Ухвала

від 02.03.2016 по справі 307/2093/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2093/13-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , .обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження №11-кп/777/116/16 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань під №12013070160000682 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 20.11.2015 року.

Цим вироком:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, із загальною середньою освітою, не одружений, що має на утриманні неповнолітніх дітей, але позбавлений батьківських прав, не працюючий, інвалід III групи, не судимий, засуджений:

- за ч.1 ст.125 КК України на 200 (двісті) годин громадських робіт;

- за ч.2 ст.125 КК України на 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 10000(десять тисяч) грн. моральної шкоди та 2000 (дві тисячі) грн. за надання правової допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 6000(шість тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винуватим за вчинені кримінальні правопорушення при таких обставинах.

-2-

Так, 02.04.2013 року, біля 20 год., ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_2 , під час сварки зі своєю дружиною ОСОБА_6 , що розпочалася на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав їй декілька ударів руками в обличчя та по лівій руці, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді синців передньо внутрішньої поверхні лівого плеча і передпліччя, поверхневої забійної рани слизової оболонки верхньої губи з права, а також надлому коронки 3- го зуба на верхній щелепі з права, які згідно висновку судово- медичної експертизи №226 від 08.04.2013 року відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, чи незначну стійку втрату працездатності.

Крім того, 02.04.2013 року, біля 20 год., ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин, умисно завдав декілька ударів руками в голову своїй тещі ОСОБА_10 , внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин голови, які згідно висновку судово медичної експертизи №247 від 18.04.2013 року відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, чи незначну втрату працездатності.

Також, 02.04.2013 року, біля 20 год., ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_2 , під час сварки, умисно завдав декілька ударів руками в голову та спину неповнолітній ОСОБА_11 , яка є донькою його дружини ОСОБА_6 від першого шлюбу, внаслідок чого, потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин тім`яно потиличної ділянки голови, синців поперекової ділянки спини з права та задньої поверхні лівого плеча, струсу головного мозку, які згідно висновку судово медичної експертизи №248 від 22.04.2013 року відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров`я.

В уточненій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду від 20.11.2015 року скасувати, постановити ухвалу, якою кримінальне провадження відносно нього за ч.2 ст.125 КК України закрити у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу злочину, у частині вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України закрити у зв`язку із спливом строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності. У задоволенні цивільних позовів ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу відмовити в повному обсязі. Указує, що вирок суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України. Зібрані в ході досудового розслідування та досліджені під час судового розгляду даного кримінального провадження докази, факт вчинення інкримінованих йому злочинів не доводять його винуватість. Ні в ході досудового розслідування, ні під час судового розгляду, вину не визнав, давав показання суду, що жодних ударів потерпілим не наносив, діяння, які б перебували в причинно наслідковому зв`язку із заподіянням потерпілим тілесних ушкоджень, не вчиняв. У ході судового розгляду, чітко зафіксовано, що сварку, у ході якої потерпілі нанесли йому кілька ударів дерев`яним кілком по голові, у результаті чого впав на землю й втратив свідомість, розпочали самі потерпілі з якими тривалий час перебуває в неприязних відносинах, і жодних ударів їм не наносив, оскільки коли прийшов до тями, його відвезли до будинку його батьків. Суд, даючи оцінку зібраним доказам, а саме показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , якими спростовується факт вчинення інкримінованих йому злочинів їх до уваги не взяв, мотивуючи тим, що їх показання не співпадають із фактичними обставинами справи, оскільки самої бійки вони не бачили, бо прийшли до будинку

