Рішення

від 12.04.2007 по справі 8/25-77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/25-77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "12" квітня 2007 р.                                                       по справі  № 8/25-77

За позовом Державної станції захисту рослин Волинської області, м. Луцьк

до Відкритого акціонерного товариства "Родючість", м. Ковель

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  Міністерство аграрної політики України, м. Київ

про усунення перешкод в користуванні майном

                                                                                     Суддя  Кравчук А.М.

Представники:

Від позивача : Єфремов В.П. – начальник, Смусь В.Л., довір. № 5-04

від 12.01.2007р.           

Від відповідача: Василюк І.М., довір. від 22.03.2007р.

                Від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: н/з.

           В судовому засіданні для дачі пояснень взяв участь: представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області Повх О.М., довір. № 1 від 18.01.2007р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України сторонам  роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22, 27, 30 ГПК України  роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

         Ухвалою суду від 29.03.2007р. судове засідання відкладалось для залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  Міністерства аграрної політики України та для дачі пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

          Суть спору: позивач –Державна станція захисту рослин Волинської області згідно уточнених позовних вимог від 31.07.2006р. просить  зобов'язати відповідача - ВАТ "Родючість" усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення із займаних приміщень (адмінбудинок (А-2) площею 240,1 м2, гараж з котельнею (Б-1) площею 146,0 м2), що знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а.

         Згідно позовної заяви, додаткових пояснень № 41-04 від 26.03.2007р., пояснень представників позивача в судовому засіданні  позов обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно використовує приміщення по вул. Грушевського, 98-а в

м. Ковелі, оскільки рішеннями виконкому Ковельської міської ради

№ 236 від 19.06.2003р. та № 325 від 21.08.2003р. право власності на вищевказані приміщення оформлено за Міністерством аграрної політики України. (Законність вказаних рішень підтверджена рішенням господарського суду Волинської області від 27.01.2005р. у справі № 02/82-11, яке залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006р.). Державна станція захисту рослин Волинської області є належним балансоутримувачем та користувачем цих приміщень.

         Судовими актами (рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2005р. у справі № 7/76-91, залишене без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2006р.) визнано недійсним Перелік нерухомого майна, що передавалось у власність ВАТ „Родючість” (до якого були включені спірні приміщення) на підставі наказу Фонду державного майна України по Волинській області. Регіональним відділенням Фонду на виконання припису прокуратури Волинської області було уточнено Перелік майна, що передається у власність ВАТ „Родючість”, згідно з яким адмінкорпус та гараж на два бокси були виключені з Переліку.

         Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги заперечив, підтримав клопотання (вх. № 01-32/4638 від 29.03.2007р.) про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті ВАСУ справи № 7/76-91 за позовом прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Державної станції захисту рослин до ВАТ „Родючість” про визнання недійсними актів та оскарження дій щодо приватизації ВАТ „Родючість” та справи № 02/82-11 за позовом ВАТ „Родючість” до Ковельської міської ради про визнання недійсними рішень виконавчого комітету, яке відхилено судом, оскільки рішення у зазначених справах набрали законної сили, доказів прийняття їх до перегляду ВАСУ не подані. Аналогічне клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 29.01.2007 р. № 2 ( а.с. 124-125) було відхилено постановою ВГСУ від 30.01.2007р.

          Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство аграрної політики України у поясненні № 37-156-15/5522 від 10.04.2007р. вважає позов підставним і таким, що підлягає задоволенню, оскільки будівництво спірних приміщень здійснювалось згідно Генерального договору підряду на капітальне будівництво від 25.05.1972р., укладеного між позивачем та Ковельською міжколгоспною будівельною організацією за рахунок коштів замовника. З моменту здачі в експлуатацію у 1974р. вказані об'єкти передано на баланс Волинської обласної станції захисту рослин і з того часу, постійно закріплені за позивачем на праві оперативного управління. Право власності на вказані приміщення закріплено за державою в особі Міністерства аграрної політики України, яке не надавало будь – яких дозволів на його приватизацію чи передачу.  Державна станція захисту рослин Волинської області є безпосереднім користувачем та балансоутримувачем спірних приміщень, а отже, належним позивачем у справі.

         Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області у поясненні № 685-2.8 від 11.04.2007р. та його представник в судовому засіданні позов вважає підставним, пояснює, що ВАТ „Родючість” незаконно приватизовано спірне приміщення, що було встановлено перевіркою прокуратури Волинської обл. та на виконання припису якої Регіональним відділенням ФДМ України по Волинській обл. було виключено приміщення по вул. Грушевського, 98а в м. Ковелі з переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ „Родючість”. На даний час позивач є належним балансоутримувачем та користувачем цих приміщень.

 Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

                                          в с т а н о в и в:

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 236 від 19.06.2003р. „Про оформлення права власності на житлові будинки, кооперативні квартири, гаражі, установи" оформлено право власності за Волинською обласною станцією захисту рослин на адмінбудинок А-2 пл.240,1 кв.м., гараж з котельнею Б-1 пл.146,0 кв.м по вул. Грушевського, 98-А в м. Ковелі.

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 325 від 21.08.2003р. було внесено зміни в п.18 рішення виконкому № 236 від 19.06.2003р., а саме: оформлено право власності за Міністерством аграрної політики України на адмінбудинок А-2 площею 240,1 кв.м, гараж з котельнею Б-1 площею 146,0 кв.м по вул. Грушевського, 98А в м. Ковелі.

