Рішення

від 09.02.2016 по справі 910/31436/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016Справа №910/31436/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг "

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЮКС-БІЛДИНГ"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники:

від позивача: Бевз А.С. - представник за довіреністю б/н від 22.10.2015року;

від відповідача: не з'явився .

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЮКС-БІЛДИНГ" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.09.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс-Білдинг" укладено договір фінансового лізингу № 021/13 ФЛ ЮО АВ, відповідно до якого предметом договору є надання лізингодавцем у платне користування лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, кількість, рік випуску, ціна, загальна вартість вказані у специфікації (додаток № 2 до договору) на визначений цим договором строк, за встановлену лізингодавцем плату (лізингові платежі).

Згідно із специфікацією предметом лізингу є вантажний самоскид Mersedes Benz Actors 41 40 K, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 2.1 договору, строк, на який предмет лізингу передається у оперативний лізинг, становить 14 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Відповідно до п. 4.4. договору, строк сплати чергового лізингового платежу наступає щомісяця і припадає на 20 число у відповідному місяці.

Відповідач не виконав зобов'язання за договором фінансового лізину, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.12.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.01.2016 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2016 року розгляд справи відкладено на 09.02.2016 року.

08.02.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

В судове засідання 09.02.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.12.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 09.02.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав заяву про відкладення розгляду справи.

Заява про перенесення судового засідання мотивована тим, що директор ТОВ "Делюкс-Білдинг" буде знаходитися у відрядженні з 09.02.2016 по 21.02.2016, довідка про що буде подана пізніше.

Разом з тим, відповідач не подав жодного документального підтвердження неможливості явки повноважного представника у судове засідання, у зв'язку із перебуванням директора у відрядженні (копія наказу про відрядження, квитків тощо); також, заявник не вказав куди саме у відрядження направляється директор.

Крім того, відповідно до частин першої - третьої статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, стаття 28 ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи в суді.

Слід зазначити, що до заяви було додано довіреність від 08.02.2016 № б/н, яка видана ТОВ "Делюкс-Білдинг" ОСОБА_2. Вказаною довіреністю ОСОБА_2 уповноважено бути представником відповідача, зокрема, і у судових органах.

Відповідач не пояснив чому у судове засідання не може з'явитися повноважний представник, зокрема, ОСОБА_2

Відповідно до абзацу 2 підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Представник позивача заперечував проти заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви відповідача про перенесення судового засідання.

Представник позивача подав додаткові документи по справі, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.09.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс-Білдинг" укладено договір фінансового лізингу № 021/13 ФЛ ЮО АВ, відповідно до якого предметом договору є надання лізингодавцем у платне користування лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, кількість, рік випуску, ціна, загальна вартість вказані у специфікації (додаток № 2 до договору) на визначений цим договором строк, за встановлену лізингодавцем плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 18.1, 18.2, 18.3 договору, цей договір може бути змінений та/або доповнений сторонами в період його дії на підставі взаємної згоди. Будь-які зміни і/або доповнення йому цього договору мають силу в тому випадку, якщо вони оформлені письмово, підписані повноваженими представниками сторін і скріплені печатками сторін. Всі додатки (додаток № 1 - графік нарахування та сплати лізингових платежів, додаток № 2 - специфікація предмету лізингу, додаток № 3 - довідка про технічний стан предмету лізингу) до договору є його невід'ємними частинами.

Так, сторонами укладено договір № 1-021/13 ФЛЮОАВ про внесення змін від 25.12.2013 року до договору фінансового лізингу № 021/13 ФЛЮОАВ від 20.09.2013 року, договір № 2 -021/13 ФЛЮОАВ про внесення змін від 05.05.2014 року до договору фінансового лізингу № 021/13 ФЛЮОАВ від 20.09.2013 року, договір № 3-021/13 ФЛЮОАВ про внесення змін від 19.09.2014 року до договору фінансового лізингу № 021/13 ФЛЮОАВ від 20.09.2013 року, договір № 4-021/13 ФЛЮОАВ про внесення змін від 17.10.2014 року до договору фінансового лізингу № 021/13 ФЛЮОАВ від 20.09.2013 року, за якими сторони погодили графіки сплати чергових платежів та розмір лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільний кодекс України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частинами першою та другою статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно із специфікацією предметом лізингу є вантажний самоскид Mersedes Benz Actors 41 40 K, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.2. договору, протягом дії договору предмет лізингу є власністю лізингодавця.

Згідно з п. 1.3 договору, протягом строку дії цього договору предмет лізингу є власністю лізингодавця.

Пунктом 1.5. договору, сторони дійшли згоди про те, що лізинговадець набуває у власність предмет лізингу у визначеного лізингоодержувачем виробника (Daimler Chrysler AG (Німеччина) відповідно до специфікації (додаток № 2 до договору) та передає його у фінансовий лізинг лізиноодержувачу відповідності до умов його договору.

Відповідно до п. 2.1 договору із змінами від 17.10.2014 року, строк, на який предмет лізингу передається у оперативний лізинг, становить 14 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна договору (загальна сума лізингових платежів) складає: буз ПДВ - 279 921,53 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, місце передачі предмету лізингу від лізингодавця лізиногоодержувачу: м. Київ, вул. Голосіївська, 7.

