Постанова

від 12.04.2007 по справі 21/121-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/121-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" квітня 2007 р.                                                            Справа № 21/121-Н

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Триал" с. Копистин Хмельницького району   

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Хмельницький

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000612310/3 від 14.04.2005 року та  № 0001192310/3 від 14.04.2005 року

Суддя  Огороднік К.М.                    Секретар судового засідання Козій Т.М.

Представники сторін:

від позивача  - Вагін Д.С. - за довіреністю від 12.03.2007 року.      

від відповідача   Дедушкін С.О. - за довіреністю від 28.02.2007 року.   

Постанова приймається 12.04.2007 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.

У квітні 2005 року ТзОВ „Триал” звернулось до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001192310/0 від 08.10.2004 року та № 0001202310/0 від 08.10.2004 року.

В судовому засіданні 12.04.2007 року представником позивача подане уточнення позовних вимог, яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000612310/3 від 14.04.2005 та № 0001192310/3 від 14.04.2005 року. Дане уточнення судом прийняте.

В обґрунтування заявлених позовних вимог (з урахуванням уточнення) позивач посилався на те, що висновок акта перевірки № 622/23/23-121/31131093 від 06.10.2004 року, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення про безпідставне віднесення позивачем у лютому-липні 2003 року до складу податкового кредиту податку на додану вартість, не ґрунтується на нормах законодавства. Вказує, віднесення позивачем податку на додану вартість в сумі 180850,00 грн. по операціях із ТзОВ „Укрвекор” до податкового кредиту відповідає вимогам пп. 7.2.4, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, надані позивачем на підтвердження позовних вимог податкові накладні підтверджують право на податковий кредит.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що віднесення позивачем податку на додану вартість в сумі 180850,00 грн. по операціях із ТзОВ „Укрвекор” до податкового кредиту суперечить вимогам пп. 7.2.4, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, надані позивачем на підтвердження позовних вимог податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий кредит, оскільки рішенням Солом'янського районного суду м. Києва визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ „Укрвекор” № 36060054, видане 17.11.2002 року від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість. Тому донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач вважає таким, що відповідає законодавству.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Перевіркою ТзОВ „Триал” встановлено та відображено в акті перевірки від 06.10.2004 року № 622/23/23-121/31131093, ТзОВ „Триал” отримало продукцію від ТзОВ „Укрвекор” на суму 1085100,00 грн., в тому числі 180850,00 грн. податок на додану вартість. ТзОВ „Укрвекор” виписало податкові накладні на суму 1085100,00 грн., у тому числі 180850,00 грн. податку на додану вартість.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.12.2004 року визнано недійсними установчі документи ТзОВ „Укрвекор” з моменту їх складання, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36069054, видане ТзОВ „Укрвекор” 17.11.2002 року з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що ТзОВ „Триал” в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у лютому, березні, квітні, червні, липні 2003 року включило до податкового кредиту 180850,00 грн. податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ТзОВ „Укрвекор”.

Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2004 року № 0001192310/0 визначила ТзОВ „Триал” до сплати 178176,00 грн. податку на додану вартість та 89088,00 грн. штрафної санкції по податку на додану вартість, застосованих відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2004 року № 0001202310/0 зменшила на 2674,00 грн. суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету та визначила 1337,00 грн. штрафної санкції.

ТзОВ „Триал” вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені в апеляційному порядку.

Державною податковою адміністрацією України рішенням від 11.04.2005 року № 2982/6/25-1015, враховуючи, що 2674,00 грн. податку на додану вартість було відшкодовано платнику, скасоване податкове повідомлення-рішення від 08.10.2004 року № 0001202310/0 в частині зменшення на 2674,00 грн. податку на додану вартість, заявленого до відшкодування з бюджету, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін. Також залишене без змін податкове повідомлення-рішення ввід 08.10.2004 року № 0001192310/0.

За результатами апеляційного оскарження Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція податковим повідомленням-рішенням від 14.04.2005 року № 0001192310/3 визначила ТзОВ „Триал” до сплати 178176,00 грн. податку на додану вартість та 89088,00 грн. штрафної санкції по податку на додану вартість, застосованих відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та податковим повідомленням-рішенням від 14.04.2005 року № 0000612310/3 визначила ТзОВ „Триал” до сплати 4011,00 грн. податку на додану вартість та 1337,00 грн. штрафної санкції по податку на додану вартість, застосованих відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач, вважаючи дії МДПІ неправомірними, звернувся до суду із позовом, та з урахуванням прийнятого судом уточнення, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000612310/3 від 14.04.2005 та № 0001192310/3 від 14.04.2005 року. Дане уточнення судом прийняте.

Крім того, судом встановлено, що згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи № 10169 від 21.12.2006 року висновки акту Хмельницької МРДПІ № 622/23/23-121/31131093 від 06.10.2004 року, в результаті якої ТзОВ ”Триал” завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 2674,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість за період лютий-вересень 2003 року в сумі 178176,00 грн. за договором від 03.02.2003 року № 4, укладеним з ТзОВ „Укрвекор” документально та нормативно не підтверджується.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Приймаючи оскаржувані рішення органи державної податкової служби виходили з того, що включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними контрагента позивача - постачальника продукції –ТзОВ „Укрвекор”, який не платив податки, установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнані недійсними в судовому порядку, є неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції до 25.03.2005 року) (надалі - Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція до 25.03.2005 року).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у лютому – липні 2003 року були надані податкові накладні (№ 02/3, № 02/5, № 02/10, № 03/12, № 04/1, № 04/4, № 04/8, № 04/15, № 06/1, № 06/19, № 07/1, № 07/4, № 07/20), які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Помилковим є висновок МДПІ про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача –ТзОВ „Укрвекор” - вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

МДПІ не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавець (ТзОВ „Укрвекор”) був в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем та при визнані недійсними установчих документів контрагентів, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, віднесення позивачем 180850,00 грн. податку на додану вартість до податкового кредиту, повністю відповідає вимогам Закону України „Про податок на додану вартість”, і тому донараховувати позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість у відповідача підстав не було.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача за операціями з ТзОВ „Укрвекор”, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність оспорюваних податкових повідомлень - рішень відповідач суду не довів.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому. При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Триал" с. Копистин Хмельницького району до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Хмельницький про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000612310/3 від 14.04.2005 року та  № 0001192310/3 від 14.04.2005 року задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000612310/3 від 14.04.2005 року та  № 0001192310/3 від 14.04.2005 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триал" (код 31131093) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1321,44 грн. (одну тисячу триста двадцять одну гривню 44 коп.) вартості проведеного експертного дослідження.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      К.М. Огороднік

Постанова оформлена в повному обсязі та підписана 13.04.2007 року.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2, 3 - позивачу (Хмельницький район, с. Копистин: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 119),

     4 - відповідачу.

Помічник судді                                     О.С. Гуменюк