Волинське обласне бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності на спірні будівлі на праві державної власності за державою в особі Міністерства аграрної політики України на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно рішень виконкому Ковельської міської ради № 236 та № 325.

Рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради № 236 та №235 не визнано недійсними і вони набули правового статусу (рішення господарського суду Волинської області у справі № 02/82-11 залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006р).

            Крім того, рішенням господарського суду Волинської області від 07.11.2005р. по справі № 7/76-91, залишеним без змін постановою Львівського  апеляційного  господарського  суду  від  20.02.2006р. визнано  недійсним  наказ  Волинського    виробничого  об'єднання  „Сільгоспхімія" № 88 від 22.10.87р.; акт оцінки майна Ковельського районного виробничого підприємства по підвищенню родючості ґрунтів „Родючість" від 14.02.1994р.,затверджений начальником Фонду державного майна України по Волинській області 18.02.1994р.; перелік нерухомого майна, що передається у власність відкритого акціонерного товариства на підставі наказу Фонду державного майна України по Волинській області від 29.03.1994 року № 47 та є його додатком, в частині включення до переліку майна, що підлягає приватизації, адміністративного корпусу площею 2 33 кв.м. та гаражу на два бокси площею 8 4 кв.м., що знаходяться у місті Ковелі по вул. Грушевського, 98-а.

          Відповідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

          Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень, ухвал суду. Обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду віднесено також до принципів організації і діяльності названого суду. Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили є обов'язковими на всій території України та невиконання вимог яких тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Відповідно до ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

        Рішеннями господарського суду Волинської області у справах № 02/82-11 та

№ 7/76-91 встановлено, що об'єкти нерухомості - адмінбудинок (А-2) площею

240,1 м2 та гараж з котельнею (Б-1), площею 146,0 м2, що знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а належать на праві власності Міністерству аграрної політики України і відповідач користується ними без правових підстав.

        У відповідності до ст.ст. 48, 49 Закону України "Про власність", право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунень будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судовими органами у встановленому законодавством порядку. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом чи арбітражним (господарським) судом.В силу статей 55, 56 Закону України "Про власність", власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

        Відповідно до вимог ст.ст. 387, 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а також витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

         Пунктом 5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" №02-5/225 від 02.04.1994р. встановлено, що позивачем за позовом щодо повернення свого майна з чужого незаконного володіння (віндикація) або від добросовісного набувача може бути як власник державного майна, так і юридична особа, яка володіє майном на праві повного господарського відання або оперативного управління (пункт 5 статті 48 Закону України "Про власність").

         Відповідно до ч.1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

        Постановою ВГСУ від 30.01.2007р. скасовано рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. у даній справі з тих підстав, що посилання в рішенні та постанові на те, що факт володіння спірним майном позивачем не підлягає доказуванню відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановлений постановами Львівського апеляційного господарського суду у  справах № 7/76-91, №02/82-11 та рішеннями суду першої інстанції у цих справах є неправомірним, оскільки вказані постанови прийняті в квітні та лютому 2006 року, тобто до подачі у червні 2006 року даного позову, в зв'язку з чим не можуть підтверджувати факт  володіння спірним майном позивачем на момент подачі позову. Відсутність посилання у рішенні чи постанові на певні докази не дає змоги касаційній інстанції перевірити застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права та обґрунтованість оспорюваних судових актів.

         На виконання даної постанови судом досліджено докази того, що Державна станція захисту рослин Волинської області є безпосереднім користувачем та балансоутримувачем спірних приміщень з моменту їх здачі в експлуатацію у 1974 році до теперішнього часу, а саме: виписки з балансу за 2006 рік (а.с. 181 – 185), лист Міністерства аграрної політики України № 37-156-13/4299 від 21.03.2007р.

(а.с. 164), документи на будівництво спірного приміщення (а.с. 147 – 153), договір про постачання електричної енергії № 526-0841000 від 18.12.2003р., укладений з позивачем, та платіжні доручення на оплату за спожиту електроенергію у 2006 – 2007 роках (а.с. 211-229).

       Судом також взяті до уваги пояснення третьої особи на стороні позивача Міністерства аграрної політики України – власника майна та залученого до участі у справі для дачі пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, які підтверджують те, що позивач є належним  користувачем та балансоутримувачем спірних приміщень.

           Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  

       Відповідач не довів належним чином, що він є добросовісним набувачем спірного майна і його перебування у спірних об'єктах незаконне.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про підставність пред'явлених до

ВАТ "Родючість" позовних вимог та необхідність їх задоволення.                           Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по

сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК

України слід віднести на нього.

        Керуючись  ст. ст.  44,  49, п.4 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

          1. Позов задовольнити.

         2. Виселити відкрите акціонерне товариство "Родючість" із приміщень –адмінбудинку (А-2) площею 240,1 м2 та гаража з котельнею (Б-1), площею 146,0 м2, що знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а.

        3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Родючість" (м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а, код 05487739, р/р 2600630110633 в Промінвестбанку

м. Ковеля, МФО 303194 ) на користь Державної станції захисту рослин Волинської області (м. Луцьк, вул. Ковельська, 179, код 00692653,

р/р 35219004000228, МФО 803014) 85 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього 203 грн. 00 коп. (двісті три грн. 00 коп.).

 4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                А.М. Кравчук

 Повний текст рішення

підписаний 17.04.2007 року

          Суддя                                                            Кравчук А.М.