Рішення

від 14.03.2016 по справі 908/152/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/1/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2016 Справа № 908/152/16

за позовом приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вулиця Краснофлотська, будинок 28; код ЄДРПОУ 01125821) в особі Госпрозрахункового відокремленого підрозділу «Кілійський суднобудівельно - судноремонтний завод» (68303, Одеська область, м. Кілія, вулиця Леніна, будинок 3, код ЄДРПОУ 33223076)

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Арго - Н» (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Аваліані, будинок 15, код ЄДРПОУ 37469809)

про стягнення суми

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

16.01.2016р. на адресу господарського суду Запорізької області від приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (код ЄДРПОУ 01125821) в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно - судноремонтний завод» (код ЄДРПОУ 33223076) надійшла позовна заява № ЮС-10 з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «Арго - Н» (код ЄДРПОУ 37469809) про стягнення суми боргу за договором № 047/1 від 02.01.2014р., а саме: 7 590,00 грн. основного боргу, 7 590,00 грн. штрафу, 4 451,54 грн. пені, 365,88 грн. - 3% річних, 4 852,70 грн. інфляційні витрати та 854,14 грн., суми боргу за використання електроенергії.

Ухвалою від 16.01.2016р. за поданими позовними матеріалами порушено провадження № 24/1/16, розгляд господарської справи № 908/152/16 призначений на 08.02.2016р.

Розгляд справи відкладався на 22.02.2016р. та на 14.03.2016р.

14.03.2016р. через канцелярію суду позивач надав заяву від 18.02.2016р. № ЮС - 255 про збільшення розміру позовних вимог, якою збільшує вимоги на суму боргу у роз мірі 4 159,49 грн., згідно Договору надання послуг за № 047/36 від 01.10.2013р., укладеного між ГВСП КСБСРЗ та ТОВ АРГО-Н . Позивач вважає позовні вимоги аналогічними, та доці льним об'єднати свої вимоги у даній позовній заяві, щодо стягнення суми боргу з ТОВ Арго-Н за використання об'єкта позивача для розміщення обладнання відповідача. Просить суд стягнути з відповідача суму боргу за Договором 047/1 від 02.01.2014р. у розмірі 7 590,00 грн., суму штрафу у розмірі 7 590,00 грн., суму пені у розмірі 4 451,54 грн., 3% річних у розмірі 365,88 грн., інфляційні витрати у розмірі 4 852,70 грн., суму боргу за використання електроенергії у розмірі 854,14 грн. та за Договором № 047/36 від 01.10.2013р. суму боргу за використання електроенергії у розмірі 4 159,49 грн.

Приписами ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви

Отже, передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції, а право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Вбачається, що заява від 18.02.2016р. № ЮС - 255, якою збільшено розмір позовних вимог на суму заборгованості за договором від № 047/36 від 01.10.2014р., подана після початку розгляду господарським судом даної справи. Відтак, суд залишає заяву без задоволення, приєднавши її до матеріалів справи. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за Договором 047/1 від 02.01.2014р. у розмірі 7 590,00 грн., суму штрафу у розмірі 7 590,00 грн., суму пені у розмірі 4 451,54 грн., 3% річних у розмірі 365,88 грн., інфляційні витрати у розмірі 4 852,70 грн., суму боргу за використання електроенергії у розмірі 854,14 грн.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 14.03.2016р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач в судове засідання 14.03.2016р. не прибув, проте у попередніх судових засіданнях в обґрунтування вимог посилається на договір надання послуг № 047/1, укладений між сторонами 02.01.2014р., на виконання умов якого позивачем надано послуг з наданню в користування об'єкту, про що складено відповідний акт. Позивач щомісяця виставляв рахунки за до говором на підставі підписаних сторонами ОСОБА_1 здачі-приймання робіт (надан ня послуг). Рахунки відповідачем сплачені частково, внаслідок чого заборгованість становить 7 590,00 грн. У зв'язку з несплатою рахунків № 131 від 28.04.2014р. на суму 3 795,00 грн. та № 137 від 02.06.2014 р. на суму 3 795,00 грн., відповідач зобов'язаний сплатити суму штрафу у розмірі місячної плати за простроче ні два місяці, на загальну суму 7 590,00 грн. Більш того, за неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідачу нараховано пеня за період з 01.05.2014р. по 25.12.2015р. у розмірі 2 292,18 грн. та за період з 05.06.2014р. по 25.12.2015р. в сумі 2 159,36 грн. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 188,40 грн. за період з 01.05.2014р. по 25.12.2015р. та 177,48 грн. за період з 05.06.2014р. по 25.12.2015р. та 2 542,35 грн. інфляції за період з 01.05.2014р. по 25.12.2015р. та за період з 05.06.2014р. по 25.12.2015р. в сумі 2 310,35 грн. Також, відповідач за 2014 рік за цим договором викори стовував електричну енергію КСБСРЗ ПрАТ УДП для своїх потреб під час дії договору на суму 854,14 грн., яка на даний час не сплачена. Просить суд, на підставі ст. ст. 193, 216, 230 ГК України, ст. 625 ЦК України, позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, документи, витребувані судом не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи судом відповідач попереджений належним чином, в порядку статті 64 ГПК України.

