Рішення

від 10.03.2016 по справі 19/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2016р. Справа№ 19/225

За позовом: Об'єднання співласників багатоквартирного будинку "Затишок", м. Броди;

До Відповідача: ПП ОСОБА_1, м. Броди;

Третя особа: Бродівська міська рада Бродівського району Львівської області, м. Броди;

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самовільної забудови

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Відповідача: ОСОБА_1

Третьої особи: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлено Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Затишок" до відповідача: ПП ОСОБА_1, за участю третьої особи: Бродівської міської ради Бродівського району Львівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самовільної забудови.

Ухвалою суду від 06.10.2008р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.11.2008р.

Ухвалами від 12.11.2008р., 02.12.2008р. розгляд справи відкладався, з підстав зазначених в ухвалах.

Ухвалою від 16.12.2008р. провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом Львівської області справи № 22/194.

Ухвалою від 21.03.2011р. провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 29.03.2011р.

Ухвалою від 29.03.2011р. розгляд справи відкладено на 12.04.2011р.

Ухвалою від 12.04.2011р. провадження у справі зупинено до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2009р. у справі №2а-1422/08/1370 за позовом ПП ОСОБА_1 до Державного пожежного нагляду Бродівського районного відділу Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності Головного управління МНС України у Львівській області про визнання дій головного інспектора пожежного нагляду неправомірними та скасування Постанови №11 від 19.12.2007р. "Про вжиття запобіжних заходів".

Ухвалою від 28.10.2011р. провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 28.11.2011р.

Ухвалою від 28.11.2011р. провадження у справі зупинено до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2009р. у справі №2а-1422/08/1370 за позовом ПП ОСОБА_1 до Державного пожежного нагляду Бродівського районного відділу Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності Головного управління МНС України у Львівській області про визнання дій головного інспектора пожежного нагляду неправомірними та скасування Постанови №11 від 19.12.2007р. "Про вжиття запобіжних заходів".

02.02.2016р. судом скеровано сторонам лист №19/225/10/16, в якому суд просив надати суду інформацію про стан та результати розгляду адміністративної справи №2а-1721/121370 (2а-1422/08/1370).

16.02.2016р. від відповідача на адресу суду надійшли копії постанови Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-1721/121370 від 30.04.2013р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014р., в якій зазначено, що касаційну скаргу головного державного інспектора з пожежного нагляду Бродівського району Зварича Романа Васильовича відхилено, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014р. в цій справі залишено без змін.

Ухвалою від 18.02.2016р. провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 10.03.2016р.

Позивач в судове засідання 10.03.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали від 18.02.2016р. не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.02.2016р. (вручено 25.02.2016р.).

Відповідач в судовому засіданні 10.03.2016р. проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, з посиланням на матеріали справи.

Третя особа в судове засідання 10.03.2016р. явку повноважного представника не забезпечила, причин неявки та невиконання вимог ухвали від 18.02.2016р. не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.02.2016р. (вручено 29.02.2016р.).

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив :

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Затишок" створено за адресою АДРЕСА_1, м. Броди, Львівська область і зареєстровано виконкомом Бродівської міської ради 30.08.2007р.

До інфраструктури ОСББ „Затишок" входить багатоквартирний будинок, земельна ділянка, споруди дитячого та спортивного майданчиків, тощо.

За вказаною адресою знаходиться багатоквартирний будинок, який згідно реєстру земельних ділянок прибудинковихтериторій розташований на території, що складається з ділянки під забудовою площею 416 м. кв. і прибудинкової території площею 1365 м. кв.

На вказаній прибудинковій території нашого будинку розташувався торговий кіоск "Росинка", яким володіє приватний підприємець ОСОБА_1.

Як зазначено в позовній заяві, без дозволу позивача: ОСББ „Затишок", мешканців будинку АДРЕСА_1 без будь яких правових відповідач розпочав капітальне будівництво декілька поверхового будинку.

За повідомленням позивача, цільове призначення прибудинкової території - обслуговування будинку.

