Рішення

від 23.02.2016 по справі 904/10946/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.16р. Справа № 904/10946/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "АВЕР", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 53 838, 53 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 21.12.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. б/н від 23.11.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "АВЕР" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" суму основного боргу у розмірі 47 434,20 грн., пеню - 3 868,07 грн., 3% річних - 496, 62 грн. інфляційні втрати - 2 039,64 грн. за договором поставки № 15108 від 28.04.2015р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов проти стягнення пені заперечив, зазначивши, що сторони у договорі здійснили спробу передбачити інший порядок розрахунку пені, але не узгодили остаточно дане зобов'язання. Крім того, відповідач зазначає, що інфляційні втрати нараховані позивачем не вірно, а сума інфляційних втрат становить 1 422,82 грн.

Розгляд справи призначався на 25.01.2016р. та відкладався на 09.02.2016р., та на 22.02.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 22.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2015р. між Приватним акціонерним підприємством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "АВЕР" (далі - позивач, постачальник) був укладений договір поставки № 15108 (далі - Договір).

У відповідності з цим договором постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар, відповідно до специфікації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору. Найменування товару радіодеталі (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору кількість та асортимент товару передбачається у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 5.1. Договору поставка товару здійснюється на протязі 5 днів в разі письмового повідомлення (згоди) замовника.

Поставка товару здійснюється зі складу постачальника (м. Дніпропетровськ, вул.. Свердлова, 106/184) згідно Інкотермс 2010 на умовах EXW (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару.

У відповідності до п. 6.1. Договору замовник оплачує товар за ціною, вказаною у специфікації.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної.

Термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2015р. Дія цього договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п.п. 16.1., 16.2. Договору).

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію №1 (а.с. 32).

20.05.2015р. сторонами підписано Додаткову угоду №1, якою введено в дію специфікацію № 2 (додаток №2) на суму 47 434,20 грн., з урахуванням ПДВ -20% 7 905,70 грн. (п. 1 Додаткової угоди №1).

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі здійснив поставку товару на загальну суму 47 434,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 26 від 20.05.2015р. на суму 16 387,80 грн. (а.с. 33) та 28 від 25.05.2015р. на суму 31 046,40 грн. (а.с. 36), які підписані повноважними представниками сторін без зауважень та товарно-транспортними накладними № Р26 від 20.05.2015р. (а.с. 34) та № Р28 від 25.05.2015р. (а.с. 37).

Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Враховуючи, що відповідачем за отриманий товар грошові кошти не оплачено, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 47 434,20грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3 868,07 грн. за період з 14.08.2015р. по 22.12.2015р., 3 % річних - 496,62 грн. за період з 14.08.2015р. по 22.12.2015р. та інфляційні втрати - 2 039,64 грн. за період з вересня 2015рр. по листопад 2015р.

Відповідно п. 11.4. Договору за несвоєчасне перерахування коштів згідно п. 7.2. Договору замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як роз'яснено в абзацах 3,4 п.2.1 та п.2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч.2 ст.231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

У вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, а вміщено лише загальну умову (пункт 11.4 договору) про те, за несвоєчасне перерахування коштів згідно п. 7.2. Договору замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Однак, таке формулювання не означає встановлення договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки не встановлено, з якої суми слід обчислювати пеню: від загальної суми поставленого товару чи від несвоєчасно оплаченої суми.

Ця позиція суду узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в постанові від 24.03.2015р. по справі № 916/4205/14.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 14.08.2015р. по 22.12.2015р. складає 500,52 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 496,62 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період вересень - листопад 2015 р. становлять 1 418,04 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 621,60 грн. слід відмовити.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 47 434,20 грн., 3% річних - 496,62 грн. та інфляційні втрати - 1 418,04 грн.

В частині стягнення пені у сумі 3 868,07 грн., інфляційних втрат - 621,60 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне підприємство АВЕР (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 41В, код ЄДРПОУ 39548177) 47 434,20 грн . (сорок сім тисяч чотириста тридцять чотири грн. 20 коп.) - основного боргу, 496,62 (чотириста дев'яносто шість грн. 62 коп.) - 3% річних, 1 418,04 грн. (одна тисяча чотириста вісімнадцять грн. 04 коп.) - інфляційних втрат, 1 116,43 грн. (одна тисяча сто шістнадцять грн. 43 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 3 868,07 грн., інфляційних втрат - 621,60 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 24.02.2016р.

Суддя ОСОБА_3