україна".

Звертає на себе увагу те, що слідчим та прокурором не було доведено до відома слідчого судді суду першої інстанції при вирішення питання про арешт майна ТОВ "Стандарт-Україна" факт ухвалення вищезазначених судових рішень, а звернення до суду з приводу проведення обшуку мало місце через короткий період часу після набрання ними законної сили.

Крім того, склад посадових осіб ТОВ "Стандарт-Україна" у період вересня, жовтня, листопада 2014 р., у діях яких, на думку слідства, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, не являє будь-якої складності у встановленні. Незважаючи на це, за період з квітня 2015 р. до лютого 2016 р. будь-якій особі у даному кримінальному провадженні не було повідомлення про підозру, а також не був пред`явлений цивільний позов.

З урахуванням наведених обставин, а також приймаючи до уваги положення рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1990 р. у справі "Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства", що містить висновок про те, що наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана конкретна особа могла б скоїти злочин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у даному випадку підозри у вчиненні злочину, достатньо обгрунтованої для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Оцінюючи необхідність застосування арешту до майна, речей та документів ТОВ "Стандарт-Україна" в аспекті виправданості такого ступеню втручання у права і свободи, а також можливості виконання завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відсутні достатні підстави вважати, що це майно, речі та документи є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, набуті злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину, отримані за рахунок доходів від вчиненого злочину, або можуть бути конфісковані у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або можуть підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову, і слідчий у своєму клопотанні на такі обставини не посилається.

Розглядаючи питання можливості використання арештованого майна, речей та документів для розкриття кримінального правопорушення, як це зазначає слідчий у своєму клопотанні, колегія судів вважає за необхідне зазначити, що, згідно наданим матеріалам, було вилучено при проведенні обшуку за адресою ТОВ "Стандарт Україна" та у подальшому арештовано оскаржуваною ухвалою слідчого судді значний обсяг речей та документів, що виходять далеко за межі періоду, у межах якого було вчинене розслідуване кримінальне правопорушення; або стосуються інших осіб, питання діяльності яких та їх взаємовідносин з ТОВ "Стандарт Україна" не є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні згідно запису в Єдиному реєстрі досудових розслідувань - ПП "Квятковський", ТОВ "Цитадель-Іммобільєр" та інших; або таких, зв`язок яких з розслідуваним кримінальним правопорушенням викликає сумніви - правовстановлюючих та технічних документів на нерухоме майно, статутних документів юридичних осіб, документів щодо трудових відносин ТОВ "Стандарт-Україна з працівниками та пропускного режиму на підприємстві тощо.

Незважаючи на те, що станом на час вирішення апеляційної скарги ТОВ "Стандарт Україна" речі та документи, на які накладений арешт, утримуються слідством близько чотирьох тижнів та, згідно поясненням слідчого, у більшості опрацьовані, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції слідчий та прокурор не спромоглися повідомити, які саме речі та документи з числа арештованих мають значення для кримінального провадження, як вони можуть бути використані для розкриття кримінального правопорушення, які обставини можуть бути ними підтверджені.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також приймається до уваги, що у межах апеляційного провадження не спростовані доводи апеляційної скарги про те, що вилучення та арешт всієї виявленої слідчим бухгалтерської та податкової документації ТОВ "Стандарт-Україна", а також комп`ютерного обладнання, за допомогою якого зазначеним підприємством здійснювалося ведення бухгалтерського та податкового обліку, надмірно обмежують підприємницьку діяльність цього підприємства, а отже не відповідають вимогам ч. 4 ст. 173 КПК України, згідно яким слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Аналізуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчим та прокурором не підтверджено належною мірою необхідність утримання державою майна, речей та документів, щодо яких було заявлене клопотання про накладення на них арешту, та вважає за необхідне оскаржувану ухвалу слідчого судді суду першої інстанції - скасувати, у задоволенні клопотання слідчого - відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Стандарт Україна» адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року про арешт тимчасово вилученого майна, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно ТОВ «Стандарт Україна» відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4