Ухвала

від 29.02.2016 по справі 757/2762/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/590/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою у кримінальному провадженні № 32014220000000147 від 22 липня 2014 року поновлено пропущений строк подання старшим слідчим клопотання до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 , яке погоджене із прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 , і накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 15 січня 2016 року по 19 січня 2016 року в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подали апеляційні скарги, в яких, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просять її скасувати, зобов`язати ГСУ Національної поліції України повернути належне їм вилучене майно, постановити окрему ухвалу щодо грубого порушення суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ст. ст. 21, 22, 41 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 8, 9 КПК України та направити її до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження відносно вказаного судді, а також направити відповідну інформацію про такі дії судді до ДСА України для приєднання до суддівського досьє.

Зокрема, апелянти зазначають, що, в порушення вимог ст.236 КПК України, обшук у магазинах «Symbol Accessory +» (власник ОСОБА_10 ), « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (власник ОСОБА_11 ) та «Symbol Woman» (власник ОСОБА_9 ) проводився слідчим ГСУ НП України ОСОБА_14 , який не мав повноважень на його проведення, оскільки останнім не було надано ні доручення, ні витягу з ЄРДР з переліком слідчих, які мають повноваження проводити слідчі дії у кримінальному провадженні, а також не було надано постанову про створення слідчої групи. При цьому автори апеляцій звертають увагу, що майно було вилучено у кримінальному провадженні № 42015000000001532 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а оскаржувану ухвалу постановлено з посиланням на кримінальне провадження № 32014220000000147 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 ч. 1 ст. 205 КК України.

Також в апеляційних скаргах ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 стверджують, що вони не є підозрюваними у кримінальних провадженнях №№ 42015000000001532, № 32014220000000147 і не мали будь-якого відношення до підприємницької діяльності ОСОБА_15 у визначений органом досудового розслідування період. Крім того, апелянти зазначають, що вони у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» порядку зареєстровані в якості фізичних осіб-підприємців в Харківському міському управлінні юстиції, а також органом податкової служби взяті на облік як фізичні особи-підприємці, є платниками єдиного податку та не є платниками ПДВ, самостійно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть індивідуальну юридичну відповідальність, як платники податків.

Більш того, автори апеляцій запевняють, що ОСОБА_15 є власником не вилученого майна, а товарної марки «SYMBOL», якими вони користуються під час продажу свого товару на підставі ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкту інтелектуальної власності.

На думку ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , слідчим суддею, в порушення вимог ч. 2 ст. 170, ч. 5 ст. 173 КПК України, не конкретно визначена мета арешту майна, взагалі не визначені підстави застосування арешту майна та порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Також апелянти стверджують, що відсутні достатні докази наявності події та складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки не існує підтвердження висновку про умисне ухилення ФОП ОСОБА_16 від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах на суму понад 3,8 млн. гривень.

Крім того, автори апеляцій вважають, що посилання органу досудового розслідування та слідчого судді на висновки акту документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_16 № 4739/20-38-17-02-2614700023 від 13 жовтня 2014 року є неправомірним, оскільки, як стверджують апелянти, сам по собі акт не породжує правових наслідків для перевіряємого суб`єкта господарювання, тобто не є належним доказом наявності з його боку порушення податкового, валютного та іншого законодавства з питань оподаткування. При цьому ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 зазначають, що відомості про наявність узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1563371 гривня в порядку, встановленому Податковим кодексом України, також відсутні, зокрема, відсутні відомості про наявність податкового повідомлення-рішення органів державної фіскальної служби за результатами цієї перевірки, яке, як зауважують апелянти, було прийнято податковим органом після закриття кримінального провадження № 32014220000000147 від 22 липня 2014 року, а саме 14 квітня 2015 року за № 00008861702 та скасовано постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, яка набула чинності відповідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2015 року.

Далі в апеляційних скаргах ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказують, що клопотання старшого слідчого і ухвала слідчого судді не містять посилань на документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти та докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, підстави і мету та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

В свою чергу, автори апеляцій вважають безпідставними висновки слідчого судді про поновлення старшому слідчому строку на звернення до суду із клопотанням, а також вказують на порушення слідчим суддею вимог ст. ст. 371, 372, 376 КПК України щодо порядку ухвалення, змісту та проголошення ухвали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власників майна, які підтримали апеляційні скарги в частині необхідності скасування ухвали слідчого судді, просили їх задовольнити та відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно апелянтів, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014220000000147, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що ОСОБА_15 за попередньою змовою з ФОП- ОСОБА_9 , ФОП- ОСОБА_17 , ФОП- ОСОБА_18 , ФОП- ОСОБА_11 , ФОП- ОСОБА_19 , ФОП- ОСОБА_20 , ФОП- ОСОБА_21 , ФОП- ОСОБА_22 , ФОП- ОСОБА_23 , ФОП- ОСОБА_10 та невстановленою групою осіб упродовж 2014 2015 років при здійсненні фінансово-господарської діяльності, пов`язаної з роздрібною торгівлею одягом та аксесуарами відомих європейських брендів, через мережу магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які розташовані у АДРЕСА_2 , використовувала документи підприємств з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Промфлайторг-2014» (код ЄРДПОУ 38976135), ТОВ «Бруксхім» (код ЄРДПОУ 38781328), ТОВ «Метсільвер» (код 38422101), ТОВ «Центрумбуд» (код ЄРДПОУ 39435897), від яких формувала «фіктивний» податковий кредит, що призвело до умисного ухилення від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах, зокрема, на суму понад 3,8 млн. гривень.

Документи від імені «фіктивних» підприємств використовувались для відображення витрат по закупівлі одягу та аксесуарів, фактично зазначений одяг та аксесуари придбалися ОСОБА_15 і ввозилися на територію України поза митним контролем.

Крім того, для організації діяльності мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_15 зареєструвала ряд юридичних осіб на підставних осіб та використовує їх реквізити з метою формування податкового кредиту.

Також органи досудового розслідування вважають встановленим, що ОСОБА_15 з метою мінімізації податкового навантаження змусила зареєструвати своїх підлеглих, як фізичних осіб-підприємців, а саме ФОП- ОСОБА_9 , ФОП- ОСОБА_17 , ФОП- ОСОБА_18 , ФОП- ОСОБА_11 , ФОП- ОСОБА_19 , ФОП- ОСОБА_20 , ФОП- ОСОБА_21 , ФОП- ОСОБА_22 , ФОП- ОСОБА_23 , ФОП- ОСОБА_10 , які переоформили договори оренди на приміщення, де розташовані магазини « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також переоформили трудові відносини з персоналом.

При проведені досудового розслідування, як вказано у клопотанні старшого слідчого, встановлено, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності ОСОБА_15 продовжує здійснювати підприємницьку діяльність та ухилятися від сплати податків шляхом реєстрації своїх працівників торгівельної мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » фізичними особами підприємцями.

04 січня 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва винесено ухвалу про дозвіл на проведення обшуку в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за якою розташовані магазини мережі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

На виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04 січня 2016 року в період часу з 15 січня 2016 року по 19 січня 2016 року було проведено обшук в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено більш ніж п`ять тисяч одиниць одягу, взуття, хутряних виробів, комп`ютерну техніку, мобільні телефони, тощо.

25 січня 2016 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням від 20 січня 2016 року про поновлення пропущеного строку подання клопотання до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 15 січня 2016 року по 19 січня 2016 року в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року клопотання старшого слідчого було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32014220000000147, про поновлення пропущеного строку подання клопотання до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна та про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 15 січня 2016 року по 19 січня 2016 року в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора ОСОБА_13 та,дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про необхідність поновити пропущений строк на подання клопотання до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна та про існування достатніх підстав вважати, що майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 15 січня 2016 року по 19 січня 2016 року в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та є предметом його вчинення.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та старший слідчий не дотрималися.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Між тим, старший слідчий в клопотанні, ставлячи питання про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 15 січня 2016 року по 19 січня 2016 року в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вказує, що необхідність арешту майна зумовлюється тим, що зазначене майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме є предметом кримінального правопорушення та зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення кримінального провадження та забезпечення конфіскації майна.

