Рішення

від 04.04.2007 по справі 48/34-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04"

квітня 2007 р.                                                           

Справа № 48/34-07

вх. № 4126/2-48

Суддя господарського суду Крестьянінов О.О.

при секретарі судового засідання Казарцева В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (дов. б/н від 08.12.2006р.);  відповідача - відповідача 1 - Лученко Д.В.

(дов. б/н від 08.12.2006р.);

відповідача 2 - не з'явився;

3-ї особи Лученко Д.В. (дов. б/н від 08.12.2006р.);

розглянувши справу за позовом ФО ОСОБА_2, м. Харків 

до  ФО ОСОБА_1, м. Харків

3-я особа Товариство з обмеженою відповідальністю компанія „Строма”, м.

Харків,код 30290469

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Громадянка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1

(відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Политрейд”

(відповідач 2) про визнання недійсним Договору НОМЕР_1 дарування (відступлення)

права вимоги від 23.09.2003р., укладеного між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою

відповідальністю багатогалузевою фірмою „Строма”, правонаступником якого є

Товариство з обмеженою відповідальністю „Политрейд”.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що

10.01.2007р. їй стало відомо, що між її чоловіком ОСОБА_1 (відповідач1) та

Товариством з обмеженою відповідальністю багатогалузевою фірмою „Строма”

23.09.2003р. був укладений договір НОМЕР_1 дарування (відступлення) права

вимоги, за яким ОСОБА_1 набув право вимагати від Товариства з обмеженою

відповідальністю компанія „Строма” (одним з засновників якого є позивач)

належного виконання обов'язку зі сплати грошових коштів за векселями на

загальну суму 3426836,66грн. Оскільки пред'явлення відповідачем 1 векселів до

сплати може призвести до зменшення активів Товариства з обмеженою

відповідальністю компанія „Строма”, позивач вважає, що це зачіпає його особисті

інтереси як співвласника вказаного товариства і дає право на їх захист у

судовому порядку.  

30.09.2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю

багатогалузева фірма „Строма” припинила свою діяльність шляхом приєднання до

відповідача 2. Таким чином, на думку позивача, згідно з ч.3 ст.59

Господарського кодексу України, усі права та обов'язки, належні Товариству з

обмеженою відповідальністю багатогалузевій фірмі „Строма” за договором НОМЕР_1

дарування (відступлення) права вимоги від 23.09.2003р., на час пред'явлення

позову належать відповідачу 2.

На думку позивача, Договір НОМЕР_1 дарування (відступлення) права

вимоги від 23.09.2003р. не відповідає вимогам закону, що діяв на момент його

укладення, а саме ч.1 ст.244 Цивільного кодексу Української РСР від

18.07.1963р. згідно якої договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при

даруванні валютних цінностей на суму понад 50 карбованців повинен бути

нотаріально посвідчений. Відповідно до ч.1 ст.47 Цивільного кодексу Української

РСР недодержання нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з

наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Враховуючи,

що спірний договір не був нотаріально посвідчений, позивач вважає його

недійсним.

Крім того, позивач вказує, що Договір НОМЕР_1 дарування

(відступлення) права вимоги від 23.09.2003р. укладений відповідачем 1 без згоди

позивача, що, згідно ч.2 ст.65 Сімейного кодексу України, є підставою для

визнання договору недійсним.

Присутній в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою

відповідальністю компанія „Строма” звернувся до суду з клопотанням про

залучення вказаної юридичної особи до участі у справі у якості третьої особи на

стороні відповідача 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Учасники

процесу не заперечували проти заявленого клопотання.

Господарський суд, розглянувши клопотання представника Товариства

з обмеженою відповідальністю компанія „Строма”, враховуючи, що за обставинами

справи рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки

вказаної юридичної особи щодо однієї з сторін спору, вважає зазначене

клопотання обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача 1 та третої особи проти позову заперечує,

просить в задоволенні вимог позивача відмовити.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників

процесу, суд встановив наступне.

Позивач і відповідач 1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що

свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 23.10.1976р., а також згідно статуту

Товариства з обмеженою відповідальністю компанії „Строма” є його учасниками з

рівними частками (по 50%) у статутному фонді товариства.

23.09.2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю

багатогалузева фірма „Строма” уклало з відповідачем 1 Договір НОМЕР_1 дарування

(відступлення) права вимоги. Згідно вказаного Договору, Товариство з обмеженою

відповідальністю багатогалузева фірма „Строма” відступило (подарувало)

відповідачеві 1 право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю

компанії „Строма” сплати грошових коштів за наступними простими векселями:

ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказані векселі були емітовані Товариством з обмеженою

відповідальністю компанією „Строма”. Загальна сума зобов'язань за вищевказаними

векселями складає 3426836,66 грн.

