Ухвала

від 26.03.2007 по справі 5/1836-28/317 а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/1836-28/317 А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

26.03.07                                                                                           Справа  № 5/1836-28/317 А

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                                  Бойко С.М.,

суддів:                                                         Марко Р.І.,

                                                                    Бонк Т.Б.,

при секретарі Чаплик І.,

з участю представників

від позивача:   з”явився,

відповідача : з”явився,

розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському  районі  м.Львова, м.Львів

на постанову господарського суду Львівської області від 06.12.2006 року, суддя Мартинюк В.Я., в справі №5/1836-28/317А,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Аврора», м.Львів

до відповідача державної податкової інспекції у Франківському  районі  м.Львова, м.Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень  від 25.12.2005 року №24622/10/23, від 15.05.2006 року №10300/10/23-0/2  та від 20.07.2006 року №16267/10/23-0,

                                            в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 06.12.2006 року задоволено позов  товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Аврора»до  державної податкової інспекції у Франківському  районі  м.Львова про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень  від 25.12.2005 року №24622/10/23, та прийнятих за результатами адміністративного оскарження - від 15.05.2006 року №10300/10/23-0/2  та від 20.07.2006 року №16267/10/23-0, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 491378 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем 327585 грн. 83 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 163792 грн. 92 коп.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 327585,83 грн. при відсутності податкової накладної на вказану суму ПДВ, оскільки визначений частиною 2 підпункту 7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну позивачем було дотримано.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач)  просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що в лютому місяці 2005 року підприємством зайво включено до складу податкового кредиту та вписано в книгу придбання товарів (робіт, послуг) податкову накладну, одержану від ВАТ „СКБ „Дністер" на загальну суму 1965515 грн., в тому числі податок на додану вартість -327585,83 грн., оскільки до перевірки підприємством не була представлена дана податкова накладна. При цьому, скаржник покликається на те, що АТЗТ «Холдингова компанія «Інвестком-Україна»не мало законних підстав видавати податкову накладну, оскільки не є продавцем згідно договору купівлі-продажу.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивачем дотримані всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а тому відсутні підстави для визначення податкового зобов»язання  з податку на додану вартість  на суму 327585,83 грн.та прийняття оскаржуваних рішень. При цьому позивач зазначає, що продаж активів АТЗТ „ХК „Інвестком-Україна" предмета іпотеки відбувся за договором, який не передбачав передачі права власності особі, іменованій в даному договорі продавцем, і яка здійснювала такий продаж - ВАТ СКБ „Дністер", а тому  податкові зобов'язання виникають у іпотекодавця - АТ ЗТ „ХК „Інвестком-Україна", яке повинно виписати покупцю активів - позивачу, податкову накладну на загальну суму вартості продажу активів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга податкового органу  задоволенню не підлягає.

Підставою прийняття податкового повідомлення -рішення №24622/10/23 від 15.12.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 491378 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем 327585 грн. 83 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 163792 грн. 92 коп., є зафіксований в акті перевірки №318/23-1/31363506 від 07.12.2005 року  факт порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставне включення до податкового кредиту  327585,83 грн. податку на додану вартість  згідно податкової накладної, одержаної від ВАТ „СКБ „Дністер", оскільки до перевірки останньої не представлено.

Проте, такий висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2004 року, укладеного між ВАТ    „СКБ    „Дністер"    (продавець)    та   ТзОВ    „ТЦ    „Аврора"    (покупець),    продавець зобов'язується передати у власність на оплатній основі нерухоме майно, яке згідно п.1.3 цього договору належить на праві власності АТ ЗТ „ХК „Інвестком-Україна", а покупець зобов'язується прийняти згадане майно та оплатити його вартість за ціною, яка визначена у договорі. Згідно п.2.1 згаданого договору вартість майна становить 1965515 грн.

У відповідності до п.1.4 договору від 30.12.2004 року право продавця на продаж майна передбачено постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2004 року, якою встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки із застосуванням процедури продажу встановленої статтею 38 Закону України „Про іпотеку". Крім того, у даній постанові зазначено, що на період реалізації предмету іпотеки, останній передано в управління іпотекодержателя - ВАТ „СКБ „Дністер".

