Рішення

від 08.02.2016 по справі 175/3239/15-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/3239/15-ц

Провадження № 2/175/1242/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

08 лютого 2016 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Стандартднепр до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором позики № 2 від 01 листопада 2012 року в розмірі 87080 грн., витрати по сплаті за юридичні послуги в розмірі 5000 грн., та судовий збір у розмірі 922 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 01 листопада 2012 року відповідач ОСОБА_1 на підставі догоіороу про надання позики № 2 від 01.11.2012 року укладеного з ТОВ Стандартднепр отримав грошову позику у розмірі 90000 грн. На момент укладення договору позики, відповідач перебував в трудових відносинах з ТОВ Стандартднепр , займаючи посаду заступника директора. Кінцева дата повернення позики 01 грудня 2015 року. 21 травня 2014 року відповідач звільнився з роботи. 07 квітня 2014 року відповідач повернув частину боргу у розмірі 5000 грн., та 31 травня 2014 року повернув 3000 грн., за таких обставин відповідач повинен був повернути 82000 грн. боргу до 21 червня 2014 року. 28 вересня 2014 року відповідачу була надіслана претензія, яку останній залишив без задоволення. Також згідно п. 5.1 Договору, відповідач зобов'язався сплатити пеню у розмірі 0,01% за кожен день просрочки платежу. Станом на 14 жовтня 2014 року основна суму боргу склала у розмірі 82000 грн., пеня у розмірі 943 грн., інфляційні витрати у розмірі 3362 грн., 3% річних у розмірі 775 грн., а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку у відповідності до п. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України (а.с.71-72), а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі та на підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Як встановлено в судовому засіданні, 01 листопада 2012 року між ТОВ Стандартднепр та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 2, за яким відповідач взяв у позивача 90000 грн. та зобов'язався їх повернути до 01 грудня 2015 року (а.с.13-14). Факт передачі коштів підтверджено видатковим касовим ордером від 02 листопада 2012 року на суму 90000 грн. (а.с.15). На момент укладення договору позики, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Стандартднепр , що підтверджується Наказом № 1-0/с від 01 лютого 2011 року Про призначення директора ТОВ Стандартднепр (а.с.16).

Відповідно до п. 7.2 Договору позики, у випадку звільнення позичальника за власним бажанням сума позики має бути повернена достроково впродовж 30 днів із дня звільнення.

Наказом № 11-2014 року від 21 травня 2014 року відповідача було звільнено з посади заступника директора з 21 травня 2014 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.17). 07 квітня 2014 року ОСОБА_1 повернув борг у розмірі 5000 грн., та 31 травня 2014 року повернув борг у розмірі 3000 грн. 28 вересня 2014 року ТОВ Стандартднепр направив відповідачу претензію про повернення коштів, яку останній залишив без задоволення. До теперішнього часу ОСОБА_1 грошові кошти позивачу не повернув. Таким чином, борг відповідача на день розгляду справи складає суму 82000 грн., яку необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Стандартднепр .

Згідно п. 5.1 Договору, відповідач зобов'язався сплатити пеню у розмірі 0,01% за кожен день просрочки платежу.

Відповідач звільнився з підприємства 21 травня 2014 року, згідно з п. 7.3 Договору, позику потрібно було повернути до 21 червня 2014 року. Станом на 14 жовтня 2014 року виникла заборгованість по сплаті пені за 115 днів. Розмірі пені за 1 день склав 8,20 грн. (0,01% х 82000 грн.), тобто розмір пені за 115 днів склала 943 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь ТОВ Стандартднепр .

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних слід здійснювати за період з 21 червня 2014 року по 14 жовтня 2014 року (межі позовних вимог). Сума 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України складає 775 грн. (82000 грн. х 3 : 100 : 365 (річні дні) х 115 (днів затримки), яку ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити на користь ТОВ Стандартднепр за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Що стосується індексу інфляції, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ Стандартднепр слід стягнути індекс інфляції за період з 21 червня 2014 року по 14 жовтня 2014 року (межі позовних вимог) у розмірі 3362 грн.

Таким чином, загальна сума, яка належить до сплати позивачу, визначається наступним чином: основний борг у розмірі 82000 грн., пеня у розмірі 943 грн., інфляційні витрати у розмірі 3362 грн., 3% річних у розмірі 775 грн., а всього сума боргу складає 87080 грн.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2012 року № 4191 -VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Відповідно до ст. 1 Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, стороні, на користь якої прийняте рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги. При розрахунку розміру відшкодування має враховуватися час на надання правової допомоги: 1) у судовому засіданні; 2) під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; 3) під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 200 ЦПК України, під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням складається протокол, який приєднується до справи та повинен бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії.

Проте, на обґрунтування факту надання допомоги адвокатом поза судовим засіданням, не надано протоколів, що підтверджують вчинення ним окремих процесуальних дій поза судовим засіданням.

Крім того, факт оплати правової допомоги має підтверджуватися відповідними фінансовими документами. Дані правові позиції викладені у рішеннях Верховного Суду України від 01.10.2002 року, від 13.12.2006 року, від 13.04.2011 року, однак суду не надано доказу на підтвердження факту оплати правової допомоги.

Таким чином, встановивши, що у справі відсутні належні та допустимі, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, докази на підтвердження як факту оплати правової допомоги та і факту надання та тривалості надання правової допомоги, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення даної вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача на користь ТОВ Стандартднепр необхідно стягнути судовий збір у розмірі 870 грн. 80 коп., в межах задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 625, 1046-1051 ЦК України, ст. 10, 57-60, 79, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стандартднепр до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стандартднепр , код ЄДРПОУ 37070878, суму боргу у розмірі 87080 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 82000 грн., пені у розмірі 943 грн., інфляційних витрат у розмірі 3362 грн., 3% річних у розмірі 775 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стандартднепр , код ЄДРПОУ 37070878, судовий збір у розмірі 870 грн. 80 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя : Озерянська Ж.М.