Рішення

від 05.04.2007 по справі 5/3175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

----------------------------------------

* 10002,

м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" квітня 2007 р.

Справа № 5/3175

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді 

судді Брагіної Я.В.

судді 

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_2, довір. від 07.02.06р.

від відповідача не з'явився (був присутній в судовому

засіданні 29.01.07р. Волинець О.І., довір. №71 від 05.12.05р.) 

Розглянув справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.

Житомир) 

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕП" (м.

Бердичів)

про стягнення 12180,79 грн.

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачено

ч.1ст.69 ГПК України за погодженням сторін у відповідності до ч.4 ст.69 ГПК

України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з

позовом про стягнення з відповідача 

заборгованості по орендній платі в сумі 7875грн., пені в сумі

317,59грн., штрафу в сумі 3937,50грн.. та 

50,70грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні  підтримав позовні вимоги в повному обсязі,

пояснив, що відповідач не розрахувався за оренду приміщення за серпень -

жовтень 2005 року, тому відповідно до договорів оренди повинен сплатити штраф,

пеню та згідно   ст.625 ЦК України 3%

річних. Крім того,  пояснив, що

відповідач повернув  05.09.05р.

тільки  250 кв.м., а не 750 кв.м. як

зазначено в акті, оскільки в акті від 05.09.05р. зазначено договір оренди від

23.05.05р. А 3000грн. від відповідача позивач не отримував, хоча не

заперечував, що  квитанцію про сплату

3000грн. відповідачеві позивач виписував. 

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву та його

представник у засіданні суду проти позову заперечував, пояснив, що договір

оренди від  23.12.04р. укладений на один

рік, тому повинен був бути посвідчений нотаріусом. А оскільки нотаріусом не

посвідчений, то він нікчемний і за ним у сторін не виникає прав та обов'язків.

Крім того, зазначив, що відповідач 

повністю розрахувався за  оренду

майна, оскільки 26.09.06 року сплатив 3000грн., що підтверджується квитанцією.

Суд оглянув у судовому засіданні документи: договори оренди,

додаток до договору оренди, акти приймання-передачі приміщення в оренду,

квитанцію до прибуткового касового ордеру НОМЕР_1, акти здачі-приймання

виконаних робіт, виписки з банку, 

поштові квитанції, статути, довідки.

Заслухавши пояснення 

представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.12.04р. між сторонами був укладений договір оренди, згідно

якого відповідач  отримав в оренду

частину нежилого приміщення, а саме: частину складу, позначеного на план- схемі

"Г"  загальною площею 500 кв.

м,  що підтверджується актом  прийому - передачі майна від 23.12.04р. (

а.с.9 - 10).

Відповідно до п. 5.1 договору, відповідач зобов'язався щомісячно

платити позивачу орендну плату у розмірі 3,00 грн. за один квадратний метр.

Додатковою угодою №1 від 25 квітня 

2005 року сторони погодили  зміни

до зазначеного вище договору оренди, якою встановили  орендну плату в розмірі 3,50грн. за один

квадратний метр (а.с.12).

23 травня 2005 року між цими ж сторонами був укладений  договір оренди нерухомого майна, згідно якого

відповідач  отримав в оренду ще частину

нежилого приміщення, а саме: частину складу, позначеного на план - схемі

"Г"  загальною площею 250 кв.

м,  що підтверджується актом  прийому - передачі майна від 23.05.05р. (

а.с.12 - 13).

Відповідно до п.5.1 зазначеного договору оренди від 23.05.05р.,

розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає

3грн.50коп. за 1 кв.м. разом з ПДВ за кожний місяць оренди (а.с.13).

Орендну плату повинен був сплачувати відповідач  готівкою, або перераховувати на поточний

рахунок орендодавця не пізніше  десятого

числа поточного місяця ( п.5.1 договорів від 23.12.04р. і від  23.05.05р. 

Проте, відповідач свої зобов'язання по договорах щодо оплати за

оренду приміщення не виконав у повному обсязі, в результаті чого на день подачі

позову до суду  утворилась заборгованість

в сумі 40,30коп. (розрахунок позивача, а.с.126), враховуючи, що актом прийому -

передачі орендованого майна від 05.09.05р. відповідач повернув   орендоване майно по обидвох договорах,

оскільки згідно зазначеного акту позивач прийняв від відповідача  нежиле приміщення загальною площею 750

кв.м.(а.с.44).

- Проте, позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі

за серпень, вересень, жовтень 2005 року, в сумі 7875грн.

Але доказів, які б підтверджували, що відповідач орендував спірне

майно  на протязі періоду з 05.09.05р. по

жовтень 2005 року не надав.

Крім того, не надав доказів, які б підтверджували  не сплату 3000,00грн. відповідачем

позивачеві. Його доводи спростовуються квитанцією до прибуткового касового

ордеру  від 26.09.05р.(а.с.45), яку

виписав позивач, про що  ним не

заперечується.

Враховуючи вище викладене, господарський суд приходить до висновку

про задоволення позову в частині стягнення 

основного боргу в сумі 40,30грн. а в частині стягнення 7834,70грн. основного

боргу відмовляє.

З урахуванням приписів ст. 759 ЦК України, за договором найму

(оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у

користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої

встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

 Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК

України  зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом.

Як уже суд зазначав вище, відповідач зобов'язувався на підставі

пункт 5.2 договору оренди від 23.05.05р. сплачувати орендні платежі  не пізніше 10 числа поточного місяця.

