Постанова

від 16.03.2016 по справі 907/564/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 907/564/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В. Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. у справі господарського суду№907/564/15 Закарпатської області за позовомПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. дотовариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання нікчемним акту приймання-передачі, визнання права власності на земельну ділянку Салівон В.І.,дов. №294 від 22.04.2015 Афанасьєва М.Д. дов. б/н від 11.01.2016

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус проперті" про визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., визнання нікчемним акту приймання-передачі земельної ділянки від 14.11.2014р., визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0024га.

Позовні вимоги були обґрунтовані посиланням на ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якої договір є нікчемним у разі відчуження майна за цінами, нижчими або вищими від звичайних цін, а зазначена земельна ділянка була продана за ціною, нижчою від звичайної ціни.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.11.2015 (головуючий суддя Русняк В.С., судді: Бобрик Г.Й., Ващиліна Н.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від12.01.2016 (головуючого судді Гнатюк Г.М., суддів Кравчук Н.М.,Мирутенко О.Л.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення вмотивовані недоведеністю позивачем продажу земельної ділянки за ціною, нижчою від звичайної ціни, а відтак, відсутністю підстав для нікчемності договору згідно ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", нікчемності акту приймання-передачі і визнання права власності за банком на земельну ділянку.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Порушенням норм матеріального права касатор вважає незастосування судами приписів ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлені спеціальні випадки нікчемності правочинів.

Порушенням норм процесуального права заявник касаційної скарги вважає те, що суди сприйняли як доказ Звіт і Рецензію на звіт щодо ринкової вартості земельної ділянки, виконані суб'єктами оціночної діяльності, який є суперечливим з іншим Звітом про ринкову вартість земельної ділянки, і не призначили судову земельно-оціночну експертизу.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб разом з апеляційною скаргою подало заяву про призначення судової оціночно-земельної експертизи. Заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про призначення у даній справі судової оціночно-земельної експертизи, оскільки ч.1 ст.41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Визнавши, що в матеріалах справи є достатньо належних та допустимих доказів для прийняття законного, обґрунтованого рішення, апеляційний суд відхилив клопотання позивача про призначення оціночно-земельної експертизи, про що зазначив в Постанові Львівського апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14.11.2014 між ПАТ"Всеукраїнський акціонерний банк" (продавець) та ТОВ "Таурус проперті" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0024га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий № 2122485200:02:001:0045, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за №3972.

Відповідно до п. 1.6 договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 1377,12 грн. згідно витягу №253 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 29.10.2014р.

Згідно висновку у Звіті про експертну грошову оцінку, наданого оцінювачами ТОВ "Актив експерт" спільно з ПП "ТВІ", ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014 складає 3964,56грн.

Згідно п. 2.1 договору за погодженням сторін ціна продажу земельної ділянки становить 4250,00грн. без урахування ПДВ, які перераховані покупцем продавцю.

Згідно п. 2.4 договору зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, право власності на відчужувану земельну ділянку у покупця підлягає обов'язковій державній реєстрації відповідно до ст.ст.182, 210 та 657 ЦК України та ст.132 Земельного кодексу України, та виникає з моменту такої державної реєстрації у відповідності до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 182, 334 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

14.11.2014 сторони підписали акт приймання-передачі, яким підтверджено, що продавець передав, а покупець прийняв продану 14.11.2014 земельну ділянку площею 0,0024 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий номер 2122485200:02:001:0045, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою. Передача земельної ділянки проводилась згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., за реєстровим №3972.

