Рішення

від 23.03.2016 по справі 904/1185/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.16р. Справа № 904/1185/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Струменево - нишова технологія", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 237 000,00 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 19.02.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - директор

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Струменево-нишова технологія" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН ПЛЮС" суму основного боргу у розмірі 237 000,00 грн. за договором поставки № П-1910-1 від 25.07.2014р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач наявність боргу визнав в повному обсязі, пояснив несплату відсутністю грошових коштів. Просить відкласти розгляд справи для укладення мирової угоди.

Позивач проти відкладення розгляду справи заперечив, зазначив, що відповідач протягом тривалого часу не сплатив навіть частини боргу, та відкладення справи призведе до затягування судового процесу та додаткових витрат на відрядження представника позивача до господарського суду Дніпропетровської області.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 21.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИТАН ПЛЮС" (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Струменево - нишова технологія" (далі - позивач, продавець) був укладений договір поставки № П-1910-1 (далі - Договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця обладнання (в подальшому - товар), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Під товаром в цьому договорі розуміється пальникові пристрої СНГ, кількість товару визначається специфікацією (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення (номенклатура), одиниці вимірювання товару та ціна одиниці вимірювання товару визначаються сторонами в специфікації, яка є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що загальна вартість товару, що поставляється за цим договором складає 387 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 64 500,00 грн., і може бути змінена виключно за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою письмово.

Продавець зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах та в строки, визначені цим договором. (п.п. 2.1., 21.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціною договору є загальна вартість товару який поставляється за цим договором, зазначена в п. 1.4. цього договору.

Покупець здійснює передоплату шляхом перерахування на поточний рахунок протягом авансу у розмірі 100 000,00 грн. з ПДВ в термін до 15 вересня 2014р. (п. 3.4. Договору).

Пунктом 3.5. Договору останній розрахунок з продавцем за цим договором покупець здійснює оплату шляхом перерахування на поточний рахунок продавця решти грошових коштів протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акту приймання передачі обладнання до п. 4.3. цього договору.

Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів представників сторін печатками сторін та діє до 31.12.2014р. (п. 8.2. Договору).

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію №1 від 25.07.2014р. (а.с. 18).

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором № П-1910-1 від 25.07.2014р. в повному обсязі, здійснив поставку товару на загальну суму 387 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №7 від 19.08.2014р. на суму 387 000,00 грн. (а.с. 19) та актом приймання-передачі обладнання від 19.08.2014р., який підписаний представниками сторін без заперечень та скріплений печаткою підприємства відповідача (а.с. 21).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 150 000,00 грн. (28.08.2014р. - 50 000,00 грн., 02.09.2014р. - 50 000,00 грн., 01.12.2014р. - 50 000,00 грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с.22-24).

Враховуючи, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково та у нього виникла заборгованість у сумі 237 000,00 грн., позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 140-15 від 02.02.2015р., в якій позивач просив у строк до 28.02.2015р. сплатити заборгованість у сумі 237 000,00 грн. (а.с. 25).

Листом від 11.02.2015р. № 18 відповідач повідомив позивача, що в подальшому пальникові пристрої були встановлені у міській котельні МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" По закінченню пуско-налагоджувальних робіт між ТОВ "ТИТАН ПЛЮС" та МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" були підписані відповідні акти 31.12.2014р. Але, так як фінансування даних робіт проводило казначейство міста, яке 30.12.2014р. закрило фінансування 2014р., то кошти призначені для розрахунків були повернуті знову до бюджету. Таким чином, станом на сьогоднішній день, оплата по підписаним актам не була проведена. Також достеменно не відомо, коли бюджет міста виділить кошти МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" для оплати заборгованості та продовження незакінчених робіт. ТОВ "ТИТАН ПЛЮС" в даний момент не має можливості вказати точну дату розрахунків з ТОВ "НВП СНТ" та, в свою чергу, запевняє, що докладає всі зусилля для якнайшвидшого вирішення цього питання. (а.с. 28).

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 237 000,00 грн. підтверджується актом звірки, який підписаний повноважними представника сторін без заперечень (а.с. 26).

З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 237 000,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Щодо заяви відповідача про можливість укладення мирової угоди суд зазначає, що відповідно до ст. 121 ГПК України сторони не позбавлені права укласти мирову угоду і після винесення судом рішення у процесі його виконання.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН ПЛЮС" (49094, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32998525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Струменево-нишова технологія" (02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 22, код ЄДРПОУ 38934729) 237 000,00 грн . (двісті тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) - основного боргу, 3 555,00 грн. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 23.03.2016р.

Суддя ОСОБА_3