Рішення

від 16.03.2016 по справі 908/468/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 8/19/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016 Справа № 908/468/16

за позовом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м.Запоріжжя, вул. Святого Миколая (ОСОБА_1), 37-В)

до відповідача ОСОБА_2 господарства «Аліум» (71160, Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко)

про стягнення 100000 грн. основного боргу за договором № 12 від 22.12.2010 р., 5665 грн. 75 коп. пені

Суддя Попова І.А.

Представники:

від позивача : ОСОБА_3, дов. № 11 від 10.03.2016 р.

від відповідача : ОСОБА_1, дов. від 15.03.2016 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 100000 грн. основного боргу за договором № 12 від 22.12.2010 р., 5665 грн. 75 коп. пені.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 16.03.2016р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 549 ЦК України, ст. ст. 193, 216 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору № 12 про надання фінансової підтримки, укладеного з відповідачем 22.12.2010 р., перерахував останньому фінансову допомогу в розмірі 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 22.12.2010 р. У відповідності до п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язався повернути позивачу суму отриманої фінансової допомоги до 31.12.2015 р. Зобов'язання щодо повернення грошових коштів відповідач не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 100000 грн., яку позивач просить стягнути з ФГ Аліум . За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань до стягнення заявлено 5665 грн. 75 коп. пені, нарахованої за період з 01.01.2016 р. по 16.02.2016р.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав, по що зазначив у відзиві на позов. Клопотав про надання відстрочки виконання рішення до 01.12.2016 р.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

22 грудня 2010 р. Запорізьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивач) та ОСОБА_2 господарством Аліум (відповідач) укладено договір № 12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, за яким позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 100000 грн., а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

За умовами пункту 3.42 договору відповідач зобов'язався повернути позивачу кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі згідно з встановленим графіком: до 31 грудня 2015 р.

Пунктом 4.1 договору визначено, що фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству терміном до 31.12.2015 р.

У пунктах 7.1, 7.2 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача фінансову допомогу в розмірі 100000 грн. платіжним дорученням № 3 від 22.12.2010 р.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказує позивач, в порушення умов договору відповідач не повернув позивачу фінансову допомогу в сумі 100000 грн. у строк до 31.12.2015 р., внаслідок чого заборгованість складає 100000 грн.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суму заборгованості визнав, суд вважає, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 100000 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 5665 грн. 75 коп., нарахованої за період з 01.01.2016 р. по 16.02.2016 р., позивач обґрунтовує п. 5.2 договору № 12 від 22.12.2010 р., згідно до якого за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Запорізькому відділенню пеню за весь час прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок заявленої до стягнення пені, здійснений позивачем, судом перевірено. Суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем заявлено клопотання про надання відстрочки виконання рішення до 01.12.2016 р. В обґрунтування клопотання заявник вказує, що господарство перебуває у складному фінансовому стані внаслідок несприятливих погодних та фінансово-економічних умов (посуха 2013 року, падіння курсу гривні та попиту на вирощувану відповідачем продукцію). Основним видом діяльності господарства є виробництво, зберігання та продаж сільськогосподарської продукції, збір і реалізація якої закінчується в кінці року, інший вид доходу у господарства відсутній. Отримані кошти вкладені у підготовку землі під майбутній врожай 2016 року та відповідач сподівається повернути кошти у 2016 р. за рахунок врожаю соняшника.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення, суд зазначає, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

В судовому засіданні представник позивача заявив, що не заперечує проти надання відстрочки виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості відновлення господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем. Позивач проти надання відстрочки не заперечив.

Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені відповідачем та позивачем, та, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, вважає за можливе задовольнити клопотання про відстрочку виконання рішення в частині сплати основного боргу та пені та відстрочити виконання рішення по даній справі до 01.12.2016 р.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 господарства Аліум (71160, Запорізька область, Бердянський район, с.Осипенко, ідентифікаційний код 30463643) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя вул. Святого Миколая (ОСОБА_1), 37-В, ідентифікаційний код 25490940) 100000 (сто тисяч) основного боргу, 5665 (п'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн.. 75 коп. пені. Виконання рішення відстрочити до 01.12.2016 р. Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_2 господарства Аліум (71160, Запорізька область, Бердянський район, с.Осипенко, ідентифікаційний код 30463643) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя вул. Святого Миколая (ОСОБА_1), 37-В, ідентифікаційний код 25490940) 1584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 99 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 21 березня 2016 року.

Суддя І.А. Попова