Факт передачі зазначеного в договорі майна підтверджується актами приймання-передачі від 15.01.2005 року та від 30.12.2004 року, а факт його оплати підтверджується виписками про рух коштів по рахунках за період з 23.02.2005 року по 25.02.2005 року.

Вказана господарська операція відображена в Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) по ТзОВ „ТЦ „Аврора" за 01.02.2005 року, де в колонці постачальник визначено АТ ЗТ „Холдингова компанія „Інвестком-Україна".

У відповідності до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з частиною 2 підпункту 7.2.6 цього ж Закону, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В зв»язку з тим, що на спірну операцію позивачу не виписано податкову накладну, останній  звернувся з листами за №0501/05-01 від 05.01.2005 року та за №1701/05-01 від 17.01.2005 року до АТ ЗТ „ХК „Інвестком-Україна" з вимогою видати податкову накладну по згаданих операціях, проте вони залишені без відповіді.

Враховуючи наведене, листом за №2802/1 від 28.02.2005 року позивач повідомив ДПІ у Франківському районі м.Львова про вказані обставини, до якого додав копію договору купівлі-продажу від 30.12.2004 року.

У відповіді на лист від 15.03.2005 року за №4568/10/23-2 ДШ у Франківському районі м.Львова повідомила позивача про те, що лист від 28.02.2005 року є підставою для включення до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2005 року суми податку на додану вартість 327585 грн. 83 коп. у зв'язку з придбанням ТзОВ „ТЦ „Аврора" нерухомого майна та порушенням продавцем АТ ЗТ „ХК „Інвестком-Україна" порядку виписування податкової накладної.

З наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі вказаного листа, оскільки визначений частиною 2 підпункту 7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну позивачем було дотримано.

Покликання податкового органу  на те, що в спірному випадку податкова накладна повинна виписуватись банком є безпідставним та спростовується наступним.

У відповідності до п.4.7 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому, датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Проте, в спірному випадку, матеріалами справи не підтверджується наявність зазначених господарських операцій між позивачем, банком та холдинговою компанією.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З згаданого Закону, об'єктом оподаткування є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Отже, об'єктом оподаткування є господарські операції, які пов'язуються законодавцем з переходом права власності.

Як вбачається з договору від 30.12.2004 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2004 року за №32/478, майно, що відчужується, належить на праві власності АТ ЗТ „ХК „Інвестком-Україна", а банку лише передано в управління згадане майно на період до реалізації предмету іпотеки у порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку".

Таким чином, враховуючи те, що до банку не переходило право власності на об'єкт застави, а господарська операція на підставі договору від 30.12.2004 року вчинялась банком з метою реалізації заставленого майна, позивач правомірно звернувся до власника реалізованого майна - АТ ЗТ „ХК „Інвестком-Україна", яке і повинно було виписувати податкову накладну по згаданій операції, як власник відчужуваного об'єкту.

З наведеного, висновок податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість  на суму 327585,83  грн. не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №24622/10/23 від 15.12.2005 року підставно скасовано місцевим судом.

Податкові повідомлення-рішення  від 15.05.2006 року №10300/10/23-0/2  та від 20.07.2006 року №16267/10/23-0 прийняті за результатами адміністративного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення від 25.12.2005 року №24622/10/23 та визначають аналогічну суму податкового зобов»язання з встановленням нового граничного строку сплати, а тому висновок по них є аналогічним, як і щодо податкового повідомлення-рішення від 25.12.2005 року №24622/10/23, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 198,200,205,206 КАС України, суд,                                                           

                                                      ухвалив :    

постанову господарського суду Львівської області від 06.12.2006 року в  справі за номером 5/1836-28/317А  залишити без змін, а апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському  районі  м.Львова  –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

   Головуючий-суддя:                                                                      С.М. Бойко

   Судді:                                                                                                Т.Б.Бонк

                                                                                                              Р.І.Марко