В матеріалах справи знаходиться Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якому вказано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Арго-Н» знаходиться за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 15.

Ухвали суду про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу саме за цією адресою, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення кореспонденції. Ухвали суду про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи були повернути суду поштовим відділенням з відміткою «за зазначеною адресою адресат не знаходиться» .

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У суду є достатні докази направлення цієї ухвали відповідачу по справі.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014р. між Госпрозрахунковим відокремленим структурним підрозділом «Кілійський будівельно-судноремонтннй завод» приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (КСБСРЗ ПрАТ «УДП» ) «Виконавець» та товариством з обмеженою відповідальністю «АРГО-Н» (Замовник) укладений договір № 047/1 надання послуг, за умовами якого (п.1.1.) Виконавець зобов'язується надати послуги по предоставленню в користування відкритої площадки вздовж причальної лінії S - 250 кв. м за адресою: м. Кілія, вул. Леніна, 3 (прохідна № 2), іменоване надалі Об'єкт , для розміщення обладнання Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити вартість наданих послуг.

Згідно п. 1.2. договору, комунальні платежі надаються Виконавцем за окремою заявкою Замовника

Відповідно до розділу 2 договору, вартість надання послуг за цим Договором складає 3 795 грн. 00 коп. в т. ч. ПДВ 632 грн. 50 коп. щомісячно (п. 2.1.). Замовник здійснює оплату наданих послуг Виконавця щомісячно банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в строк 2 (двох) банківських днів після виставлення Виконавцем рахунку (п. 2.2.). Загальний час надання послуг для вирахування вартості надання послуг та для здійснення оплати згідно цього Договору визначається на підставі ОСОБА_1 надання послуг (п. 2.3.). Комунальні платежі сплачуються Замовником на підставі окремих рахунків (п. 2.4.).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що прийом-передача об'єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається представників обох Сторін з обов'язковим підписанням ОСОБА_1 надання послуг по представленню в користування Об'єкта.

Своєчасно і в повному обсязі сплачувати Виконавцю плату та інші платежі, передбачені цим твором (п. 4.3.2.)

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2014р. (п. 8.1.). Закінчення строку дії цього договору або визнання його окремих умов недійсними не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору, яке сталося під час його дії (п. 8.8.).

На виконання умов вказаного договору позивач надав послуги відповідачу, що підтверджено складеним та підписаним обома ОСОБА_1 надання послуг по наданню в користування Об'єкта за До говором №047/1 від 02.01.2014р., в якому вказано, що Виконавець (Позивач) передавав, а Замовник (Відповідач) прийняв у користування об'єкт.

Позивач щомісяця виставляв рахунки на підставі підписаних сторонами ОСОБА_1 здачі-приймання робіт (надан ня послуг) за Договором №047/1 від 02.01.2014 р., а саме: відповідно до ОСОБА_1 № 4 здачі-приймання робіт (надання послуг) за До говором № 047/1 від 02.01.2014р. від 30.04.2014 року, ГВСП КСБСРЗ ПрАТ УДП виставив рахунок за № 131 від 28.04.2014р. на суму 3 795,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 632,50 грн. Також виставлено рахунок №137 від 02.06.2014р. на суму 3 795,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 632,50 грн. Рахунки відповідачем сплачені не були. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем, за Договором №047/1 від 02.01.2014р., у розмірі 7 590,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, про що оформлено відповідні документи, які без зауважень підписані сторонами та скріплені печатками.