АДРЕСА_3 після завершення бійки, і крім того вказані свідки є його близькими родичами. Також, неповнота судового розгляду полягає в тому, що суд, належним чином, не дослідив фактичні обставини про те, що потерпілі самі розпочали сварку в ході якої, нанесли йому тілесні ушкодження, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , покази яких, без належного дослідження, суд відкинув. Належне з`ясування даної обставини має істотне значення для ухвалення законного рішення, оскільки ним спростовуються показання потерпілих із приводу того, що він не мав реальної можливість нанести тілесні ушкодження одночасно всім трьом потерпілим, перебуваючи при цьому в різних частинах будинку та дворогосподарства. Тобто, стороною обвинувачення не доведено час та місце вчинення правопорушення. Суд, приймаючи до уваги показання свідків, не звернув увагу на суперечність зібраних доказів, а саме не з`ясував чи могли потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , при отриманих тілесних ушкоджень вільно пересуватись по подвір`ї, а ОСОБА_11 їхати на велосипеді по вулиці, оскільки згідно з висновками судово медичних експертиз, вони отримали тілесні ушкодження, втому числі, і струс головного мозку. Потерпіла ОСОБА_11 , у своїх показаннях даних на досудовому слідстві стверджувала, що очевидцем інциденту був ОСОБА_16 , який чомусь не допитаний, як можливий свідок правопорушення, покази якого можуть суттєво вплинути на повне та об`єктивне з`ясування фактичних обставин справи. Крім того, подія, яка була предметом судового дослідження сталася 02.04.2013 року, тобто із дня її вчинення минули два роки, а тому закінчився строк притягнення його до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України. Цивільні позови в частині стягнення моральної шкоди вирішено без урахування ступеню та характеру фізичних, душевних та психічних страждань потерпілих, не враховано, що сам він отримав тілесні ушкодження та його матеріальний стан. Також, судом із нього на користь ОСОБА_6 стягнуто 2000 грн. витрат на правову допомогу, однак у матеріалах кримінального провадження відсутній розрахунок таких витрат, що також судом не враховано.

Інші сторони кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклавши основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_8 на підтвердження апеляційної скарги, думку прокурора, яка частково підтримала апеляційну скаргу, і просила суд вирок у частині цивільних позовів скасувати, і направити кримінальне провадження в цій частині для розгляду в суд першої інстанції в порядку цивільного судочинства, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що уточнена апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таки підстав.

Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами і принципами судочинства. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим, зрозумілим та чітким, і не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

-4-

Згідност.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені доказами, оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку доказів(ч.3 ст.370, з урахуванням ст.94 КПК України).

Вмотивованим є судове рішення у якому наведені пояснення (мотиви), чому суд вважає ту або іншу обставину доведеною чи недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Вмотивованість судового рішення забезпечується не лише наявністю у ньому мотивувальної частини, а й наведенням у ній оцінки та відповіді на кожен доречний, важливий і вирішальний аргумент сторони судового провадження.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності і достатності.

Згідно з п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті ( частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 КК України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Як вбачається з вироку, судом при його постановленні даних вимог закону в повній мірі дотримано не було.

З вироку вбачається, суд першої інстанції, формулюючи свої висновки щодо доведеності в діянні ОСОБА_7 складу злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст.125 КК України, не розмежував діяння обвинуваченого ОСОБА_7 , щодо нанесених тілесних ушкоджень кожному з потерпілих, а зробив узагальнюючий висновок про винуватість ОСОБА_7 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження та умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, що є неприпустимим.

-5-

Відтак, у контексті вище викладеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції не розмежував діяння обвинуваченого ОСОБА_7 щодо нанесення ним тілесних ушкоджень кожному з потерпілих, що має суттєве значення, і є наслідком постановлення невмотивованого та необґрунтованого вироку.

Крім того, у порушення вимог п. п. 2, 3 ч.1ст.411 КПК Українисуд першої інстанції у вироку належним чином не вмотивував свої висновки про прийняття одних і відхилення інших доказів, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Зокрема, суд не взяв до уваги та не дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , обмежившись загальним судженням, що дані свідки є близькими родичами обвинуваченого, та їхні показання не співпадають із фактичними обставинами кримінального провадження, оскільки вони самої бійки не бачили.

Згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншими суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до вимог ч.3 ст.347, ч.2 ст.348 КПК України якщо в кримінальному провадженні пред`явлено цивільний позов, цивільний позивач або його представник, а в разі їх відсутності - головуючий оголошує короткий виклад позовної заяви, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про її оголошення в повному обсязі. Якщо в кримінальному провадженні пред`явлено цивільний позов, головуючий запитує обвинуваченого, цивільного відповідача, чи визнають вони позов.

Зі змісту вказаних статей убачається, що питання цивільного позову врегульовані статтями 128 та 129 КПК України. Цивільний позов може бути пред`явлений лише до початку судового розгляду. Після пред`явлення цивільного позову суд постановляє рішення про визнання особи цивільним позивачем та допускає його до участі в провадженні.

Зазначених вимог закону при розгляді вказаного кримінального провадження суд першої інстанції не дотримався.

Так, із журналу судового засідання від 03.04.2015 року та технічного носія інформації вбачається, що суд після прийняття цивільних позовів не прийняв рішення про визнання цих осіб цивільними позивачами та допуску їх до участі в кримінальному провадженні, а обмежився тільки заслуховуванням представника потерпілих ОСОБА_17 про суму збитків які необхідно стягнути з обвинуваченого. Крім того, не з`ясовувалася думка обвинуваченого ОСОБА_7 про визнання чи не визнання ним цивільних позовів.

У зв`язку з вищенаведеним судом першої інстанції допущені порушення вимог ст.ст. 61, 128, 129, 347, 348 КПК України, які колегія суддів уважає істотними.

Статтею 103 КПК України встановлено, що процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання.

Відповідно до ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. Під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазначаються відомості, перелік яких встановлений в ст.108 КПК України, зокрема: 1) найменування та склад суду (слідчий суддя); 2) реквізити кримінального провадження та відомості

-6-

щодо його учасників; 3) дата і час початку та закінчення судового засідання; 4) час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчий (розшукових) дій і додатки до них; 5) ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої кімнати; 6) інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом. 2 Журнал судового засідання ведеться та підписується секретарем судового засідання.

У журналі судового засідання, що випливає зі змісту статті 108 КПК України, має бути повно й об`єктивно відображений увесь перебіг судового провадження. Особлива увага повинна приділятись правильності викладення всіх відомостей, клопотань, заявлених учасниками судового засідання, і порядку їх обговорення, порядку дослідження доказів.

З журналу судового засідання від 03.04.2015 року та технічного носія інформації вбачається, що відомості викладені в журналі судового засідання не відповідають хронологічному перебігу судового засідання, зафіксованому на технічному носії інформації (диску), що у свою чергу позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити законність та обґрунтованість судового рішення.

Крім того, відповідно до п. 13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення це - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12013070160000682 від 03.04.2013 року не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки не містять формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті зазначено лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування та міститься вказівка на те, що ОСОБА_7 саме підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст.125 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, та заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, прокурором відповідно до вимог кримінального процесуального закону не висунуто ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушення.

Згідно п.3 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

-7-

У відповідності до вимог п.1 ч.1ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбаченіст. 412 КПК України.

Підставами для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення, чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства, чи іншим шляхом вплинули, чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

Колегія суддів уважає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин кримінального провадження, встановлення істини в справі й прийняття правильного рішення. При цьому конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано апеляційним судом істотним чи неістотним, залежно від обставин кримінального провадження.

Установлені та наведені в ухвалі апеляційного суду порушення кримінального процесуального закону є істотними, оскільки торкаються прав та законних інтересів як обвинуваченого так і потерпілих, які перешкодили суду повно, і всебічно розглянути кримінальне провадження, і вплинули, чи могли вплинути на постановлення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення, а тому вирок підлягає до скасування.

Отже, апеляційним судом установлено порушення вимог ч. 1 ст.412 КПК України, що відповідно до вимог ст.415 цього Кодексу є безумовною підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно усунути встановлені недоліки, всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , дати відповідну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

уточнену апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 20.11.2015 року щодо ОСОБА_7 за ч. ч. 1, 2 ст.125 КК України - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: