Постанова

від 01.03.2016 по справі 820/9188/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р. Справа № 820/9188/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

представника позивача - Кривущенко Г.О.

представника відповідача - Регети Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015р. по справі №820/9188/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області

до Українського державного університету залізничного транспорту

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, Державна фінансова інспекція в Харківській області, звернулась до суду із адміністративним позовом до Українського державного університету залізничного транспорту, в якому просить стягнути кошти в розмірі 2340 грн до бюджету на розрахунковий рахунок № 31110090700007 ГУ ДКСУ у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що співробітниками ДФІ в Харківській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2012 року по 01.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 25.06.2014 року № 810-40/55. За наслідками ревізії винесено вимогу від 01.08.2014 року № 810-17/2624 щодо усунення виявлених порушень, а саме, відшкодувати зайві витрати бюджетних коштів в загальній сумі 2340,00 грн., що допущені внаслідок відшкодування витрат на проїзд працівникам Академії без наявності підстав, шляхом перерахування відповідної суми коштів до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007 (п. 13 Вимоги). Оскільки у встановлений строк відповідачем не було в добровільному порядку усунуто виявлені порушення, позивач звернувся до суду із вимогами про примусове стягнення вказаних коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх необґрунтованість. Зазначив, що оскільки відповідачем не було в добровільному порядку в повному обсязі усунуто виявлені під час проведеної ревізії порушення вимог діючого законодавства, то заявлені позовні вимоги щодо стягнення встановленої за наслідком проведеної ревізії суми збитків у розмірі 2340 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками ДФІ в Харківській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Української державної академії залізничного транспорту (на даний час - Українського державного університету залізничного транспорту) за період з 01.01.2012 року по 01.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 25.06.2014 року № 810-40/55.

На підставі висновків ревізії, ДФІ у Харківській області винесено вимогу від 01.08.2014 року №810-17/2624 про усунення виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Української державної академії залізничного транспорту порушень законодавства з фінансових питань, якою, серед іншого, зобов'язано відшкодувати зайві витрати бюджетних коштів в загальній сумі 2340,00 грн, допущені внаслідок відшкодування витрат на проїзд працівникам Академії без наявності підстав, шляхом перерахування відповідної суми коштів до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007 (п. 13 Вимоги).

Під час судового розгляду підтверджено, що відповідачем не було добровільно в повному обсязі виконано вищевказаний пункт вимоги.

В зв'язку із викладеним, позивач звернувся до суду із даним позовом про примусове стягнення вказаних коштів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ДФІ в Харківській області, відповідно до чинного законодавства, наділена правом звертатися до суду в інтересах держави при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю. В даному випадку, для відшкодування збитків завданих державі, позивачу необхідно звертатися до суду з позовною заявою саме до працівників підконтрольної установи, яким здійснювалися відшкодування витрат на проїзд без наявності на те підстав. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача суми витрат виявлених ревізією в загальній сумі 2340,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, проте вважає за необхідне змінити мотиви і підстави відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011 визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справах №№21-40а14, №21-63а14, від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14, від 20 травня 2014 року №21-93а14.

В силу ч.2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перевірки правомірності висновків контролюючого органу про допущені відповідачем порушення, які слугували підставою для звернення із суду з позовом про стягнення коштів в розмірі 2340 грн.

Як вбачається з акту ревізії, за наслідком проведеної суцільної документальної ревізії дотримання законодавства під час здійснення розрахунків з підзвітними особами, в частині відшкодування витрат на службові роз'їзди працівників Академії встановлено, що в порушення вимог п. 1 Порядку відшкодування витрат на проїзд пасажирським транспортом окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1997 року № 922, бухгалтерією Академії за період з 01.01.2012 року по 01.03.2014 року здійснювалось відшкодування витрат на проїзд працівникам організації без наявності підстав.

Зазначене призвело до зайвого використання бюджетних коштів, затверджених по спеціальному фонду кошторису за КПКВ 2201160 за період з 01.01.2012 року по 01.03.2013 року на загальну суму 2340,00 грн., з них: за КЕКВ 1172 за 2012 рік на загальну суму 1980,00 грн. та за КЕКВ 2282 за період з 01.01.2013 по 01.03.2013 на - 360,00 гривень.

Ревізія проводилась шляхом, звіряння звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, доданими до них первинними документами та видатковими касовими ордерами.

Порушення допущено з вини бухгалтера II категорії ОСОБА_4, яка відповідальна за ведення обліку з підзвітними особами, та якою було перевірено звіти про використання коштів наданих на відрядження або підзвіт. В поясненні бухгалтер II категорії ОСОБА_4, що витрати на службові роз'їзди були відшкодовані на підставі наданих до бухгалтерії авансових звітів з проїзними квитками та маршрутними листками.

Внаслідок допущеного порушення Академії завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 2340,00 гривень.

Операції в частині відшкодування інших витрат на відрядження (службові роз'їзди) по спеціальному фонду в бухгалтерському обліку Академії відображено в меморіальних ордерах № 8к "Накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами" за 2012 рік та за січень - лютий 2013 року за дебетом рахунку 811 "Видатки за коштами, отриманими як плата за послуги", кредитом рахунку 362 "Розрахунки з підзвітними особами".

У формі № 4-Ід "Звіт про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги" завищено касові та фактичні видатки за КПКВ 2201160 за КЕКВ 1172 за 2012 рік на - 1980,00 грн. та у формі № 4-1д"Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами" за КЕКВ 2282 за 2013 рік на - 360,00 гривень.

У рядку 186 форми "Баланс" занижено суму дебіторської заборгованості за розрахунками з підзвітними особами за 2012 рік на суму 1980,00 грн. та за 2013 рік на - 360,00 гривень.

На підставі викладеного, контролюючий орган дійшов висновку про порушення вимог ч. 1 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 1.2. глави 1 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 року №44.

Колегія суддів не погоджується з правомірністю вказаних висновків контролюючого органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1997 р. N 922 Про відшкодування окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій витрат на проїзд у пасажирському транспорті у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків установлено що окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій, які користуються пасажирським транспортом у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, витрати на проїзд відшкодовуються установами та організаціями, в яких вони працюють або проходять службу, за рахунок коштів, передбачених на утримання цих установ та організацій відповідно до затверджених кошторисів.

Пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України затверджено Порядок відшкодування витрат на проїзд пасажирським транспортом окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків (далі - Порядок).

Згідно положень п.п.1-2 Порядку встановлено, що він поширюється на окремі категорії працівників бюджетних установ та організацій, які користуються пасажирським транспортом у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків (далі - працівники), за переліком, затвердженим Мінфіном за поданням відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Проїзд працівників у міському пасажирському транспорті - автобусі, трамваї, тролейбусі, метрополітені та на внутріміських лініях річкового і морського транспорту здійснюється за проїзними квитками тривалого користування (місячні, квартальні тощо). Зазначені проїзні квитки дійсні в усіх містах України незалежно від місця їх придбання.

Як зазначив під час судового розгляду представник відповідача, у перевіряємий період Університетом проводилось відшкодування витрат на проїзд працівнику - кур'єру ОСОБА_5, у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків.

Підставою для проведення фінансування вказаних витрат слугував наказ відповідача від 05.04.2010 року №76 Про придбання проїзного квитка .

План використання бюджетних коштів затверджений профільним міністерством, на підставі складеного та наданого до міністерства в обґрунтування витрат Розрахунку до кошторисів на 2012 та 2013 рік, є додатками до Кошторису містить строку: видатки на відрядження з конкретизацією: в тому числі проїзний квиток на міський транспорт для кур'єра (у 2012 році - КЕК 1140, у 2013 році - КЕК 2250).

Відповідач вказує, що оскільки нормами Порядку передбачено відшкодування витрат на проїзд окремим категоріям працівників в зв'язку із виконанням ними службових обов'язків згідно затверджених переліків, а форму переліків не затверджено, то Наказ по бюджетній установі та Кошторис з додатками до нього, в якому зазначено професію робітника, який використовує проїзний білет для виконання службових зобов'язань - може вважатися таким переліком, оскільки відповідає суттєвим ознакам, а саме, має визначення професії, затверджено Міністерством.

