Ухвала

від 01.03.2016 по справі 163/432/16-к

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/432/16-к

Провадження № 1-кп/163/26/16

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №32014030000000092 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вощатин Володимир-Волинського району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, з вищою освітою, в.о. директора товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс Плюс», раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України,-

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи, згідно наказу №87 від 25.05.2011 та №98-к від 09.06.2011, виконуючим обов`язки директора товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс Плюс» (код 34313877) (далі ТОВ «Техно-Сервіс Плюс»), зареєстрованого Любомльською районною державною адміністрацією 28.11.2008, згідно свідоцтва серії АОІ №350021, за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, 7а, взятого на податковий облік в Любомльському відділенні Ковельської ОДПІ 20.04.2006 за №661, платником податку на додану вартість №100252870, індивідуальний податковий номер - 343138703103, тобто будучи службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності, що виконує організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції, тобто відповідальним за організацію і ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також за нарахування і сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів при здійсненні фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства і подачі звітності, діючи умисно, в період з 01.03.2013 року по 30.05.2013 року, знаходячись за фактичним місцезнаходженням офісу даного підприємства: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, 7а, у денний час, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, завірив своїм підписом і печаткою ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» (код 34313877) завідомо неправдиві відомості у первинних документах по фінансово-господарським взаємовідносинам між даним підприємством та ТОВ «Ніколейд» (код 33631838), які являються офіційними документами, документально оформивши вказані взаємовідносини із ТОВ «Ніколейд» (код 33631838), з яким фактично ніяких операцій не проводив, і шляхом заниження об`єкту оподаткування за березень, квітень 2013 року, в порушення п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI із змінами та доповненнями, видав ці документи для відображення в бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» (код 34313877) за відповідний період, та в подальшому видав відповідну звітність до Любомльського відділення Ковельської ОДПІ за адресою: Волинська область, м. Любомль, вул. І.Франка, 1а, в результаті чого умисно ухилився від сплати податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 430006 грн. та за квітень 2013 року на суму 1439 037 грн., всього на загальну суму 1 869043 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет держави коштів на зазначену суму, яка в 3259 раз перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах.

Так, ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» в період 2011-2013 p.p., окрім іншого майна, являлось власником: автозаправної станції загальною площею 133,5 кв.м., що за адресою: м.Луцьк, вул.Володимирська, 72Б, згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 05.12.2011, виданого на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 02.02.2011 №870-1, та автозаправної станції з торгово-офісними приміщеннями автосервісу загальною площею 158,3 кв.м., що за адресою: м. Луцьк, вул.Рівненська, 98, згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 індексний номер 1318084, виданого Державним реєстратором реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_6 18.03.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП-23050207101, які використовувались товариством у своїй господарській діяльності, пов`язаній із роздрібною торгівлею пальним.

В ході здійснення такої діяльності, ОСОБА_4 , будучи службовою особою ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» та розпорядником майна товариства, переслідуючи умисел, спрямований на продаж вищевказаних автозаправних станцій, належних ТОВ «Техно-Сервіс Плюс», вчинив дії, які надали можливість останньому ухилитись від сплати податку на додану вартість, який підлягав перерахуванню до державного бюджету за наслідками продажу цього нерухомого майна, обравши для цього спосіб незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, шляхом створення документальної видимості понесених товариством витрат, в спосіб проведення по бухгалтерському та податковому обліках товариства документів про господарські операції, яких в дійсності не відбувалось.

Зокрема, в березні 2013 року ОСОБА_4 від імені ТОВ «Техно-Сервіс Плюс», згідно акту приймання-передачі від 29.03.2013, в адресу ТОВ «Волинська нафтогазова компанія», на підставі договору купівлі-продажу від 25.01.2013, здійснено продаж автозаправної станції загальною площею 133,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул.Володимирська, 72Б, за ціною 2 585 200 грн., в т.ч. ПДВ - 430 866,67 грн. За результатами вказаної операції купівлі-продажу у ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» у березні 2013 року виникли податкові зобов`язання з ПДВ в розмірі 430 866,67 грн.

Усвідомлюючи, що за наслідками вказаної операції у ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» виникають податкові зобов`язання з податку на додану вартість, які підлягають включенню до податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року, ОСОБА_4 , переслідуючи мету ухилитись від їх сплати, для реалізації своїх злочинних намірів, уклав шляхом підписання від імені ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» договір підряду №НІК-07/13 від 24.01.2013, згідно якого ТОВ «Ніколейд» нібито надавало товариству «Техно-Сервіс Плюс» послуги по проведенню будівельних робіт на об`єкті автозаправної станції за адресою: м.Луцьк, вул.Володимирська, 72Б, однак в дійсності не виконував умов вказаного договору та не мав наміру його виконувати.

З метою створення документальної видимості виконання зазначеного договору, невстановленими особами за невстановлених слідством обставин складено завідомо неправдиві для ОСОБА_4 документи про фінансово-господарські операції по виконанню вищевказаних будівельних послуг, які не мали місця в дійсності, а саме: акт від 29.03.2013 про приймання ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» виконаних будівельних робіт на будівництво автозаправної станції за адресою: м.Луцьк, вул.Володимирська, 72Б, а також податкову накладну №92 від 29.03.2013 на суму 2 580 041,11 грн., із відображенням в окремому рядку цієї податкової накладної 430 006,85 грн. податку на додану вартість.

За таких обставин сума податку на додану вартість в розмірі 430 006,85 грн. по вищевказаній податковій накладній ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» відображена в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також в складі податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за звітний період березня 2013 року.

Крім цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на продаж майна «Техно-Сервіс Плюс» без сплати до бюджету належних сум податків, в квітні 2013 року від імені ТОВ «Техно-Сервіс Плюс», згідно акту приймання-передачі від 01.04.2013 в адресу ТОВ «Антлантіда», на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2013, здійснив продаж автозаправної станції загальною площею 158,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул.Рівненська, 98, за ціною 9 655 998,40 грн., в т.ч. ПДВ - 1 442 666,40 грн. За результатами вказаної операції купівлі-продажу у ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» у квітні 2013 року виникли податкові зобов`язання з ПДВ в розмірі 1 442 666,40 грн.

Усвідомлюючи, що за наслідками вказаної операції у ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» виникають податкові зобов`язання з податку на додану вартість, які підлягають включенню до податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року, ОСОБА_4 , переслідуючи мету ухилитись від їх сплати, для реалізації своїх злочинних намірів, уклав шляхом підписання від імені ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» договір підряду №НІК-09/13 від 28.01.2013, згідно якого ТОВ «Ніколейд» нібито надавало товариству «Техно-Сервіс Плюс» послуги з будівництва АЗС за адресою: м.Луцьк, вул.Рівненська, 98, а також договір поставки №НІК-10/13 від 28.01.2013 про передачу устаткування в адресу вказаної автозаправної станції, однак в дійсності не виконував умов вказаного договору, та не мав наміру його виконувати.

З метою створення документальної видимості виконання зазначеного договору, невстановленими особами за невстановлених слідством обставин складено завідомо неправдиві для ОСОБА_4 документи про фінансово-господарські операції, які не мали місця в дійсності про виконання вищевказаних будівельних послуг та поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме: акт від 08.04.2013 про приймання ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» будівельних робіт на АЗС за адресою: м.Луцьк, вул.Рівненська, 98, видаткову накладну №РН-0408/01 від 08.04.2013 на поставку в адресу ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» товарно-матеріальних цінностей на суму 4 517 722,78 грн. з ПДВ, товарно-транспортні накладні про поставку згідно вищевказаної видаткової накладної ТМЦ транспортними засобами ТОВ «Сучасні технології України» марки «МАН» з державними номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , а також податкові накладні від 08.04.2013 N10 на загальну суму 4 116 498,06 грн., в т.ч. ПДВ - 686 083,01 грн. та №11 від 08.04.2013 на загальну суму 4 517 722,78 грн., в т.ч. ПДВ - 752 953,80 грн.

За таких обставин, сума податку на додану вартість в розмірі 1 439 037 грн. по вищевказаних податкових накладних ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» відображена в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також в складі податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за звітний період квітня 2013 року.

В дійсності ТОВ «Ніколейд» жодних товарно-матеріальних цінностей, робіт чи послуг в адресу ТОВ «Техно- Сервіс Плюс» не реалізовувало та не постачало через відсутність будь-яких фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов`язань, оскільки перевіркою діяльності ТОВ «Ніколейд» встановлено ознаки фіктивності даного суб`єкта господарювання, зокрема в період з 01.01.2012 по 31.10.2013 у товариства були відсутні будь-які основні засоби, відповідний персонал, виробничі активи, офісні, складські та виробничі приміщення, транспортні засоби та інші умови для ведення господарської діяльності, що свідчить про відсутність реальних фактів здійснення господарських операцій та нікчемності угод, укладених між ТОВ «Ніколейд» та підприємствами-покупцями у вказаний період. ТОВ «Ніколейд» здійснювало діяльність, пов`язану із наданням податкової вигоди третім особам.

