Рішення

від 24.02.2016 по справі 910/1083/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016Справа №910/1083/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Аква" до Приватного підприємства "Добрострой груп" простягнення 174 874,12 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Сокур С.В. - представник за довіреністю від 11.01.16; від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 24.02.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Аква" до Приватного підприємства "Добрострой груп" про стягнення 174 874,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.09.2014 між сторонами було укладено договір поставки товарів № 8382, на підставі якого позивачем у листопаді 2014 року було поставлено товар на загальну суму 85 738,68 грн., який був частково оплачений відповідачем. За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо повної оплати товару, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 81 586,66 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано 20% річних у розмірі 19 279,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 710,42 грн. та пеня у розмірі 46 298,02 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.01.2016 порушено провадження у справі № 910/1083/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 17.02.2016.

У судове засідання, призначене на 17.02.2016, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав через канцелярію суду документи, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд ухвалив відкласти розгляд справи на 24.02.2016.

В судове засідання 24.02.2016 з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач повторно не з'явився у судове засідання., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

13 вересня 2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Євро Аква (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством Добрострой груп (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки товару № 8382 (далі - договір), за умовами якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору сторони застосовують до даного договору умови DDP - доставка постачальником товару в пункт, вказаний покупцем.

Згідно з п.2.1 договору найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Ціна на товар встановлюється на підставі прас-листів постачальника, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Фактом погодження покупцем ціна та вартості товару вважається підписана сторонами накладна (п.3.1 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення покупцем строку оплати товару вказаного в цьому пункті, постачальник вправі зупинити послідуючі поставки, аж до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений раніше товар.

Відповідно до п.5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу та окрім того 20 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 85 738,68 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № ХАП-041374 від 05.11.14 на суму 31878,00 грн.;

- № ХАП-041691 від 07.11.14 на суму 22757,88 грн.;

- № ХАП-041693 від 07.11.14 на суму 31102,80 грн.;

Відповідачем в свою чергу було здійснено часткову оплату поставленого товару, а саме - 26.12.2014 на суму 1552,02 грн., 24.03.2015 на суму 1000 грн., 29.05.2015 на суму 1000 грн., 01.12.2015 на суму 600 грн., у зв'язку з чим станом на момент вирішення спору розмір основної заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар склав 81 586 грн. 66 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 85738,68 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними. В порушення умов договору відповідач вчасно та у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар. Таким чином, на день вирішення спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 81586,66 грн., на спростування вказаних обставин відповідачем не надано суду будь-яких документів, факт наявності заборгованості визнано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки № 8382 від 13.09.2014 в сумі 81586,66 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 81586,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 46 298,02 грн. пені, 19279,02 грн. - 20 % річних та 27710,42 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних так само, як інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку договором (п.5.3) передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника 20 % річних.

За перерахунком суду інфляційне збільшення суми боргу за прострочення виконання зобов'язань за перерахунком суду складає:

За видатковою накладною ХАП-041374 від 05.11.2014

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 20.11.2014 - 25.12.2014 31878 1.030 956.34 32834.34 26.12.2014 - 23.03.2015 30325.98 1.203 6152.91 36478.89 24.03.2015 - 28.05.2015 29325.98 1.165 4841.13 34167.11 29.05.2015 - 30.11.2015 28325.98 1.015 438.63 28764.61 01.12.2015 - 18.01.2016 27725.98 1.016 445.36 28171.34 Всього 12834 грн. 37 коп.

За видатковою накладною ХАП-041691 від 07.11.2014

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 22.11.2014 - 18.01.2016 22757.88 1.489 11137.91 33895.79 За видатковою накладною ХАП-041693 від 07.11.2014

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 22.11.2014 - 18.01.2016 31102.8 1.489 15221.99 46324.79

Таким чином, за перерахунком суду розмір інфляційних втрат складає суму більшу, ніж заявлено позивачем до стягнення, проте, враховуючи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача підлягає стягненню 27710,42 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з 20.11.14 по 18.01.16.

За перерахунком суду 20 % річних, що передбачені п. 5.3 договору, від простроченої суми заборгованості складає:

За видатковою накладною ХАП-041374 від 05.11.2014

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 31878 20.11.2014 - 25.12.2014 36 20 % 628.83 30325.98 26.12.2014 - 23.03.2015 88 20 % 1462.29 29325.98 24.03.2015 - 28.05.2015 66 20 % 1060.56 28325.98 29.05.2015 - 30.11.2015 186 20 % 2886.92 27725.98 01.12.2015 - 18.01.2016 49 20 % 744.42 Всього 6783 грн. 02 коп.

За видатковою накладною ХАП-041691 від 07.11.2014

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 22757.88 22.11.2014 - 18.01.2016 423 20 % 5274.84

За видатковою накладною ХАП-041693 від 07.11.2014

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 31102.8 22.11.2014 - 18.01.2016 423 20 % 7209.03

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 20% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 19266,89 грн., в частині стягнення 12 грн. 13 коп. суд відмовляє.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено наступне: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи викладене, судом було здійснено власний розрахунок суми пені з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України.

За видатковою накладною ХАП-041374 від 05.11.2014

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 31878 20.11.2014 - 25.12.2014 36 14.0000 % 0.077 % 880.36 30325.98 26.12.2014 - 05.02.2015 42 14.0000 % 0.077 % 977.08 30325.98 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 % 842.48 30325.98 04.03.2015 - 23.03.2015 20 30.0000 % 0.164 % 997.02 29325.98 24.03.2015 - 20.05.2015 58 30.0000 % 0.164 % 2796.01 Всього: 6492 грн. 95 коп.

За видатковою накладною ХАП-041691 від 07.11.2014

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 22757.88 22.11.2014 - 05.02.2015 76 14.0000 % 0.077 %* 1326.82 22757.88 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 %* 632.23 22757.88 04.03.2015 - 22.05.2015 80 30.0000 % 0.164 %* 2992.82 Всього: 4951 грн. 87 коп.

За видатковою накладною ХАП-041693 від 07.11.2014

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 31102.8 22.11.2014 - 05.02.2015 76 14.0000 % 0.077 %* 1813.34 31102.8 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 %* 864.06 31102.8 04.03.2015 - 22.05.2015 80 30.0000 % 0.164 %* 4090.23 Всього: 6767 грн. 63 коп.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 18212,45 грн., в частині стягнення 28085 грн. 57 коп. суд відмовляє.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 81586,66 грн. основного боргу, 19266,89 грн - 20% річних, 27710,42 грн. - інфляційних втрат та 18212,45 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України , витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33 , 49 , 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Добрострой груп (02095 м. Київ, вул. Урлівська, буд. 9, кв. 357, ідентифікаційний код 35167537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Аква (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, ідентифікаційний код 36800559) 81 586 (вісімдесят одну тисячу п'ятсот вісімдесят шість) грн. 66 коп.- основного боргу, 27 710 (двадцять сім тисяч сімсот десять) грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 18 212 (вісімнадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 45 коп. - пені, 19 266 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 89 коп. - 20 % річних та 2 201 (дві тисячі двісті одну) грн. 65 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.02.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.