Рішення

від 22.02.2016 по справі 914/4431/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016р. Справа№ 914/4431/15

За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Твердиня» , с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 65 126, 04 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не з'явився

Розглядається справа за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Приватного підприємства «Твердиня» про стягнення 65 126, 04 грн.

Ухвалою суду від 29.12.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.01.2016 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та усних поясненнях. Крім того, представник позивача повідомив суд проте, що відповідачем частково сплачено заборгованість в розмірі 58 650, 00 грн.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, про причини невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманим відповідачем 02.01.2016 р.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (надалі - позивач) звернувся в господарський суд з позовом до Приватного підприємства «Твердиня» (надалі - відповідач) про стягнення 65 126, 04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.06.2014 р. між ним (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди № 54/2014/КЕВ (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 263,50 кв.м в будівлях № № 19, 20, військового містечка № 21, що знаходяться на балансі Квартирно експлуатаційного відділу м. Львова та розташовані за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 23а.

В п.3.1 договору сторони погодили, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (грудень 2013р.) на рівні 4 200,00 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.6 договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця у територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 5.15. договору встановлено обоввЂ�язок орендаря щомісячно компенсувати орендодавцю кошти в розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,14 га., на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Відповідач, в порушення умов договору, сплату орендної плати здійснив не в повному розмірі, в результаті чого у нього виникла заборгованість за період з липня 2015 р. по листопад 2015 р. в розмірі 44 436, 18 грн. та заборгованість з компенсації земельного податку в розмірі 11 538, 30 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 55 974, 48 грн.

Крім стягнення орендної плати, позивач просить стягнути з відповідача, на підставі п. 3.7 договору, пеню в розмірі 9 151, 56 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Приписами ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк та згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.

Як встановлено судом, 19.06.2014р. між сторонами було укладено договір оренди № 54/2014/КЕВ, за умовами якого орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 263,50 кв.м в будівлях № № 19, 20, військового містечка № 21, що знаходяться на балансі Квартирно експлуатаційного відділу м.Львова та розташовані за адресою: м.Львів, вул. Лисенка, 23а.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно п. 3.6 договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується відповідачем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок позивача в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Умовами договору (п. 5.3 договору) передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу орендну плату, а також згідно з 5.15. договору щомісячно компенсувати орендодавцю кошти в розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,14 га.

Відповідач в порушення умов договору сплату орендної плати здійснив не в повному розмірі, в результаті чого у нього виникла заборгованість за період липень-листопад 2015 р. в розмірі 55 974, 48 грн., з яких: 44 436, 18 грн. заборгованість зі сплати орендної плати та заборгованість з компенсації земельного податку в розмірі 11 538, 30 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Після звернення позивача з відповідним позовом до суду, відповідачем в період з 14.01.2016 р. по 09.02.2016 р. з метою погашення заборгованості було сплачено суму в розмірі 58 650, 00 грн.

В судовому засіданні 22.02.2016 року представник позивача повідомив, що відповідачем повністю погашено заборгованість зі сплати орендної плати та заборгованість з компенсації земельного податку, а також сплачено частину пені, яка була нарахована позивачем на підставі п. 3.7 договору, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то суд зауважує наступне.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобоввЂ�язань» , розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобоввЂ�язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобоввЂ�язання мало бути виконано.

Суд вважає, що нарахування позивачем відповідачу пені в розмірі 9 151, 56 грн. проведено з урахуванням вищенаведених норм, однак зважаючи на те, що частина суми, сплаченої відповідачем після звернення позивача з відповідним позовом до суду, позивачем була зарахована в рахунок сплати пені, тому стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 6 476, 04 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Твердиня (81118, с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області, вул. Біла Гора, 21, код ЄДРПОУ 35653696) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79016, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ 07638027) суму в розмірі 7 694,04 грн., з них:

- 6 476, 04 грн. - пені;

- 1 218, 00 грн. - судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 58 650, 00 грн. припинити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 29.02.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.