Вирок

від 25.11.2015 по справі 150/782/15-к

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"25" листопада 2015 р.

Справа №150/782/15-к

Провадження №1-кп/150/72/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого, цивільного відповідача ОСОБА_4 ,

потерпілих, цивільних позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нікополь Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, зареєстрованого приватним підприємцем, раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 22.06.2012 року по 02.02.2014 року будучи директором ПП «НІКА-ДЕНТ ІКО» (юридична адреса: Вінницька область, м.Могилів-Подільський, пров.Шевченка, 30, код ЄРПОУ 36833721) та у період з 02.05.2014 року по 06.07.2015 року, будучи зареєстрованим як фізична особапідприємець, здійснюючи підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 43 Конституції, ст. ст.2, 21, 24,24-1, 48, 253 Кодексу законів про працю України, ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прийняв на роботу та використовував працю найманих працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не оформивши належним чином трудових книжок на вказаних працівників, а також не оформив трудові договори та в тижневий строк з моменту фактичного допущення працівників до роботи, трудові договори в державній службі зайнятості не зареєстрував, вподальшому про вказаних найманих працівників до центру зайнятості не звітував та не піддав загальнообов*язковому державному соціальному страхуванню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що спричинило не зарахування їм трудового стажу за вказаний період та соціальну незахищеність даних осіб, чим грубо порушив законодавство про працю.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що він дійсно з 22.06.2012 року по 02.02.2014 року, будучи директором ПП «НІКА-ДЕНТ ІКО», та у період з 02.05.2014року по 06.07.2015 року, будучи зареєстрованим як фізична особапідприємець, здійснюючи підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто будучи службовою особою та особою, яка є головним розпорядником коштів, прийняв на роботу на посади перукарів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , знаючи про те, що згідно чинного трудового законодавства він, як директор приватного підприємства та як приватний підприємець, зобов`язий укласти з найманими працівниками трудовий договір, відповідної у встановленому законом порядку їх реєстрації, з метою ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб від нарахованої заробітної плати та єдиного соціального внеску нарахованої заробітної плати, з останніми трудовий договір не уклав, не вчинив записів до трудової книжки. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.

Оскільки обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позицій немає, то суд відповідно дост. 349 КПК України,за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а обмежився допитом обвинуваченого, обов`язковість якого встановлено частиною 4статті 349 КПК України.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення повністю та об`єктивно доведена. Зокрема, обставини вказують, що своїми діями, які тривали близько двох років 10 місяців, ОСОБА_4 порушив вимоги законодавства, що формують зміст права на працю і його гарантії, а саме: охоронюване положеннями Кодексу законів про працю України та Закону України «Про пенсійне забезпечення» право ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на офіційне оформлення трудових відносин та пов`язаний з цими відносинами соціальний захист.

Вчинене ОСОБА_4 правопорушення законодавства про працю є грубим з огляду на характер порушених прав потерпілих, зокрема, конституційно гарантованого права на працю. При цьому відсутність офіційного оформлення трудових відносин зумовила несприятливий юридичний стан потерпілих у вигляді відсутності запису у трудовій книжці про трудовий стаж за фактично відпрацьований час протягом двох років десять місяців, що слід розцінити як негативні юридичні наслідки для ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у сфері трудових відносин, соціального та пенсійного забезпечення.

Крім того, грубість порушення законодавства про працю у діяннях ОСОБА_4 полягає й у його тривалості та припиненні лише у зв`язку зі зверненням потерпілих до правоохоронних органів.

Отже, своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченеч. 1 ст.172 КК України грубе порушення законодавства про працю.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є злочином невеликої тяжкості, особу винного відсутність скарг від сусідів та мешканців по місцю проживання, раніше несудимого, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, відсутність у відповідності дост.67 КК Україниобставин, що обтяжують покарання.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із встановленоїст.50 КК України мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначеніст.65 КК Українизагальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, передбаченіст.66 КК Україниобставини, що пом*якшують покарання, і з урахуванням особи винного, приходить до висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на два роки.

Окрім того, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подано цивільні позови про стягнення з ОСОБА_4 по 2000грн. неотриманої заробітної плати та по 5000грн. завданої моральної шкоди, які підлягають до часткового задоволення, з врахуванням наступного.

Виходячи з положень процесуального закону, при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК України, суд може керуватися відповідними нормамиЦПК України.

Відповідно до вимогст. 1177 ЦК України,майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується винною особою.

Відповідно дост.32 Закону України «Про оплату праці»,трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно із законодавством про трудові спори. Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів регламентовано гл.XV КЗпП, де передбачено, що трудовий спір вирішується комісією по трудових спорах або місцевим судом за заявою працівника.

Оскільки у провину ОСОБА_4 органом досудового розслідування не ставилось привласнення чи розтрата заробітної платні потерпілих, яка їм нараховувалась у період роботи з 06.06.2015 по 06.07.2015року і відповідно до вимогст.337 КПК Україниці дії не могли бути предметом судового розгляду, а також зважаючи на те, що трудові спори не можуть розглядатись у кримінальному процесі і що об`єктом злочину, склад якого передбаченийст. 172 КК України, є трудові, а не майнові права особи, позови про стягнення заборгованості із заробітної плати мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, відтак, позовні вимоги потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо відшкодування їм матеріальної шкоди (невиплаченої заробітної плати з 06.06.2015 по 06.07.2015року в розмірі по 2000грн.) слід залишити без розгляду, роз`яснивши їм право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з такими вимогами.

Разом з тим, відповідно дост.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.3постанови №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на викладене суд вважає, що дії обвинуваченого спричинили потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 емоційні та душевні страждання, а також з врахуванням вимог розумності та справедливості, суд приходить до переконання, що з ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід стягнути моральну шкоду по 2000грн. кожній. В решті частині позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.370, 373,374-376 КК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 172 КК України,та призначити йому покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на два роки.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі)грн.

В частині стягнення 2000грн. неотриманої заробітної плати позов залишити без розгляду, в решті в позові відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі)грн.

В частині стягнення 2000грн. неотриманої заробітної плати позов залишити без розгляду, в решті в позові відмовити.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в суді.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 цього Кодексу.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Чернівецького районного суду

Вінницької області ОСОБА_1 .