Ухвала

від 25.02.2016 по справі 200/8881/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1183/16 Справа № 200/8881/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Калиновського А.Б.

Суддів - Гайдук В.І., Єлізаренко І.А.

При секретарі - Гулієву М.І.о

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2015 року про забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феліс Трейдінг" до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2015 року заяву ТОВ "Феліс Трейдінг" про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,0053 га, кадастровий номер:1210100000:02:372:0090 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 47 та належить ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на праві приватної власності. В іншій частині вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи частково у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд правильно виходив з того, що такі вимоги є недоцільними, оскільки не є спів мірними з ціною позову.

Задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, суд виходив з того, що існує ризик уникнення відповідачем виконання грошового зобов'язання та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , за змістом ч. 1 ст.151 ЦПК України, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Проте, як видно з матеріалів справи, заява позивача не містить жодних обґрунтувань щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Згідно п.4 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх

вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції вказані вимоги закону не врахував, не з'ясував характер виниклих між сторонами правовідносин, не звернув уваги на те, що вимоги позовної заяви виникли на підставі нікчемних положень трудового договору, що порушують права відповідача, не навів доказів щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, не пересвідчився у співмірності виду забезпечення позову позовним вимогам та помилково дійшов висновку про необхідність накладення арешту на земельну ділянку.

Крім того, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року справу розглянуто по суті, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Феліс Трейдінг" відмовлено.

Враховуючи викладене, а також те, що судом порушено норми процесуального права, позивач не надав доказів наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову, ухвала суду підлягає скасуванню в частині накладення арешту на земельну ділянку, а у задоволенні заяви ТОВ "Феліс Трейдінг" в цій частині необхідно відмовити.

В решті ухвала суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2015 року в частині накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0053 га, кадастровий номер:1210100000:02:372:0090 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 47 та належить ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на праві приватної власності скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Феліс Трейдінг" про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0053 га, кадастровий номер:1210100000:02:372:0090 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 47 та належить ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на праві приватної власності відмовити.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, бо не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: