Рішення

від 23.02.2016 по справі 911/163/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" лютого 2016 р. Справа № 911/163/16

За позовом державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» , Київська обл., м. Славутич

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Національні Комунікації» , Київська обл., м. Славутич

про стягнення 1542,61 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача - ОСОБА_1, довіреність №6-ЮВ від 11.01.2016;

Відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Національні Комунікації» (далі - Відповідач) про стягнення 1542,61 грн.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення Відповідачем зобов'язань за Договором оренди майна №190тіт від 21.09.2006 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2016 порушено провадження у справі №911/159/16 та призначено її до розгляду на 02.02.2016 о 10:15 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2016 розгляд справи у зв'язку з неявкою Відповідача відкладено на 23.02.2016.

Відповідач у судове засідання 23.02.2016 повторно не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали Господарського суду Київської області від 14.01.2016 та 02.02.2016 направлялись Відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену Позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить здійснений судом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.02.2016 за №21653216, однак вищезазначені ухвали станом на день розгляду спору до суду підприємством зв'язку не повернуто.

Як зазначається у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.ст. 64, 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом зазначеної ст.64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи обмежений ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, а також те, що Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, явка Відповідача обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» (далі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Українські Національні Комунікації» (далі- Відповідач) укладено Договір оренди майна №190тіт від 21.09.2006 (далі - Договір).

Згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину приміщеня у кімнаті №1 на ІІ-му поверсі будівлі СВЗ-3 (інв. №167) загальною площею 25 кв.м (інв. №167) (надалі -майно), за адресою: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 1, що знаходиться на балансі ДСП Чорнобильська АЕС , вартість якої визачена експертним шляхом і становить 28241,75 грн станом на 30.04.2006. Майно передається в оренду з метою розміщення обладнання АТС-6 та персоналу ЗАТ УНК .

Відповідно до п.2.1.Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п.5.2. Договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В подальшому, до Договору сторонами вносились зміни Додатковими угодами до Договору №1 від 30.01.2007, №2 від 10.10.2007, №3 б/д, №4 від 15.12.2009, №5 від 22.09.2010, №6 від 24.05.2012, №7 від 17.09.2012, №8 від 01.02.2013, №9 від 23.09.2013, №10 від 10.06.2014, №11 від 20.02.2015, №12 від 30.10.2015.

Відповідно до п.3.3. Договору (в редакції зі змінами внесеними Додатковою угодою №5 від 22.09.2010) Орендна плата перераховується у співвідношенні: 30% - до державного бюджету та 70% - Орендодацю щомісяця не пізніше 25 числа наступного місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж".

На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Відповідач прийняв вищезазначене нежитлове приміщення, що підтверджується підписаним сторонами, а також скріпленим їх печатками актом прийому-передачі майна в оренду від 01.10.2006 (копія якого міститься в матеріалах справи), що свідчить про факт надання Відповідачу в оренду майна.

Однак впродовж періоду користування майном Відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань плату орендних платежів здійснював несвоєчасно та не в повному розмірі, тому як вбачається з розрахунку Позивача за період з 31.07.2015 по 31.08.2015 за Відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1392,42 грн (з урахуванням здійсненої 09.10.2015 часткової проплати у сумі 273,07 грн) згідно з актами наданих послуг №15-03-0235 від 31.07.2015 та №15-03-0267 від 31.08.2015, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, як це встановлено ч.1 ст.759 ЦК України.

Абзацом 1 ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як зазначається в ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що факт користування орендованим майном та наявності основної заборгованості Відповідачем під час розгляду спору не заперечено та не спростовано, суд дійшов висновку, що Відповідач сплату орендних платежів за спірний період користування орендованим майном здійснював несвоєчасно та не в повному розмірі, а тому суд вважає, що Позивач правомірно звернувся до суду.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 133,55 грн пені, 69,62 грн штрафу, 8,53 грн 3% річних та 8,11 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 25.08.2015 по 16.11.2015.

Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Орендодавцю у визначеному п.3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що Позивачем при здійсненні розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат невірно визначено періоди їх нарахування, оскільки ним не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості, не включається в період часу, за який здійснюється стягнення (аналогічна правова позиція викладена у п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ). Отже, Позивачем не можуть встановлюватись періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з кінцевою датою по 09.10.2015, яка є датою фактичної сплати заборгованості.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки, часткову проплату Відповідача, встановлений судом та заявлений Позивачем період нарахування пені, вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України щодо обмеженого строку нарахування штрафних санкцій, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення Липень 2015 836.20 25.08.2015 - 27.08.2015 3 30.0000 % 0.164 %* 4.12 836.20 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 % 0.148 %* 34.64 836.20 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 0.121 %* 35.28 836.20 30.10.2015 - 16.11.2015 18 22.0000 % 0.121 %* 18.14 Серпень 2015 829.40 25.09.2015 - 08.10.2015 14 22.0000 % 0.121 %* 14.00 556.33 10.10.2015 - 29.10.2015 20 22.0000 % 0.121 %* 13.41 556.33 30.10.2015 - 16.11.2015 18 22.0000 % 0.121 %* 12.07 Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, складає 131,67 грн, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 133,55 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 131,67 грн.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки, часткову проплату Відповідача, встановлений судом та заявлений Позивачем період нарахування 3% річних, вимоги законодавства, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів Липень 2015 836.09 25.08.2015 - 16.11.2015 84 3 % 5.77 Серпень 2015 829.40 25.09.2015 - 08.10.2015 14 3 % 0.95 556.33 10.10.2015 - 16.11.2015 38 3 % 1.74 Оскільки вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, складає 8,46 грн, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 8,53 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 8,46 грн.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки, часткову проплату Відповідача, встановлений судом та заявлений Позивачем період нарахування інфляційних втрат, вимоги законодавства, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі Липень 2015 25.08.2015 - 16.11.2015 836.09 1.030 25.08 861.17 Серпень 2015 25.09.2015 - 08.10.2015 829.40 1.000 0.00 829.40 10.10.2015 - 16.11.2015 556.33 1.007 3.89 560.22 Оскільки вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, становить 28,97 грн, а суд при винесенні рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 8,11 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до п.3.7. Договору (зі змінами внесеними Додатковою угодою №10 від 10.06.2014) у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Тож Позивачем на підставі п.3.7. Договору заявлено до стягнення з Відповідача 69,62 грн штрафу, розрахунок якого здійснено Позивачем арифметично вірно.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1392,42 грн основного боргу, 131,67 грн пені, 69,62 грн штрафу, 8,46 грн 3% річних та 8,11 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем не запереченими і не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В інших вимогах позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Національні Комунікації» (07100, АДРЕСА_1, код 23531065) на користь державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, а/с 11, код 14310862) 1392,42 грн (одну тисячу триста дев'яносто дві гривні сорок дві копійки) основного боргу, 131,67 грн (сто тридцять одну гривню шістдесят сім копійок) пені, 69,62 грн (шістдесят дев'ять гривень шістдесят дві копійки) штрафу, 8,46 грн (вісім гривень сорок шість копійок) 3% річних, 8,11 грн (вісім гривень одинадцять копійок) інфляційних втрат та 1216,53 грн (одну тисячу двісті шістнадцять гривень п'ятдесят три копійки) витрат по сплаті судового збору.

3. В інших вимогах у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено « 26» лютого 2016 року

Суддя О.О. Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.