Рішення

від 01.03.2016 по справі 910/270/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2016Справа №910/270/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЮНІОН ГРУП

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ТРАНСАТ

про стягнення 81 899,48 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Срібний В.А. (довіреність від 28.12.2015);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

05.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю УКРЮНІОН ГРУП звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ТРАНСАТ заборгованість у розмірі 57 534,00 грн., неустойку у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції у розмірі 5 753,40 грн., пеню у розмірі 15 258,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 176,27 грн., 3 % річних у сумі 1 177,48 грн. та витрати на послуги адвоката у сумі 8 200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару за договором поставки №04/02-02-15 від 04.02.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.01.2016 порушено провадження у справі № 910/270/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.01.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2016 у зв'язку із неявкою сторін, невиконанням ними вимог ухвали суду від 06.01.2016 та необхідністю витребування доказів у справі, розгляд справи відкладено на 01.03.2016.

01.03.2016 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав пояснення по справі та додаткові докази, а також зазначив, що відповідачем 22.01.2016 сплачено суму основного боргу у розмірі 57 534,00 грн.

В судове засідання 01.03.2016 з'явився представник позивача, надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 01.03.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

04.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРЮНІОН ГРУП (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА ТРАНСАТ (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №04/02-02-15, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця продукцію, визначену у п. 2.1 цього договору (далі - продукція), а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником) до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) зазначається у додатку № 1 (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору на підставі специфікації (додатку №1 до цього договору), загальна вартість обладнання з ПДВ складає 157 534,00 грн.

За пп. 4.3.1, 4.3.2 п.4.3 договору розрахунки за цим договором виконуються поетапно, а саме: перший авансовий платіж за обладнання у строк не більший 3 робочих днів з моменту підписання цього договору, покупець сплачує постачальнику у розмірі 100 000 грн. з ПДВ; другий останній платіж проводиться у строк не більший 5 робочих днів з моменту поставки обладнання згідно (додатку №1 до цього договору) і обміну всіма належними документами, сплачує покупець у розмірі 57 534 грн. з ПДВ.

За умовами п. 9.3 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом 10 календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

У випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом більше, ніж 10 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. У випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом більше ніж 20 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 21 дня прострочення оплати відповідної партії продукції у розмірі 36% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п. п. 9.4, 9.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 (п. 12.1 договору).

Специфікацією № 1 від 04.02.2015 сторони визначили обладнання, що буде поставлятися, а саме: ІР відеокамера ІРС-205WP-40V у кількості 76 штук загальною вартістю 151 468,00 грн. та ІР відеокамера ІРС-204WD-40V у кількості 2 штук загальною вартістю 6 066,00 грн., а всього з ПДВ - 157 534,00 грн.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу узгоджений товар вартістю 157 534,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № 61 від 09.04.2015, яка підписана представниками сторін, довіреністю на отримання цінностей від 09.04.2015, рахунком на оплату №8 від 17.01.2015.

Відповідачем частково оплачено вказаний вище товар згідно з платіжним дорученням №45 від 09.02.2015 на суму 100 000 грн. відповідно до умов пп. 4.3.1 п.4.3 договору.

Звертаючись до суду з указаним позовом 05.01.2016, позивач посилався на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару за договором поставки №04/02-02-15 від 04.02.2015, у зв'язку з чим заявив до стягнення основну заборгованість у розмірі 57 534,00 грн., неустойку у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції у розмірі 5 753,40 грн., пеню у розмірі 15 258,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 176,27 грн., 3 % річних у сумі 1 177,48 грн. та витрати на послуги адвоката у сумі 8 200 грн.

Отже, станом на час звернення позивача до суду відповідач мав основну заборгованість перед позивачем в розмірі 57 534,00 грн.

Проте, представником позивача подано докази повного погашення відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 57 534,00 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю УКРЮНІОН ГРУП , що підтверджується платіжним дорученням №12 від 22.01.2016, тобто в цій частині відсутній предмет спору між сторонами.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 57 534,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 5 753,40 грн., пені у розмірі 15 258,33 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 176,27 грн., 3 % річних у сумі 1 177,48 грн. та витрат на послуги адвоката у сумі 8 200 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову в цій частині з таких підстав .

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин зобов'язані виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, позивачем заявлено вимогу про стягнення з останнього на користь позивача неустойки у розмірі 5 753,40 грн., пені у розмірі 15 258,33 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 176,27 грн., 3 % річних у сумі 1 177,48 грн.

За умовами п. 9.3 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом 10 календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

Таким чином, сума штрафу від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції складає 5 753,40 грн.

Крім того, відповідно до п. 9.4 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом більше, ніж 10 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунків, наданих позивачем пеню за прострочення оплати поставленого товару позивачем нараховано, з урахуванням вимог пунктів 9.4 договору поставки та ст.232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 15 258,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 176,27 грн. та 3 % річних у сумі 1 177,48 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги адвоката у розмірі 8 200,00 грн. потрібно зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права , за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №210 від 06.07.2001, довіреність від 28.12.2015, договір про надання послуг адвоката від 28.12.2015, ордер на надання правової допомоги серії КВ №098243, квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 04.01.2016 про сплату 8 200 грн., акт наданих послуг від 01.03.2016 за договором про надання послуг адвоката від 28.12.2015 та розрахунок витрат, понесених ТОВ УКРЮНІОН ГРУП , у зв'язку з оплатою правової допомоги адвоката Срібного В.А. по справі №910/270/16.

Пунктом 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 за №7 передбачено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи та квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 04.01.2016 про сплату 8 200 грн., суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати за надання правової допомоги у розмірі 8 200 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ТРАНСАТ на користь позивача неустойки у розмірі 5 753,40 грн., пені у розмірі 15 258,33 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 176,27 грн., 3 % річних у сумі 1 177,48 грн. та витрат на послуги адвоката у сумі 8 200 грн.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 57 534,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Беручи до уваги, що сума грошових коштів у розмірі 57 534,00 грн. була сплачена відповідачем після порушення у справі, судовий збір в цій частині покладається на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення основного боргу у сумі 57 534,00 грн. провадження у справі №910/270/16 - припинити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ТРАНСАТ (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, код 36884315 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЮНІОН ГРУП (02222, м. Київ, вул. Лаврухіна, буд. 14, кв. 119, код 37175948) неустойку у розмірі 5 753 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 40 коп., пеню у розмірі 15 258 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 33 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 176 (дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 27 коп., 3 % річних у сумі 1 177 (одна тисяча сто сімдесят сім) грн. 48 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 8 200 (вісім тисяч двісті) грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 09.03.2016.

Суддя В.О. Демидов