Однак,посилання старшого слідчого на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України не містить під собою правового підґрунтя, оскільки, відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону, а саме ст. 170 КПК України (в редакції, яка набрала чинності 11 грудня 2015 року), взагалі не передбачено відповідності арештованого майна критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, як підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. В свою чергу, слідчий суддя не тільки не звернув увагу на той факт, що клопотання старшого слідчого обґрунтовується посиланням на ст. 170 КПК України в редакції, яка втратила чинність, а й сам при визначенні підстави накладення арешту на майно послався на ту ж норму закону, що втратила чинність. Отже, клопотання старшого слідчого було розглянуте як таке, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України і в даному випадку слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, мав повернути це клопотання прокурору для усунення недоліків.

Звертає на себе увагу і той факт, що саме це клопотання 21 січня 2016 року ухвалою іншого слідчого судді Печерського районного суду міста Києва вже було повернуто прокурору для усунення недоліків, причому з посиланням на діючу редакцію ст. 170 КПК України, яка вступила в силу 11 грудня 2015 року відповідно до Закону України № 769-VІІІ від 10 листопада 2015 року. Недоліки, вказані в зазначеній ухвалі слідчого судді, усунуті не були, а таке ж саме за змістом клопотання старшого слідчого, навіть з тією ж датою його складання та погодження прокурором, тобто 20 січня 2016 року, повторно було подано до Печерського районного суду міста Києва і безпідставно розглянуто слідчим суддею, який замість того, щоб в черговий раз повернути його прокурору для усунення тих же недоліків, що мали місце в попередньому клопотанні, виніс 25 січня 2016 року оскаржувану ухвалу.

При цьому слід зазначити, що поновлення строку на подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна чинним кримінально-процесуальним законодавством не передбачено, оскільки, за змістом ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі пропуску встановленого строку на подання такого клопотання майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Крім того, старшим слідчим при внесенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна та слідчим суддею при розгляді цього клопотання були допущені і інші порушення вимог КПК України.

Зокрема, згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак старший слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Так, хоча в клопотанні старший слідчий послався на докази, які, як він вважає, вказують на вчинення кримінального правопорушення, а саме на акти проведення перевірок ТОВ «Промфлайторг-2014», ТОВ «Бруксхім», ТОВ «Метсільвер», акт документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_15 і показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та інших, однак жодного із цих доказів, за виключенням копії протоколу про проведення обшуку, до матеріалів за його клопотанням не надав, а слідчий суддя їх не досліджував та в оскаржуваній ухвалі не привів, зазначивши лише, що у поданому клопотанні докладно описано відомості, які на даній стадії досудового розслідування свідчать про достатність підтверджуючих даних.

В свою чергу, жодних даних про причетність ФОП- ОСОБА_9 , ФОП- ОСОБА_11 та ФОП- ОСОБА_10 до вчинення будь-якого кримінального правопорушення не міститься навіть в доданих до клопотання старшого слідчого витягах із Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відсутні в матеріалах за клопотанням старшого слідчого і будь-які документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти та докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, як не приведено і належне обґрунтування необхідності арешту майна, співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідкам арешту майна для інших осіб.

Виходячи з того, що у кримінальному провадженні до теперішнього часу жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, то це свідчить, що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України. Враховуючи, що за матеріалами, які додані до клопотання старшого слідчого, відсутні достатні докази вчинення кримінальних правопорушень як за участю ФОП- ОСОБА_9 , ФОП- ОСОБА_11 та ФОП- ОСОБА_10 , так і за участю ФОП- ОСОБА_15 , то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна зазначених підприємців взагалі спростовується.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні старший слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог закону, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія судді

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року, якою у кримінальному провадженні № 32014220000000147 від 22 липня 2014 року поновлено пропущений строк подання старшим слідчим клопотання до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 , яке погоджене із прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 , і накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 15 січня 2016 року по 19 січня 2016 року в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 , погодженого із прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 , про поновлення пропущеного строку на подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна та про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 15 січня 2016 року по 19 січня 2016 року в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4