Рішення

від 15.03.2016 по справі 906/106/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" березня 2016 р. Справа № 906/106/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-збутового підприємства "Хіммаш Імпекс"

про стягнення 216999,38 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 216999,38 грн. заборгованості за договором поставки №226 від 19.05.15., з яких 173556,00 грн. - основний борг, 36118,67 грн. - пеня, 2325,00 грн. - 3% річних, 4999,71 грн. - інфляційні.

14.03.16 до суду надійшло клопотання позивача від 09.03.16, в якому позивач просить розглянути спір без участі його представника та зазначив про неможливість врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2015 року між орендним підприємством Ужгородський коньячний завод (покупець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-збутовим підприємством "Хіммаш Імпекс" (постачальник/відповідач) укладено договір поставки №226, відповідно до умов п.1.1. якого, постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений йому товар.

Вартість договору встановлюється вартістю партії товару, узгодженої сторонами у Специфікаціях до договору.

Згідно п.п.2.3, 2.4 договору, строк поставки товару та порядок його оплати передбачається у специфікаціях до договору.

Відповідно до Специфікації №1 від 19.05.15 відповідач зобов'язався поставити позивачу товар на загальну суму 173556,00грн., а саме:

- Кришки люків, матеріал 08X18Н10 - 18 шт. (ціна - 8640,00 грн. за одиницю) загальною вартістю 155520,00 грн.;

- Гайки люків, матеріал 09X17 - 186 шт. (ціна - 90,00 грн. за одиницю) загальною вартістю 16740,00 грн.;

- Оськи люків, матеріал 09X17 - 36 шт. (ціна - 36,00 грн. за одиницю) загальною вартістю 1296,00 грн.

Згідно вказаної Специфікації , покупець сплачує 70% вартості товару в порядку передоплати згідно виставлених рахунків на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок проводиться по факту готовності товару до поставки.

На виконання умов договору, позивач перерахував кошти у повному обсязі у наступному порядку:

- 15.06.2015 р. - попередня оплата (70%) в сумі 121 489,20 грн. за платіжним дорученням №1102 (а.с.11);

- 12.08.2015 р. - оплата по факту готовності обладнання (30%) в сумі 52 066,80 грн. за платіжним дорученням №1516 (а.с.12).

Згідно п.5 Специфікації №1 від 19.05.15, постачальник зобов'язався поставити товар протягом 45 робочих днів з моменту надходження передоплати. Таким чином, граничний строк поставки встановлено - 18.08.2015 р.

27.10.15 позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати умови договору поставки та поставити товар (а.с.15,16). У відповідь на вимогу, листом №509 від 14.12.15, відповідач пояснив причини затримки поставки та повідомив, що товар виготовлено та знаходиться на складі (а.с.17).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,виконати роботу,надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідач кошти отримав, однак товар позивачу у встановлений договором строк не відпустив. Виконання зобов'язань по поставці товару втратило для підприємства інтерес, тому позивач просить повернути йому кошти в сумі 173556,00грн.

Згідно п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вказано норма надає альтернативне право покупцю або вимагати передання товару або повернення попередньої оплати. Позивач скористався цим правом та 29.01.16 надіслав відповідачу вимогу повернути кошти в розмірі 173556,00грн. (а.с.18-21)

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Таким чином у позивача виникло право вимагати а у відповідача обов'язок сплатити позивачу 173556,00грн., тому суд задовольняє позов в частині стягнення вказаної суми.

Позивач також у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання ставить вимогу про стягнення з відповідача 36118,67 грн. пені з посиланням на пункт 4.7 договору, яким встановлена відповідальність продавця за порушення строків поставки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості непоставленого товару.

Статтею 199 ГК України визначено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного г р о ш о в о г о зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У Постанові пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зазначено, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем не являється грошовим, положення пункту 4.7 договору в частині пені не відповідає вимогам частини 3 статті 549 ЦК України, тому позовні вимоги в частині стягнення 36118,67грн. пені задоволенню не підлягають.

Позивач з посиланням на ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 4999,71 грн. інфляційних та 2325,00 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки обов'язок боржника (відповідача) сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення попередньої оплати, оскільки такий обов'язок виникає не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (пункт 5.2 вищевказаної постанови Пленуму).

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Однак ні договором, ні законом розмір процентів не встановлено. Норми статті 625 ЦК України щодо розміру процентів не можуть бути застосовані з вищевикладених підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково , в частині стягнення попередньої оплати в розмірі 173556,00грн. У стягненні 36118,67грн. пені, 4999,71грн. інфляційних та 2325,00грн. 3% річних слід відмовити за безпідставністю.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-збутового підприємства "Хіммаш Імпекс" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Грушевського,15/38; код 33655246) на користь Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод (88014, м. Ужгород, вул. Тімірязєва, 19; код 00412122) - 173556,00 грн. - попередньої оплати, 2603,34грн. - судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 36118,67 грн. пені, 4999,71грн. інфляційних та 2325,00грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 17.03.16

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- сторонам (рек. з повідом.)