Однак, в порушення умов договору, відповідач в установлений термін оплату послуг у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором № 047/1 надання послуг від 02.01.2014р. складає 7 590,00 грн.

На час розгляду справи в суді відповідач доказів належного виконання зобов'язання і перерахування заборгованості за договором в сумі 7 590,00 грн. суду не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 590,00 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, ТОВ Арго-Н за 2014 рік за Договором викори стовував електричну енергію КСБСРЗ ПрАТ УДП для своїх потреб під час дії Договору, а саме: у кількості 186 кВт/час за період з 26.01.2014р. по 25.02.2014р., на під ставі чого КСБСРЗ ПрАТ "УДП" виставив рахунок за № 03 від 28.02.2014р. на суму 285,70 грн., у т.ч. ПДВ 47,62 грн., за послуги з поставки електроенергії; у кількості 110 кВт/час за період з 26.03.2014 р. по 25.04.2014 р., на під ставі чого КСБСРЗ ПрАТ УДП виставив рахунок № 07 від 30.04.2014 р. на суму 168,96 грн., у т.ч. ПДВ 28,16 грн., за послуги з поставки електроенергії; у кількості 87 кВт/час за період з 26.04.2014р. по 25.05.2014р., на під ставі чого КСБСРЗ ПрАТ УДП виставив рахунок № 09 від 30.05.2014 р. на суму 139,90 грн., у т.ч. ПДВ 23,32 грн., за послуги з поставки електроенергії.

Як зазначалося вище, за договором нада ння послуг № 047/1 від 02.02.2014р., комунальні платежі надаються Ви конавцем, за окремою заявкою Замовника, які сплачуються Замовником на підставі окремих рахунків, що зазначено у п. 2.4. розділу 2 Вартість та порядок розрахунків цього Договору.

Доказів оплати боргу за використання електроенергії в загальному розмірі 854,14 грн. відповідачем не надано, у зв'язку з чим вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пені за період з 01.05.2014р. по 25.12.2015р. у розмірі 2 292,18 грн. та за період з 05.06.2014р. по 25.12.2015р. в сумі 2 159,36 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Отже, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

У п. 5.1 договору передбачено, що за невиконання, або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором.

Вимоги щодо стягнення пені та штрафу позивач обґрунтовує п. 5.2. договору, яким передбачено, що Замовник у разі прострочення оплати за надані послуги сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов'язання (п. 5.2.) У випадку прострочення Замовником більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Замовник зобов'язаний додатково сплатити Ви конавцю, штраф у розмірі місячної плати (100% від суми плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено. Разом з тим, при розрахунку пені позивачем не враховано положення ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення пені, а саме: за період з 01.05.2014р. по 30.10.2014р. у розмірі 425,66 грн. та за період з 05.06.2014р. по 04.12.2014р. в сумі 454,36 грн. Всього 880,02 грн. В решті цієї вимоги суд відмовляє.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано штраф в сумі 7 590,00 грн., оскільки це не суперечить умовам Договору та діючому законодавству. Вимоги в цій частині задовольняються судом.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 188,40 грн. за період з 01.05.2014р. по 25.12.2015р. та 177,48 грн. за період з 05.06.2014р. по 25.12.2015р. та 2 542,35 грн. інфляції за період з 01.05.2014р. по 25.12.2015р. та за період з 05.06.2014р. по 25.12.2015р. в сумі 2 310,35 грн.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних і інфляційних витрат та встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно, тому вимога про стягнення в загальній сумі 365,88 грн. 3% річних та 4 852,70 грн. інфляції є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Отже, з підстав зазначених вище, позов задоволено частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на відповідача в розмірі 1 140,74 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО-Н» (69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 15, код ЄДРПОУ 37469809) на користь приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28) в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно - судноремонтний завод» (68303, Одеська область, м. Кілія, вул. Леніна, 3; код ЄДРПОУ 33113076) - 7 590 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. основного боргу, 7 590 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. штрафу, 880 (вісімсот вісім) грн. 02 коп. пені, 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 88 коп. 3% річних, 4 852 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 70 коп. інфляції та 1 140 (одна тисяча сто сорок) грн. 74 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення у повному обсязі складено і підписано 21.03.2016р.