Рішення

від 23.02.2016 по справі 905/373/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.02.2016 Справа № 905/373/16

Суддя господарського суду Донецької області Левшина Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лугатранссервіс-2006 , м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення штрафу в розмірі 182300,00грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 10.12.2015р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 01.02.2016р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 23.02.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» , м. Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лугатранссервіс-2006» , м. Маріуполь, Донецька область про стягнення штрафу в розмірі 182300,00грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у липні 2015 року зі станції Торез Донецької області відповідач згідно накладної №52561966 у вагонах №№67865550, 65885089, 66879545, 67364257 відправив вантаж на станцію Чернігів Південно-Західної залізниці. На попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено залізницею перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначених вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України, ст. ст. 1, 2, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: накладну № 52561966 від 01.07.2015р.; комерційний акт РА №009086/453/12 від 23.07.2015р.; акт загальної форми 1663 від 23.07.2015р.; витяг з технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №14; виписки з книги обліку контрольних зважувань; довіреності від 09.12.2015р., 10.12.2015р. на представників; виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: заперечення на відзив б/н б/д; постанови ВГСУ від 14.12.2015р., 20.05.2015р., довіреність б/н від 10.12.2015р. на представника.

Представник позивача у судове засідання 23.02.2016р. з'явився, позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав, надав заперечення б/н б/д щодо зменшення штрафу.

Представник відповідача у судове засідання 23.02.2016р. з'явився, надав клопотання №22/02 від 22.02.2016р. про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу до розміру провізної плати за один вагон - 9115,00грн. Також надав: довідку №22/02.1 від 22.02.2016р. про наявність кредиторської та дебіторської заборгованості станом на 22.02.2016р.; договори оренди №127/15 від 15.04.2015р., №1/03-12А від 01.03.2012р.; акти приймання-передачі від 15.04.2015р., 01.03.2012р., 03.03.2014р.; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 22.02.2016р.; договір комплексного обслуговування товарного складу №59/13 від 02.12.2013р.; листи №33/4709 від 08.05.2015р., №33/4808 від 12.05.2015р., №33/4809 від 12.05.2015р. Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України; книгу зважування вантажів на вагонних вагах; правоустановчі документи; виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідача; довіреність №10/06 від 10.06.2015р. на представника.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Лугатранссервіс-2006 , м. Маріуполь, Донецька область зі станції Торез Донецької області на станцію Бердянськ Придніпровської залізниці відвантажив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ТехНова , м. Київ (вантажоодержувач) за залізничною накладною №52561966 у вагонах №№ 67865550, 65885089, 66879545, 67364257 вантаж.

При оформленні залізничної накладної №52561966 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 278000кг.

В накладній також відображено, що вантаж розміщений й закріплено згідно п.3, 4, 7, 8, гл.1, розділ 2, $3-5 ТУ Додатку 14 до СМГС. Як свідчить розділ 28 вищевказаної накладної, вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагонах №№ 67865550, 65885089, 66879545, 67364257 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №1663 від 23.07.2015р.

На підставі акту загальної форми №1663 від 23.07.2015р., за результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці був складений комерційний акт № РА №009086/453/12 від 23.07.2015р., відповідно до якого за результатами переважування вагонів №№67865550, 65885089, 66879545, 67364257 на справних вагонних вагах (держ. повірка 15.10.2014р.) станції Нижньодніпроськ-Вузол Придніпровської залізниці виявилось: у вагоні №67865550 при переваженні вага брутто складає 89600кг, тара по документу 23100кг, нетто 66500кг, що менше ваги зазначеної в документі на 2500кг; у вагоні №65885089 при переваженні вага брутто складає 85200кг, тара по документу 22000кг, нетто 63200кг, що менше ваги зазначеної в документі на 7800кг; у вагоні №66879545 при переваженні вага брутто складає 86700кг, тара по документу 23200кг, нетто 63500кг, що менше ваги зазначеної в документі на 5500кг; у вагоні №67364257 при переваженні вага брутто складає 86250кг, тара по документу 22200кг, нетто 64050кг, що менше ваги зазначеної в документі на 4950кг. У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження в вагонах рівномірне, нижче бортів на 60-70см, без поглиблень. В технічному відношенні вагони справні, течі вантажу немає.

Згідно технічного паспорту ваг №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 15.10.2014р.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт № РА №009086/453/12 від 23.07.2015р. підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафу, нарахованого позивачем у зв'язку з невірним зазначенням маси вантажу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з перевезення.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "ОСОБА_2 вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом № РА №009086/453/12 від 23.07.2015р., який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, порушень та поглиблень немає. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірних вагонах складає 36460,00грн., заявлений штраф до стягнення в загальному розмірі 182300,00грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для мінерального палива у вологому стані становить 2,0% маси, зазначеної в перевізних документах, тобто у даному випадку 1 380кг (вагон №67865550), 1 420кг (вагон №65885089), 1 380кг (вагон №66879545), 1 380кг (вагон № 67364257) що менше виявленої нестачі - 2 500кг, 7 800кг, 5 500кг, 4950кг відповідно.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Відповідач у клопотанні №22/02 від 22.02.2016р. про зменшення штрафу до однієї провізної плати за один вагон в розмірі 9115,00грн. посилався на те, що позивач не зазнав жодних збитків внаслідок невірного визначення відомостей відповідачем в накладній, жодних претензій щодо вантажу від вантажоодержувача не надходило, факт неправильного зазначення маси вантажу є винятковим, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції відповідач несе значні фінансові витрати на збереження виробництва, робочих місць тощо, стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі призведе до банкрутства відповідача. На підтвердження скрутного фінансового становища надав: довідку №22/02.1 від 22.02.2016р. про наявність кредиторської та дебіторської заборгованості станом на 22.02.2016р.; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 22.02.2016р.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2016р. проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу заперечив.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту п.3.17.4 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Аналогічну позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015р. по справі №922/3496/14.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру штрафу на 30%, в результаті чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в сумі 127610,00грн.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 908,909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122,129 Статуту залізниць України, ст.ст. 33,43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ в особі регіональної філії Придніпровська залізниця , м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лугатранссервіс-2006 , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення штрафу в розмірі 182300,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лугатранссервіс-2006 (87516, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Волгодонська, 2, офіс 36, ЄДРПОУ 34579491) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Придніпровська залізниця , м. Дніпропетровськ суму штрафу в розмірі 127610,00грн., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 2734,50грн. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 54690,00грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.02.2016р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 2657/16

надруковано 2 прим.:

1 - ГСДО,

1 - відповідачу.