Проте,  за серпень 2006 року відповідач

не сплатив орендну плату вчасно в сумі 875грн. ( 3,50грн. х 250 кв.м.) та за

вересень 145,83грн. (з 01.09.05р. по 05.09.05р.).

Тому згідно п.9.1 договору від 23.05.05р. зобов'язаний сплатити

пеню в розмірі 20,93грн.,  виходячи з

такого розрахунку:

- за серпень 2005р. - 

875грн. х 18 (подвійну ставку : 365) х 46днів (з 11.08.05р. по 26.09

.05р.) = 19,85грн.;

- за вересень 2005 р. - 145,83грн. х 18 (подвійну ставку : 365

днів х  15 днів (з 11.09.05р. по

26.09.05р.) = 1.08грн.

Таким чином, суд задовільняє позов щодо стягнення пені в сумі

20,93грн.( 19,85грн. + 1,08грн.).

Але позивач заявив позов про стягнення пені в сумі 317,59грн. Тому

суд  відмовляє в частині стягнення пені в

сумі 296,66грн. пені.     

Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити  три проценти річних від

простроченої суми. Розмір, яких складає за договром від 23.05.05р. в сумі  3,49грн. (3,31грн. + 0,18грн.) виходячи з

розрахунку:

- за серпень 2005р. - 

875грн. х 3% : 365 х 46днів (з 11.08.05р. по 26.09.05р.) =3,31 грн.;

- за вересень 2005 р. - 145,83грн. х 3% : 365 днів х  15 днів (з 11.09.05р. по 26.09.05р.) =

0,18грн.

А оскільки позивач заявив позов в частині стягнення 3% річних

в  сумі 50,70грн., то суд відмовляє в

частині стягнення  3% річних  на суму 

47,21грн. (50,70грн. - 3,49грн.).

Крім того відповідно до п.9.1 договору від 23.05.05р. позивач

зобов'язувався сплатити штраф за несвоєчасну сплату орендних платежів у сумі

50%  від суми боргу.

Борг за зазначеним договором складає  875грн. за серпень 2005 року та за

вересень  145,83грн., всього  1023.83грн. Тому підлягає задоволенню штраф у

сумі 510,42грн. ( 50% від 1023,83грн.). А в решті стягнення штрафу суд

відмовляє.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив в повному

обсязі, доказів погашення боргу на суму 40,30грн. та проведення оплати вчасно

за оренду приміщень не надав.

Слід зазначити, що суд  не

приймає до уваги доводи позивача щодо стягнення пені, 3% річних та  штрафу за договором  оренди від 23.12.04р., оскільки договір

укладений на рік згідно його пункту 10.1 (а.с.9).

А з врахуванням ст.793 ЦК України 

" Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої

частини) укладається в письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої

частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі недодержання сторонами 

вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є

нікчемний (ч.1 ст.220 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним  є правочин, якщо його недійсність встановлена

законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним

судом не вимагається.

Недійсний правочин не 

створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його

недійсністю  (ч.1 ст.216 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що недодержання

нотаріальної форми договору оренди від 23.12.04 року  не породжує для позивача тих прав і

обов'язків, яких він бажає, зокрема: стягнення пені, 3% ріних, штрафу.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про

задоволення позову частково, а саме: в частині стягнення основного боргу в сумі

40,30грн., пені в сумі 20,93грн., штрафу в сумі 

510,42грн. та 3% річних в сумі 

3,49грн., а всього  575,14грн.,

оскільки в цій частині позовні вимоги підтверджуються належними доказами, що

знаходяться в матеріалах справи, заявлені відповідно до вимог діючого

законодавства. А в решті позову відмовляє.

Крім того, відмовляє в частині стягнення судових витрат в сумі

1200грн. за послуги адвоката, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України,

витрати, що підлягають  сплаті за послуги

адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України " Про

адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Стаття 2 Закону України " Про адвокатуру" визначає, що

адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж

роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років,

склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття

адвокатською діяльністю та прийняв Присягу 

адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум у

вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання юридичних

послуг  лише адвокату, а не будь - якому

представнику.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що

виконавець по договору про надання юридичних послуг НОМЕР_2 (а.с.8) - ОСОБА_3

має статус адвоката в розумінні ст. 2 Закону України " Про

адвокатуру", а також відсутні докази, що підтверджують сплату позивачем

1200грн. адвокату.

Крім того,  із

зазначеного  договору вбачається, що

останній  зобов'язувався  підготувати документи по даному спору,  представляти інтереси в суді по даній справі.

Проте, позивача представляє  ОСОБА_2, що

підтверджується довіреністю від 07.02.06р. (а.с.63).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в

частині стягнення 1200,00грн. витрат  по

сплаті за  послуги адвоката. адвоката

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно- технічного

забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі

задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 215,216,220, 525,526,759,762,793 ЦК України,

33,34, 43,44,49, 75,  82-85 ГПК України,

господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

"НЕП", м. Бердичів, вул. Гранична,3,кв. 19, Житомирська область та

поштова адреса: м.Житомир, вул.Лесі Українки, буд.50, кв.3 і м. Житомир, вул.

Ватутіна, буд. 81, код 33231411,

- на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер

ІНФОРМАЦІЯ_1:

- 40,30грн. -основного боргу;

- 20,93грн. пені,

- 510,42грн. - штрафу,

- 3,49грн. -   3% річних,

- 5,75грн. - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита,

- 5,57грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

3.В  решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення у відповідності до

ст.84 ГПК України.

Суддя

Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 13 квітня 2007 року.

Віддрукувати: 

1 - в справу

2  - поз.

3-відп.