30.09.2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю

багатогалузева фірма „Строма” припинило свою діяльність шляхом реорганізації у

Товариство з обмеженою відповідальністю „Политрейд”, про що свідчить

повідомлення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької

діяльності - юридичної особи та витяг з ЄДРПОУ від 02.04.2007р.

Згідно з частиною 3 ст. 59 ГК України, у разі приєднання одного

або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього

останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів

господарювання.

Таким чином, усі права та обов'язки належні Товариству з обмеженою

відповідальністю багатогалузевій фірмі „Строма” за договором НОМЕР_1 дарування

(відступлення) права вимоги від 23.09.2003р. належать відповідачу 2.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та

фізичних осіб-підприємців станом на 28.03.2007р., відповідач 2 ліквідований за

рішенням власника 16.10.2003р.

За таких обставин, відповідно п.6 ч.1 ст.80 Господарського

процесуального кодексу України провадження у справі в частині вимог позивача до

відповідача 2 підлягає припиненню.

10.01.2007р. відповідач 1 пред'явив до сплати Товариству з

обмеженою відповідальністю компанії „Строма” наступні прості векселі:

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги

необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на ч.1 ст.244

Цивільного кодексу Української РСР, суд не може прийняти до уваги, оскільки

відповідно п. 5.1. Договору НОМЕР_1 дарування (відступлення) права вимоги від

23.09.2003р. він набирає чинності з 02.01.2004р. Крім того, згідно п. 1.5.

договору, відповідач 1 набуває право вимоги за векселями також 02.01.2004р.

Тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003р.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу

України 2003р., його положення застосовуються до цивільних відносин, що виникли

після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли 

до  набрання  чинності Цивільним кодексом України,

положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або

продовжують існувати після набрання ним чинності. Таким чином, на правовідносини,

що виникли за договором НОМЕР_1 дарування (відступлення) права вимоги від

23.09.2003р., розповсюджуються положення Цивільного кодексу України 2003р.

Крім того, згідно з п. 1.1. спірного договору від 23.09.2003р.,

його предметом є безоплатне відступлення (дарування) права вимоги за векселями,

емітованими Товариством з обмеженою відповідальністю компанія „Строма”, а не

самі векселі, як цінні папери.

Відповідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в

укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з

урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв

ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч.3 ст.719

Цивільного кодексу України, договір дарування майнового права та договір

дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій

формі.

Оскільки вимоги щодо письмової форми договору НОМЕР_1 дарування

(відступлення) права вимоги від 23.09.2003р. його сторонами дотримані, підстав

для його визнання недійсним з причини недодержання встановленої форми не має.

Крім того, судом враховується, що спірний договір на момент

пред'явлення позову виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать акт

передачі-приймання векселів і факт пред'явлення відповідачем 1 векселів до

сплати. За таких умов чинне законодавство, а саме ч.2 ст.220 Цивільного кодексу

України надає суду можливість визнати такий договір дійсним.

Суд також вважає безпідставним посилання позивача на ст.65

Сімейного кодексу України, оскільки вказана стаття регулює право подружжя на

розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

про що свідчить її назва та частина 1. В даному випадку, відповідач 1 не

розпоряджався спільним майном, оскільки набув право вимоги за векселями

безоплатно.

Згідно ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України, майно, набуте одним із

подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування, є особистою

приватною власністю дружини або чоловіка.

Таким чином, відповідач 1 шляхом укладення договору НОМЕР_1

дарування (відступлення) права вимоги від 23.09.2003р., реалізував своє законне

право самостійно, без погодження з позивачем, набути (отримати у дар) право

вимоги за векселями. Подальше розпорядження відповідачем 1 на власний розсуд

набутим на підставі оскаржуваного договору правом вимоги, у тому числі

здійснене шляхом пред'явлення векселів до сплати, також є законним, оскільки

відповідає положенням чинного законодавства.

Зокрема, згідно ст.41 Конституції України, кожен має право

володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути

протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є

непорушним. Відповідно ст. 4 Закону України „Про власність” власник на свій

розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник

має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він

може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої

законом діяльності.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що договір НОМЕР_1

дарування (відступлення) права вимоги від 23.09.2003р., укладений між

відповідачем 1 і Товариством з обмеженою відповідальністю багатогалузевою

фірмою «Строма» є дійсним і законним. Враховуючи викладене, суд вважає, що

вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають

задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 16, 43, 49,

80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Допустити до участі у справі у якості третьої особи на стороні

ОСОБА_1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  Товариство з обмеженою відповідальністю

компанію „Строма”, код 30290469.

2. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про визнання недійсним договору

НОМЕР_1 дарування (відступлення) права вимоги від 23.09.2003р., укладеного між

Товариством з обмеженою відповідальністю багатогалузевою фірмою „Строма” та

ОСОБА_1.

3. Припинити провадження у справі в частині вимог ОСОБА_2 до

Товариства з обмеженою відповідальністю „Политрейд”.

Суддя                                                                                           

Крестьянінов О.О.