Крім цього, державні реєстраційні номерні знаки на транспортні засоби № НОМЕР_5 та № НОМЕР_4 , які згідно товарно-супровідних документів, зареєстровані за вантажним автомобілем «МАН», та згідно яких ТОВ «Ніколейд» нібито постачало в адресу ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» товарно-матеріальні цінності на суму 4 517 722,78 грн. в дійсності зареєстровані за мотоциклом та легковим автомобілем марки ЗАЗ «Таврія».

Разом з тим, у Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області відсутні відомості про ТОВ «Ніколейд», як генпідрядника чи підрядника при проведенні будівельних робіт на об`єктах автозаправних станцій ТОВ «Техно-Сервіс Плюс».

Водночас встановлено, що усю діяльність, пов`язану з будівництвом та ремонтними роботами АЗС за адресами: м.Луцьк, вул.Володимирська, 72Б, та м.Луцьк, вул.Рівненська, 98, на замовлення ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» виконували будівельні організації Волинської області, а саме: ТОВ «Житлобуд-2», ТОВ «ЗБК», ПП «BBC», ТОВ «Вестсайд», ТОВ «Зеніт».

Достовірно знаючи, що ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» фактично не отримувало від ТОВ «Ніколейд» жодних товарів, робіт чи послуг, оскільки вищевказані об`єкти були введені в експлуатацію ще до даних взаємовідносин, і таким чином ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що податкові накладні та інші документи, виписані від вказаного товариства, містять неправдиві відомості про господарські операції, яких в дійсності не було, умисно, з метою ухилення від сплати до державного бюджету податку на додану вартість, завіривши своїм підписом і печаткою ТОВ «Техно-Сервіс Плюс», видав їх для відображення в бухгалтерському і податковому обліку та звітності ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» операції по взаємовідносинах з ТОВ «Ніколейд», які фактично не виконувались.

Крім того, ознакою безтоварності є господарські операції, проведені в березні-квітні 2013 року між ТОВ «Ніколейд» та ТОВ «Техно-Сервіс Плюс», які не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відображені операції складені на підставі імітації в документах об`єму поставки товару (робіт, послуг), так як за вказаний період, згідно банківських виписок ТОВ «Ніколейд», оплата за товари (роботи, послуги), які реалізовувались ТОВ «Ніколейд» в адресу ТОВ «Техно-Сервіс Плюс», включає в себе суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а у той же самий період від ТОВ «Ніколейд» здійснювалась оплата постачальнику товарів - підприємству: ТОВ «Метал Лідер Груп» (код 37956825), на ту ж саму суму по операціям, що не оподатковуються. Тобто сума податкових зобов`язань була незаконно переведена по ланцюгу постачання замість ТОВ «Метал Лідер Груп» (код 37956825) в адресу ТОВ «Техно-Сервіс Плюс».

Дії ОСОБА_4 , згідно обвинувального акту, кваліфіковані за ч.2 ст.212 КК України,як умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, які входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинені службовою особою підприємства, яка зобов`язана їх сплачувати, які призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у великих розмірах.

23.02.2016 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 в канцелярію суду подано клопотання про закриття кримінального провадження, у зв`язку із звільненням його підзахисного від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, з підстав, передбачених ст.49 КК України, за закінченням строків давності. У зазначеному клопотанні захисник одночасно вказав, що ОСОБА_4 , будучи допитаним в якості підозрюваного, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, визнав повністю. Обвинувачений ОСОБА_4 , зі своєї сторони, у письмовій формі погодився зі змістом даного клопотання, його підтримав та просив задовольнити, про що засвідчив своїм власноручним підписом на цьому ж клопотанні.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 , кожен зокрема, викладену у вищевказаному клопотанні позицію підтримали повністю та просили клопотання задовольнити, звільнивши ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України. При цьому, ОСОБА_4 свою вину у вчиненні зазначеного злочину визнав в повному обсязі.

Крім цього, як захисник, так і обвинувачений, просили цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Любомльського відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, про відшкодування завданих державі збитків залишити без розгляду. Зі сторони захисту також подано письмове заперечення на зазначений цивільний позов, у якому висловлено аналогічну позицію про залишення даного позову без розгляду.

Щодо стягнення з ОСОБА_4 понесених у кримінальному провадженні процесуальних витрат, останній та його захисник не заперечили.

Прокурор проти задоволення заявленого стороною захисту клопотання не заперечив, вважав його таким, що не суперечить вимогам кримінального законодавства України, разом з тим, просив задовольнити заявлений до обвинуваченого цивільний позов та стягнути з останнього понесені процесуальні витрати.

Судом, з метою забезпечення істинності та добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснено про те, що суд, за наявності підстав, передбачених ч.1ст.49 КК України, може закрити кримінальне провадження, у зв`язку із закінченням строків давності, та звільнити особу від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, не має реабілітуючого характеру і означає визнання факту вчинення особою злочину, обвинуваченому роз`яснено, що закон надає йому право заперечувати проти закриття провадження і в такому випадку судовий розгляд проводиться у загальному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 суду заявив, що зміст правових наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав йому цілком зрозумілий та заявлене клопотання про закриття провадження з підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, він підтримує, а його захисник, в свою чергу, не заперечив проти такої позиції останнього.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, з`ясувавши позицію обвинуваченого та впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, дійшов наступних висновків.

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За змістом ч.2 ст.12 КК України, злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, є злочином невеликої тяжкості.

Отже, відповідно до ст.12 КК України,злочин, передбачений ч.2 ст.212 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Пунктом 1 частини 1 статті 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

З наданих прокурором матеріалів кримінального провадження №32014030000000092 встановлено, що вчинення діянь, які інкримінуються обвинуваченому, мали місце у березні травні 2013 року, та перебіг строків давності від вказаного періоду, у відповідності до положень ч.ч.2, 3 ст.49 КК України, не зупинявся та не переривався.

Наведене свідчить про те, що з моменту вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину, на час проведення даного судового засідання, минуло більше ніж 2 роки.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

За змістом ч.8 ст.284 КПК України,закриття провадження, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.

Обвинуваченому ОСОБА_4 належним чином роз`ясненні підстави та наслідки закриття кримінального провадження, у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, безумовної можливості продовження судового розгляду провадження з його вирішенням по суті.

Розуміючи зміст процесуальних дій, що відбувались у судовому засіданні, маючи безумовне та гарантоване законодавством право на судовий розгляд провадження та перевірку судом обґрунтованості обвинувачення, ОСОБА_4 таким правом не скористався та, не наполягаючи на продовженні судового розгляду, клопотав про закриття провадження відносно нього з відповідної нереабілітуючої підстави.

Таким чином, з урахуванням тяжкості та часу вчинення діяння, яке інкриміноване ОСОБА_4 згідно обвинувального акту, а також після з`ясування добровільності позиції останнього та її свідомого розуміння, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого захисником клопотання та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім цього, у даному кримінальному провадженні прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Любомльського відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до ОСОБА_4 про відшкодування завданих державі збитків, а саме, стягнення 1869 043 грн., як несплаченого податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України,шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

При цьому, ч.1 ст.129 КПК Українипередбачено, що судзадовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову, при ухваленні обвинувального вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до п.7 чинної постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» з подальшими змінами і доповненнями, у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається.Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладені норми та роз`яснення, а також звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, у зв`язку іззакінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриттям кримінального провадження, заявлений прокурором цивільний позов до ОСОБА_4 слід залишити без розгляду, роз`яснивши, що даний позов може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з обвинувального акту та матеріалів кримінального провадження, на стадії досудового розслідування даного кримінального провадження понесені процесуальні витрати на проведення комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи, в сумі 768 грн., а також судово-економічної експертизи в сумі 4608 грн.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №1 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»,звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя маєвирішити, відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.

Крім цього, чинним кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством України не передбачено звільнення обвинуваченого від відшкодування процесуальних витрат в разі його звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Отже, понесені у кримінальному провадженні процесуальні витрати на проведення судових експертиз в загальній сумі 5376 грн. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.12, п.1 ч.1 ст.49 КК України, ч.7 ст.128, п.1 ч.2 ст.284, ст.ст.370, 372 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014030000000092 від 28.10.2014 року, відносно ОСОБА_4 про вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, - закрити.

Цивільний позов прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Любомльського відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про відшкодування завданих державі збитків - залишити без розгляду, роз`яснивши, що даний позов може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 5376 (п`ять тисяч триста сімдесят шість) гривень процесуальних витрат за проведення судово-економічної і комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертиз.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Волинської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Любомльський районний суд Волинської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча: суддя ОСОБА_1