З приводу правильності відображення в обліку та відповідності витрат КЕКВ, відповідач вказує, що додатками до Обліковою політикою на 2012 рік, затвердженою наказом № 17 від 10.01.2012 року "Про організацію бухобліку та облікової політики в Український державній академії залізничного транспорту" та Обліковою політикою затвердженою наказом №28 на 2013 рік (далі - Облікова політика), визначено перелік первинних документів наявність яких та правильність оформлення є підставою для відображення операції "Придбання, використання проїзних білетів. Проведення розрахунків з підзвітною особою", а також перелік бухгалтерських проводок, що відображають означену операцію.

Первинними документами згідно Облікової політики є: документ що підтверджує придбання та оплату - чек, або інший документ; проїзний білет на поточний місяць (який підтверджує факт його придання та в кінці місяця його використання); маршрутний лист, затверджений зав. канцелярією, як єдиний документ що підтверджує фактичне використання білета за призначенням у робочі дні за розкладом; звіт про придбання білету та його використання.

Під час судового розгляду справи представник відповідача зазначив, що всі перелічені документи за кожний місяць надавались під час проведення перевірки. Також копії вказаних документів були надані під час апеляційного розгляду справи. Зауважень щодо складу документів, наявності та порядку оформлення, позивачем ані під час проведеної ревізії, ані під час судового розгляду справи надано не було.

Бухгалтерські проводки, якими відображається в бухгалтерському обліку господарська операція "Придбання, використання проїзних білетів. "Проведення розрахунків з підзвітною особою" є додатком до Облікової політики.

Університет склав Бухгалтерську довідку у формі зведеної таблиці, що складається з двох частин: в одній - відображено операції з проведення розрахунків Університету з підзвітною особою, яка здійснювала придбання проїзного білету та проводки здійснені у бух обліку які відображають здійснену операцію; в другій - відображено списання на витрати вартості проїзного білету, використаного за призначенням, що підтверджене затвердженими зав.канцелярією, маршрутним листом, який містить інформацію про використання білета кур'єром за призначенням, виключно у робочі дні для виконання доручень канцелярії, та проводки здійснені у бухобліку які відображають здійснену операцію.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, надані відповідачем первинні документи підтверджують факт відшкодування витрат на проїзд працівнику - кур'єру ОСОБА_5, у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення відповідачем до витрат вартості проїзного білету, використаного для виконання службових обов'язків особою, професію якої включено до відповідного переліку, затвердженого міністерством у відповідності до вимог Порядку, які передбачено КЕКВ 1140 в 2012 р. та КЕКВ 2250 в 2013 р., які є складовим КПКВ 2201160 за КЕКВ 1172 за 2012 р. та КЕКВ 2282 за 2013 р. що підтверджується затвердженими профільним міністерством Кошторисами на 2012 р. та 2013 р, та додатками до них.

Представником позивача під час судового розгляду справи не було надано належного правового обґрунтування на підтвердження встановленого за наслідком проведеної ревізії висновку про відсутність підстав для відшкодування вказаних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені позивачем за наслідком проведеної ревізії спірні порушення відповідачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 2340 грн., а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, однак із помилковим застосуванням норм права.

Відповідно до статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч.2 статті 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 року по справі №820/9188/15 підлягає зміні в частині підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з Українського державного університету залізничного транспорту коштів в розмірі 2340 грн до бюджету на розрахунковий рахунок №31110090700007 ГУ ДКСУ у Харківській області, є майновими.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви), за подання адміністративного позову майнового характеру слід сплатити 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року 1218 грн. 00 коп.

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги складає 2009 грн. 70 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання апеляційної скарги), апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, проте надав клопотання, в якому просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року клопотання відповідача задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України вищевказаної суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015р. по справі №820/9188/15 змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015р. по справі №820/9188/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фінансової інспекції в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 4 під., 11 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 21266914) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений 04.03.2016 р.