Пунктом 5.4. договору, встановлено, що приймання лізингоодержувачем предмету лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність і відповідність предмету лізингу техніко-експлуатаційним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується комісією у складі повноважних представників сторін і скріплюється печатками сторін.

20.09.2013 позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу від 20.09.2013 № 086/13.

Право власності на предмет лізингу, а саме вантажного автомобіля самоскида Mersedes Benz Actors 4140 K, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, № шасі НОМЕР_3, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ААС208313 та належить позивачу.

Відповідно до п. 4.1. договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додатком № 1 до договору).

Платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривні) (п. 4.3.).

Відповідно до п. 4.4. договору, строк сплати чергового лізингового платежу наступає щомісяця і припадає на 20 число у відповідному місяці. Якщо строк сплати чергового лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж наступного робочого дня. Що слідує після неробочого (вихідного, святкового або ін.) дня.

Згідно з п. 4.7. договору, лізингоодержувач не має права затримувати платежі за договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження предмету лізингу.

Відповідно до п.п. 14.1.4., 14.1.5., 14.1.7. п. 14.1. договору, лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Згідно з п.п. 14.4.3., 14.4.4., 14.4.7. п. 14.4. договору, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до пп. 19.2.1 п. 19.2 договору, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у випадках, коли лізингоодержувач порушив п. 4.1. цього договору; не сплачує лізингові платежі протягом одного місяця з дня настання строку платежу, встановленого згідно графіку нарахування та сплати лізингових платежів (додатком № 1 до договору).

Згідно з п. 19.3. договору, у випадку розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця, договір вважається розірваним, якщо лізингодавець письмово повідомив лізингоодержувача про свої наміри не раніше ніж за десять календарних днів та вказав причини розірвання договору, безспірно або за згодою сторін вилучив у лізингоодержувача предмет договору.

Згідно з п. 23.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Делюкс-Білдинг" неналежним чином виконувало умови договору, а саме несвоєчасно та не у повному обсязі перераховувало лізингові платежі, внаслідок чого, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2014 склала 196 706,00 грн.

Сторонами було оформлено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період 2014, в якому ТОВ "Делюкс-Білдинг" підтвердило наявність даного боргу.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду заборгованість відповідача за договором складає 272 706,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою припинити порушення умов Договору та виконати взяті на себе фінансові зобов'язання шляхом надсилання відповідних листів та претензій (від 24.06.2014 № 285; від 07.08.2014 № 438; від 12.08.2014 № 442; від 23.12.2014 № 661; від 11.06.2015 № 286).

Відповідач залишив звернення позивача без відповіді та належного реагування; умови Договору не виконав та заборгованість не погасив.

Разом з тим, 27.07.2015 позивач надіслав відповідачу письмове повідомлення про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку (лист вих. № 363) та припис про зобов'язання ТОВ "Делюкс-Білдинг" припинити експлуатацію предмету лізингу та безспірно передати його ТОВ "КрАЗ Лізинг" 16.11.2015 року о 12:00 - 13:00 за адресою: м. Бровари, Київська область, вул. Щолківська, 37 (від 02.11.2015 року вих. № 465), підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.11.2015 року та фіскальним чеком № 7315 від 03.11.2015 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Листом вих.. № 454 від 02.11.2015 року позивач повідомив позивача, що станом на 02.11.1015 року заборгованість за лізинговими платежами становить 176 706,60 грн, а також повідомляє про достроковий розрив договору фінансового лізингу № 021/13 ФЛЮОАВ від 20.09.2013 року з 16.11.2015 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делюкс-Білдинг" за вказаною адресою предмет лізингу не передало та вимоги позивача не виконало.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частинами першою та другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями частин першої та другої статті 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

При вирішенні спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до статей 387, 388 ЦК необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника зазначеного майна (постанова Верховного Суду України від 28.03.2011 зі справи №3-17гс11).

Так, матеріалами справи підтверджено, що спірне майно було передано позивачем відповідачу у лізинг за актом приймання-передачі предмету лізингу від 20.09.2013 № 086/13.

Як на підставу неправомірного користування спірним майном позивач вказує на те, що відповідачем неналежним чином було виконано умови договору в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого, договір достроково розірвано, що свідчить про відсутність правових підстав для користування відповідачем спірним майном, тобто необхідність його повернення позивачу як законному власнику.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором фінансового лізингу № 021/13 ФЛЮОАВ 20 вересня 2013 року, належним чином доведений, документально підтверджений, та даний договір розірваний, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЮКС-БІЛДИНГ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 2-А, ідентифікаційний код 34288914) майно - вантажний автомобіль самоскид Mercedes Benz Actros 4140 K, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, № шасі НОМЕР_3 та передати його в розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, будинок 11 б, ідентифікаційний код 34979070).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЮКС-БІЛДИНГ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 2-А, ідентифікаційний код 34288914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ ЛІзинг" (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, будинок 11 б, ідентифікаційний код 34979070) судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 25.02.2016 року.

Суддя С.М.Мудрий