Проте, за твердженням позивача, численні намагання з'ясувати у відповідача, в Бродівській міський раді та у її виконавчому комітеті причини захоплення земельної ділянки ОСББ „Затишок" не знайшли відповіді. Жодного документа чи пояснення позивач не може отримати, тому звернувся до суду.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив наступне.

Рішенням виконкому Бродівської міської ради від 15.03.2005р. № 133 підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт з реконструкції торгового павільйону Росинка на вул. Калліра в м. Бродах під зблокований продуктово-промтоварний магазин.

21.02.2006р. між Бродівською міською радою та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого продавець передає за плату, а відповідач приймає у власність, оплачує вартість земельної ділянки, що розташована за адресою вул. Калліра, 2, м. Броди Львівської області, площею 0,0221 га.

ПП ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку від 16.03.2006р. № 010644800129.

Проектна організація КАПП Броди-проект у 2006 році розробила проект одноповерхового магазину з мансардою, який був погоджений та затверджений у встановленому законодавством порядку.

На підставі положення Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт , затвердженого наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. № 273 і поданих документів, ДАБК Бродівської РДА видала дозвіл на виконання будівельних робіт підприємцю ОСОБА_1.

Рішенням виконкому від 23.11.2007р. № 725 Бродівська міська рада відмінила рішення міськвиконкому від 15.03.2005р. № 133 про реконструкцію і надала дозвіл ОСОБА_1 на будівництво продуктово-промислового магазину на вул. Калліра,2 в м. Броди.

Рішенням виконкому від 22.04.2008р. Бродівська міська рада знову відмінила рішення міськвиконкому від 23.11.2007р. № 725 і залишила чинним рішення міськвиконкому 133 від 15.03.2005р. Про дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт на реконструкцію торгового павільйону Росинка на вул. Калліра в м. Бродах під зблокований продуктово-промтоварний магазин підприємцю ОСОБА_1

Відтак, відповідач вважає безпідставними вимоги позивача заборонити самовільну забудову земельної ділянки - прибудинкові території будинку пл. Ринок у м. Броди Львівської області та зобов'язати відповідача ОСОБА_1 привести вказану територію в попередній, придатний для використання за цільовим призначенням стан.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та Інтересу.

За приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, Інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих па запобігання правопорушенням.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64. 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року дав офіційне тлумачення такого змісту.

частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод;

відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене:

частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі .

Окрім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині цього рішення зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить, загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив заборонити самовільну забудову земельної ділянки - прибудинкові території будинку пл. Ринок у м. Броди Львівської області та зобов'язати відповідача ОСОБА_1 привести вказану територію в попередній, придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, як було встановлено судом, виходячи із змісту позовної заяви та її прохальної частини, позивач вважає, що відповідач порушив його інтереси, зокрема, здійснює самовільну забудову земельної ділянки - прибудинкові території будинку пл. Ринок у м. Броди Львівської області.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України у справі № 10/233 від 15.10.2009р., суди встановили, що спірна земельна ділянка не є частиною прибудинкової території ОСББ "Затишок", а також за своїм статусом не була і не є прибудинковою територією.

В силу положень ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, у постанові Вищий господарський суд України від 15.10.2009р.у справі № 10/233 зазначено, що позивач - ОСББ "Затишок" пройшло державну реєстрацію 30.08.2007р., після укладення договору оренди та договору купівлі-продажу земельної ділянки. А відтак, на момент укладення зазначених договорів ОСББ "Затишок" не існувало і прав об'єднання співвласників не порушено.

Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Враховуючи, що за обставинами справи відповідачем дотримано вимоги законодавства щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку та щодо отримання дозвільних документів на будівництво зблокованого продуктово-промтоварного магазину, а позивач не надав доказів, якими порушується його право відповідачем, відтак, є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.

За вказаних обставин, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку із не доведенням позивачем порушення його суб'єктивного права зі сторони відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 14.03.2016р.

Суддя Ділай У.І.