Постанова

від 24.02.2016 по справі 826/8378/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2016 року № 826/8378/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомдочірнього підприємства Альфа-Брокер Консалтинг додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2014 №0000771501,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Альфа-Брокер Консалтинг звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2014 №0000771501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки дочірнім підприємством Альфа-Брокер Консалтинг правомірно, з урахуванням положень пункту 200.5 статі 200 Податкового кодексу України, сформовано від'ємне значення з податку на додану вартість, яке задеклароване у податковій декларації за вересень 2014 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з тим, що дочірнє підприємство Альфа-Брокер Консалтинг не має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 20 370,00 грн., оскільки за останні 12 місяців підприємство мало обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (загальний обсяг оподатковуваних операцій за період з 01.09.2013 по 30.09.2014 складає 0,00 грн.).

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (на час розгляду справи в суді - державна податкова інспекція у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві), проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість дочірнього підприємства Альфа-Брокер Консалтинг за вересень 2014 року.

За результатами даної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 200.5 статті 205 Податкового кодексу України, з огляду на що зроблено висновок про те, що дочірнє підприємство Альфа-Брокер Консалтинг не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 20 567,00 грн., задекларованих у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року (реєстраційний номер 9060331431 від 20.10.2014), оскільки мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (загальний обсяг оподатковуваних операцій за період з 01.09.2013 по 30.09.2014 складає 0,00 грн.).

На підставі викладеного, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 19.11.2014 №71/26-55-15-01/31111779 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 №0000771501, яким дочірньому підприємству Альфа-Брокер Консалтинг відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20 370,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії податкової декларації дочірнього підприємства Альфа-Брокер Консалтинг з податку на додану вартість за вересень 2014 року, платником податків задекларовано у рядку 21 останньої залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у розмірі 20 567,00 грн. та у рядку 23.2 суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних звітних (податкових) періодах, у розмірі 20 370,00 грн.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У свою чергу, приписами пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Таким чином, вказаними положеннями податкового законодавства передбачені випадки, за наявності яких платник податків позбавлений права на бюджетне відшкодування, зокрема, у разі коли обсяги оподаткованих податком на додану вартість операцій за останні 12 календарних місяців менше, ніж заявлена до бюджетного відшкодування сума.

Так, в акті від 19.11.2014 №71/26-55-15-01/31111779 зазначено, що загальний обсяг оподатковуваних операцій за період з 01.09.2013 по 30.09.2014 складає 0,00 грн. Вказане також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкових декларацій дочірнього підприємства Альфа-Брокер Консалтинг з податку на додану вартість за період з вересня 2013 року по серпень 2014 року, у відповідності до яких обсяги податкових операцій за даний період становлять 0,00 грн.

Натомість, позивачем під час судового розгляду справи наголошено, що сума бюджетного відшкодування, зазначена у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, у більші частині сформована за рахунок придбання основних засобів, а саме:

- автомобілю ЗАЗ Lanos Pick-UP TF55Y074 (рік випуску 2013), кузов Y6DTF55Y0D0004484 (договір поставки від 15.07.2014 №214116-Y01707, видаткова накладна від 28.07.2014 №484193, податкові накладні від 16.07.2014 №938 на суму 2 000,00 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн., та від 21.07.2014 №1180 на суму 105 380,00 грн., у тому числі ПДВ 17 563,33 грн. (загальна сума ПДВ - 17 896,66 грн.);

- смартфону Lenovo A516White (видаткова накладна від 31.07.2014 №96509, податкова накладна від 30.07.2014 №17606 на суму 1 599,00 грн., у тому числі ПДВ 266,50 грн.);

- насосу AJC-125-C та мотокоси Олео-Мак Sparta 25,1,0 к.с., 6,2 (видаткова накладна від 16.07.2014 №Рнк/01-0012879 та податкова накладна від 11.07.2014 №24667 на суму 4 656,00 грн., у тому числі ПДВ 776,00 грн.);

- газопостачання та газифікація (акт приймання-передачі про транспортованого природного газу за червень 2014 року №158 та податкові накладні від 02.06.2014 №35 на суму 2 999,94 грн., у тому числі ПДВ 499,99 грн., та від 19.06.2014 №386 на суму 5 000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.);

- постачання телекомунікаційних послуг (рахунки на оплату, податкова накладна від 30.06.2014 №80055 на суму 587,43 грн., у тому числі ПДВ 97,91 грн.).

Вказане, на думку позивача, є передбаченим пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України виключенням, за наявності якого платник податків, незважаючи на обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, має право на бюджетне відшкодування.

Так, у відповідності до Державного класифікатора України Класифікація основних фондів , затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 №507, основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно з приписами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

У свою чергу, у розумінні підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

З аналізу наведених визначень поняття основний засіб вбачається, що надані позивачу послуги з газопостачання (газифікації) та постачання телекомунікаційних послуг не є матеріальними активами, що можуть бути віднесені до переліку основних засобів.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

При цьому, підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів (пункт 10 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561).

Водночас, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, лише автомобіль ЗАЗ Lanos, кузов Y6DTF55Y0D0004484, рік випуску 2013 включено до основних засобів дочірнього підприємства Альфа-Брокер Консалтинг , що підтверджується наявними у матеріалах справи актом внутрішнього переміщення основних засобів від 24.07.2014 та картками рахунків 105, 1521 та 131 за липень 2014 року та липень-грудень 2014 року.

Щодо решти об'єктів (смартфону Lenovo A516White, насосу AJC-125-C та мотокоси Олео-Мак Sparta 25,1,0 к.с., 6,2), за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит, заявлений до відшкодування, у відповідності до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, якими підтверджується придбання останніх саме в якості основних засобів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дочірньому підприємству Альфа-Брокер Консалтинг бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 896,66 грн., що складає розмір податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок придбання автомобілю ЗАЗ Lanos Pick-UP TF55Y074 (рік випуску 2013), кузов Y6DTF55Y0D0004484 як основного засобу.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.12.2014 №0000771501 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в частині відмови у наданні дочірньому підприємству Альфа-Брокер Консалтинг бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 896,66 грн. В іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову у їхньому задоволенні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з приписами статті 4 Закону України Про судовий збір у редакції, яка діяла станом на момент звернення позивача з даним позовом, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., а також пропорційно задоволених позовних вимог, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 36,54 грн.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.12.2014 №0000771501 в частині відмови у наданні дочірньому підприємству Альфа-Брокер Консалтинг бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 896,66 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з дочірнього підприємства Альфа-Брокер Консалтинг (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, 39-41, ЄДРПОУ 31111779) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 36,54 грн. (тридцяти шести грн. 54 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.