Рішення

від 11.04.2007 по справі 7/86/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/86/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.07                                                                                        Справа №  7/86/07

Суддя   Кутищева Н.С.

За позовом Державного комунального підприємства каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод”, м. Харків до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Промексімгруп”,                            м. Запоріжжя

про стягнення  3403,26 грн.                                                                                                               Суддя  Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача   Головчанська Є.І., дов. № 3317 від 24.11.2006 р.

Від відповідача не з'явився

Заявлено позов  про стягнення з відповідача на користь позивача  3403,26 грн.,  які складаються з 2148,25 грн. основного боргу за  договором  комісії № 32/1 від 27.02.2004 р., 203,88 грн.-3% річних, 330,30 грн. втрат від інфляції, 720,83 грн. процентів за користування чужими коштами.

22.02.2007 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на  09.04.2007 р., про що сторони були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 26.03.2007 р., у зв'язку з тим, що 09.04.2007 р. встановлено неробочим днем, розгляд справи було перенесено на 11.04.2007 р.

Позивач підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх   ст. ст.  526, 536, 625, 1022  Цивільного кодексу України та умовами договору комісії № 32/1 від 27.02.2004 р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Згідно запиту суду  щодо адреси відповідача, ДПІ у Запорізькій області повідомила, що ТОВ  “Промексімгруп” не змінювало юридичної адреси та надала довідку  про фактичну  та юридичну адреси товариства.  Суд повідомив відповідача про розгляд справи шляхом направлення відповідних процесуальних документів за адресою державної реєстрації  та фактичною адресою.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 32/1 (надалі – Договір).   

Згідно умов договору, позивач доручає, а відповідач зобов'язувався за дорученням позивача за винагороду здійснювати для позивача від свого імені угоди по продажу продукції позивача, (надалі - товар), найменування, ціна, кількість та якість якого визначаються сторонами у додатках до  договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п.1 додатку № 1 від 27.02.2004 р. до договору, сторони обумовили, що відповідач здійснює продаж товару –заслінок  печей для термообробки лиття та поковок з жаростійкої сталі у кількості 265 одиниць, вартість яких складає 10412,75 грн. кожна.

Відповідно до п.3.1. договору,  передача товару на комісію здійснюється за якістю, вказаною  в сертифікаті якості виробника; за кількістю - згідно фізичної ваги, вказаній  в транспортних накладних ф. 1-ТН. Передача партії товару на комісію оформлюється актом приймання-передачі.

На виконання умов договору товар був відпущений  зі складу,  про що свідчить виписана накладна на відпуск матеріалів № 216/52 від 27.02.2004 р. (копія якої міститься в матеріалах справи).

Передача товару  від позивача відповідачу відбувалась, як передбачено договором,  за актом приймання-передачі товару на комісію № 1/1 від 27.02.2004 р.

Відповідно  п. 5 додатку № 1 від 27.02.2004 р. до договору, відповідач зобов'язаний протягом 1 (одного) календарного року с дати підписання акту приймання-передачі, реалізувати переданій на комісію товар.

Згідно п. 2.1 абз. 8 договору, сторони обумовили, що по виконанню доручення в строки, обговорені в додатках до договору, надати позивачу звіт та передати йому всі отримані по виконаному одержанню документи, а також передати позивачу по його вимозі всі права в відношенні покупця, що випливають укладеного з ним контракту.     

На виконання п.2.1 абз. 8 договору,  відповідач 12.08.2004 р. надав звіт, яким повідомив, що кошти за товар реалізований нерезиденту в сумі 517717,25 доларів США  отримані відповідачем 30.03.2004 р. Також в звіті зазначено, що валюта була реалізована за курсом 5,333 грн. за 1 долар США, що еквівалентно 2760986,09 грн.

Таким чином, перебіг строку оплати товару починається з 31.03.2004 р. і останнім днем оплати реалізованого товару відповідачем є 18.05.2004 р.

Згідно п. 4.2 договору передбачено, що відповідач розраховується з позивачем в національній валюті України по курсу НБУ на дату оформлення вантажно-митних декларацій на партію товару.

Відповідач свої обв'язки по оплаті згідно умов договору здійснив частково, перерахувавши 31.03.2004 р. на розрахунковий рахунок позивача 2720225,00 грн., що підтверджується  реєстром електронних платіжних доручень (на суму 53000 грн.) та меморіальним ордером № 557 (на суму 2667225,00 грн.),  копії яких містяться в матеріалах справи. Внаслідок цього у нього утворилась заборгованість за  товар в сумі 40761,09 грн.

Відповідно до абз. 4 п. 2.2 договору, позивач зобов'язався прийнять від відповідача звіт та виплатити належні йому винагороди, розмір яких обумовлено в п. 4 цього Договору, а також  відшкодувати відповідачу понесені їм та підтверджені документально витрати, які були необхідні для виконання доручення позивача...

Згідно п.4.4 договору за виконання дій, вказаних в п. 1 цього Договору, позивач виплачує відповідачу винагороду в розмірі 1 500,00 грн. за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача протягом 10 днів з моменту прийняття позивачем звіту відповідача.

Відповідно до звіту відповідача від 12.08.2004 р. комісійна винагорода складає           9 000,00 грн., в тому числі ПДВ –1 500,00 грн., витрати, понесені відповідачем, які підлягають відшкодуванню позивачем, складають 26 851,85 грн., в тому числі ПДВ –    236,88 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2148,25 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.09.2004 р. (копія міститься у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору…

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача листи (вих. № 732 від 31.05.2005 р. та № 1267 від 06.06.2006 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість, які залишені відповідачем без задоволення.

На день розгляду справи відповідач доказів погашення заборгованості в сумі  2148,25  грн. суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення  330,30 грн.  втрат від інфляції та 203,88 грн. –3% річних є обґрунтованими і  підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача  720,83 грн. процентів за користування чужими коштами за період з 01.06.2004 р. по 31.12.2006 р.

Відповідно до п. 3 ст. 692 ЦК України  у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стаття 536 ЦК України встановлює, що за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник зобов'язаний   сплачувати   проценти,  якщо  інше  не  встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

В договорі  розмір процентів за користування чужими грошовими сторони не обумовили. На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача  процентів за користування  чужими коштами не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що сторонами не встановлено конкретного розміру процентів.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.  

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, 173, 193 ГК України, ст.ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44,  49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промексімгруп” (69068, м.Запоріжжя, вул. Кругова, 165/11, р/р 2600000007201 в ДФ АБ “Донеччина”, МФО 307167,  код 32463692) на користь Державного комунального підприємства каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод” (61013, м.Харків, вул. Шевченко, 2,  р/р 2600430114614 в АКБ “Золоті ворота”  м. Харків, МФО 351931, код 03361715) 2148,25 грн.  боргу, 203,88 грн. –3% річних, 330,30 грн. втрат від інфляції, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

                     Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                Н.С. Кутіщева