Підписанням цього акту сторонами підтверджено, що ними здійснено остаточний розрахунок за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014. Претензій майнового характеру сторони не мають.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій враховували, що згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а у відповідності до ст.ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами встановлено, що на підставі Постанови Правління Національного банку України №733 від 20.11.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 прийнято рішення №123 про початок виведення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015 включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №128 від 24.11.2014 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №35 від 17.02.2015 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" по 20.03.2015 включно та повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20.03.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Славкіну М.А. строком на один рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Відповідно до ч.5 ст.34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно ч.1 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіна М.А. позов обґрунтувала тим, що здійснюючи перевірку вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку правочинів на предмет виявлення нікчемних правочинів з підстав, визначених ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановила, що спірний договір, укладений ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Таурус проперті" 14.11.2014, акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014 підлягають визнанню нікчемними на підставі ч.3 ст.38 цього Закону, оскільки вартість відчуження земельної ділянки є значно нижчою від її ринкової вартості, в результаті чого банком понесені збитки.

Частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з такої підстави (п. 3) коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Як роз'яснено у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як на підставу нікчемності договору купівлі-продажу земельної ділянки та акту приймання-передачі до нього позивач посилався на пункт 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в якій зазначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк здійснив відчуження майна за цінами, нижчими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості іншого майна, отриманого або проданого банком).

Суди під час розгляду справи по суті виходили з приписів ст.632 ЦК України, якою визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Поняття "звичайна ціна" визначена в пункті 14.1.71 Податкового кодексу України, відповідно до якого, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Приймаючи судові рішення по справі, суди виходили з того, що умовами оспорюваного договору купівлі-продажу визначено та погоджено сторонами, що ціна продажу земельної ділянки за даним договором становить 4250,00 без ПДВ; зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця. При цьому, згідно витягу №253 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 29.10.2014, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 1377,12грн., а суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем ТОВ "Актив експерт" спільно з ПП "ТВІ" ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014 визначена 3964,56грн.

Крім того, суди виходили з того, що ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не обґрунтував та не надав належних доказів того, що вартість відчужуваної земельної ділянки за договором купівлі-продажу є меншою чи заниженою, ніж її ринкова (звичайна) вартість.

На підтвердження доводів щодо заниженої вартості земельної ділянки, викладених в позовній заяві, позивачем було надано Звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, виконаний на замовлення позивача у 2015 році ЗАТ "Консалтингюрсервіс" та ТОВ "Консалтингова фірма "Євротерра", яким ринкова вартість спірної земельної ділянки станом на 14.11.2014 визначена в сумі 5798,00 грн.

За змістом ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Водночас ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлює, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають зацікавленість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у ФДМ України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Відповідно до рецензії, здійсненої оцінювачем Суворовою І.А. (кваліфікаційне свідоцтво серії ЦХ№00143 від 04.03.2006 року, свідоцтво про Державну реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ №10579 від 03.09.13; має практичний досвід з оцінка майна понад 16 років, з експертної грошової оцінки земельної ділянки понад 9 років), за результатами рецензії на Звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, виконаний на замовлення позивача у 2015 році ЗАТ "Консалтингюрсервіс" та ТОВ "Консалтингова фірма "Євротерра", виявлено численні порушення Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", а сам звіт визначено як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним, непрофесійним та таким, що не може бути використаний.

А рецензією, здійсненою зазначеним оцінювачем Суворовою І.А., на звіт та висновок суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Актив експерт" спільно з ПП "ТВІ", згідно якого ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014 становила 3964,56 грн., підтверджено відповідність звіту в цілому вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, із зазначенням про наявність незначних недоліків, що не вплинули на достовірність оцінки.

Зазначені обставини справи спростовують доводи ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо того, що вартість відчужуваної за договором купівлі-продажу земельної ділянки є значно заниженою.

Встановлені судами обставини підтверджують обґрунтованість висновків щодо відсутності підстав для призначення судової оціночно-земельної експертизи для вирішення питання, яка є звичайна ціна спірної земельної ділянки станом на 14.11.2014.

Суд апеляційної інстанції помилково констатував, що позивач звернувся до суду за захистом права, яке не є порушеним та в спосіб, що не відповідає змісту права, однак таке посилання апеляційного суду не призвело до прийняття неправильного по суті рішення про відмову в позові за недоведеністю належними і допустимими доказами позовних вимог.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. у справі №907/564/15 господарського суду Закарпатської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак