Рішення

від 15.03.2016 по справі 910/30093/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/30093/15 15.03.16 р.

За позовом 1) American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP)

2) Broadcast Music Inc. (BMI) в особі Державної організації "Українське

агентство з авторських та суміжних прав"

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Дороти"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"

про стягнення 82 680,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників:

від позивачів: ОСОБА_2 за довіреністю № 43 від 30.12.2015 р.;

від відповідача-1: Ситцевой В.В. за договором від 23.12.2015 р.;

від відповідача-2: Ситцевой В.В. за договором №01/26-1 від 26.01.2016 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанії American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP) та Broadcast Music Inc. (BMI) в особі Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" звернулись до господарського суду міста Києва з позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Доля" про стягнення 82 680,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.01.2016 р.

11.01.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив.

12.01.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання.

Ухвалою суду від 12.01.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, замінено первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Доля" на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паб Дороти", розгляд справи відкладено на 01.02.2016 р.

У судовому засіданні 01.02.2016 р. оголошено перерву до 25.02.2016 р.

У судовому засідання 25.02.2016 р. представник позивача надав письмові пояснення та клопотання в порядку ст. 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 15.03.2016 р. та залучено до участі у справі Об'єднання підприємств Українська ліга музичних прав .

10.03.2016 р. через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи те, що у суду відсутній строк для подальшого відкладення розгляду справи, а також те, що причини відсутності представника, на які третя особа посилається у своєму клопотанні, не можуть вважатись поважними, суд відмовляє у задоволення вказаного клопотання.

У судовому засіданні 15.03.2016 р. представник позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 15.03.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав (надалі - позивач) є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 3/2003 від 22.08.2003 р.

Відповідно до Угоди користувачів ІРІ, укладеної між Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори SUISA (як адміністратором системи ІРІ) та Державним підприємством Українське агентство з авторських та суміжних прав , SUISA надав Користувачеві доступ до системи ІРІ. Система ІРІ - це міжнародна база даних та інформаційна система, яка є підсистемою Загальної інформаційної системи (CIS), в якій містяться дані щодо правовласників авторських майнових прав на музичні твори, передані в колективне управління авторсько-правовим організаціям - членам CISAC.

31.12.2004 р. між Державним підприємством Українське агентство з авторських та суміжних прав і BROADCAST MUSIC, INC. (BMI) укладено Договір про взаємне представництво інтересів.

01.01.2006 р. між Державним підприємством Українське агентство з авторських та суміжних прав та American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP) укладено Договір про взаємне представництво інтересів.

Таким чином, позивач зазначає, що до нього на підставі одержаних повноважень за Договорами про взаємне представництво інтересів з іноземною організацією колективного управління BROADCAST MUSIC. INC (BMI) від 31.12.2004 р. та American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP) від 01.01.2006 р., перейшло право на звернення за захистом порушених майнових авторських прав BROADCAST MUSIC. INC (BMI) і American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP).

Отже, на підставі зазначених вище правочинів, позивач набув майнові права інтелектуальної власності, зокрема, на музичні твори "Summer Wine" (виконавець Ville Valo & Natalia Avelon), "I Took a Pill in Ibiza" (виконавець Mike Posner) та "Last Tango in Paris" (виконавець Supertandox).

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України Про авторське право та суміжні права , організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності , документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Свідоцтвом про облік організацій колективного управління від № 3/2003 від 22.08.2003р.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України Про авторське право та суміжні права , організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Позивач в обґрунтування поданого позову посилається на те, що відповідачами 12.08.2015 р. з 17 год. 06 хв. до 18 год. 11 хв. в приміщенні кафе - бару Паб Дороти здійснено бездоговірне (без надання відповідного дозволу) публічне виконання музичних творів з текстом, майнові авторські права на які знаходяться в колективному управлінні ДО УААСП , а саме, музичних творів "Summer Wine" (виконавець Ville Valo & Natalia Avelon), "I Took a Pill in Ibiza" (виконавець Mike Posner) та "Last Tango in Paris" (виконавець Supertandox). Вказане підтверджується Актом фіксації від 12.08.2015 р., складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами, та записом публічного виконання творів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачами вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. а , статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у зв'язку з чим просить стягнути з відповідачів компенсацію у загальному розмірі 82 680,00 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України Про авторське право та суміжні права , автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Пунктом 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про авторське право та суміжні права , публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав ; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Відповідач-1 (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) проти позову заперечує та зазначає, що він орендує у відповідача-2 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Дороти"), приміщення кухні загальною площею 43,10 кв. м., на підтвердження чого надав договір суборенди від 25.06.2015 р. № 25/06/15.

Таким чином, відповідач-1 зазначає, що орендоване приміщення кухні використовується ним виключно для приготування їжі, жодних дій з обслуговування відвідувачів та організації музичного супроводу закладу ним не вчиняється.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить будь-яких доказів, що можуть спростувати доводи відповідача-1, у зв'язку з чим вважає заявлені до останнього позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні заявлених вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паб Дороти" (відповідач-2) проти позову також заперечує, посилаючись на наявність договору № Київ-11/08/15 від 01.08.2015 р., укладеного між Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паб Дороти", за умовами якого відповідач отримав право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару третьої особи, а користувач зобов'язується за надане право виплачувати авторську винагороду (роялті) відповідно до даного договору.

При цьому, факт використання спірних створів шляхом їх публічного сповіщення відповідачем-2 не заперечується.

Відповідно до п. 3.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на невизначений строк.

Судом встановлено, що Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва № 5/2003 від 22.08.2003 р.

Статтею 49 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31-33 цього Закону; в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 49-1 постанови Пленуму від 17.10.2012 р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності , господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону . Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти. Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію 27 телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо) . Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З метою встановлення фактичних обставин справи, суд зобов'язував учасників судового процесу надати докази виключення з управління третьої особи - творів "Summer Wine" (виконавець Ville Valo & Natalia Avelon), "I Took a Pill in Ibiza" (виконавець Mike Posner) та "Last Tango in Paris" (виконавець Supertandox) станом на 12.08.2015 р.

Проте, станом на час розгляду справи таких доказів суду не надано.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач-2, використовуючи при здійсненні власної господарської діяльності музичні твори шляхом їх публічного виконання, в тому числі, твори "Summer Wine" (виконавець Ville Valo & Natalia Avelon), "I Took a Pill in Ibiza" (виконавець Mike Posner) та "Last Tango in Paris" (виконавець Supertandox), діяв у відповідності до вимог Цивільного кодексу України та Закону України Про авторське право і суміжні права .

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що у позивачів відсутні підстави вимагати від відповідача-2 компенсації за публічне виконання творів, право на виконання яких останній отримав від третьої особи на підставі укладеного договору.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Компанії 1) American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP) 2) Broadcast Music Inc. (BMI) в особі Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Дороти", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", про стягнення 82 680,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.03.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна