Рішення

від 14.03.2016 по справі 921/128/16-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2016 р.Справа № 921/128/16-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Скалатської дитячо-юнацької спортивної школи "Колос" Підволочиського району Тернопільської області, вул. Стадіонна, 10-А, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, 47851

про стягнення заборгованості в сумі 92 280,99 грн.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_2, ордер №014389 від 14.03.2016р.

відповідача: Лесів Володимир Олексійович, директор, паспорт НОМЕР_2.

Суть справи:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась у господарський суд Тернопільської області з позовом до Скалатської дитячо-юнацької спортивної школи "Колос" про стягнення заборгованості за договором поставки від

05 вересня 2013 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, з огляду на що суму боргу, з урахуванням штрафних санкцій, просить стягнути в судовому порядку.

Повноважний представник відповідача під час розгляду спору не заперечив щодо належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, та пояснив несплату спірних сум відсутністю бюджетного фінансування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, такими підставами є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, 05.09.2013р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Скалатською дитячо-юнацькою спортивною школою "Колос" укладено договір поставки, у відповідності до якого, позивач зобов'язався виготовити та продати вироби з полівінілхлориду (ПВХ), у об'ємі та асортименті узгодженому сторонами, а замовник на підставі п. 2.3. даного договору взяв на себе обов'язок своєчасно оплатити замовлення після отримання виробів.

Відповідно до п.6.2. правочину, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, Скалатська дитячо-юнацька спортивна школа "Колос" допустила порушення договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару , з огляду на що в останньої виникла заборгованість, сума якої заявлена до стягнення в судовому порядку.

Водночас, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1.2. договору, контрагентами узгоджено, що вартість товару формується в накладній, та п. 3.1. оплата договору проводиться замовником на розрахунковий рахунок виробника. Пунктом 3.3 угоди встановлена кінцева дати оплати до 31.12.2013р.

На виконання досягнутих домовленостей, ФОП ОСОБА_1 поставила Скалатській ДЮСШ "Колос", продукцію на загальну суму 48 159,00 грн. Факт даної поставки товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної, що підписана контрагентами та скріплена їхніми печатками. При цьому, зауважень щодо кількості та якості поставлених товарно-матеріальних цінностей відповідачем не заявлялось.

Для здійснення розрахунків позивачем виписано, а його контрагентом отримано рахунок на оплату придбаних матеріальних цінностей.

Проте, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, заборгованість за поставлений згідно договору поставки від 05.09.2013р. товар, станом на час розгляду справи в суді залишається непогашеною.

Посилання представника ДЮСШ на відсутність бюджетного фінансування, як на підставу звільнення від відповідальності, до уваги судом не приймається, оскільки, згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У той же час укладений між сторонами договір не містить умови щодо відстрочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування.

До того ж суд відзначає, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

Водночас, у п. 1.10 постанови № 14 від 17.12.2013р. Пленум Вищого господарського суду України зазначив, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення із Скалатської дитячо-юнацької спортивної школи "Колос" 48 159,00 грн. боргу підлягають до задоволення, оскільки підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.

В той же час, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно долученого позивачем розрахунку, за період з 01.01.2014р. по 25.02.2016р. відповідачеві визначено 3 111,20 грн. 3% річних та 38 023,61 грн. втрат від інфляційних процесів.

За наслідками проведеного перерахунку, судом встановлено, що розрахунок виконаний у відповідності до законодавчих приписів , а відтак заявлені до стягнення суми 3 111,20 грн. 3% річних та 38 023,61 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Як слідує із позовної заяви, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача за період з 01.01.2014р. по 01.06.2014р. пені в розмірі 2 987,18 грн., яка вмотивована положеннями ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України , ч.2 ст. 550 ЦК України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Однак, згідно ст. 1. Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Пленум Вищого господарського суду України у постанові "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. зазначив, що якщо у правочині контрагентами не погоджено нарахування пені відповідно до чинного законодавства, сума такої підлягає стягненню лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, виходячи з положень зазначених норм, приймаючи до уваги, що умовами укладеного 05.09.2013р. правочину його сторонами не обумовлена відповідальність за прострочення оплати за товар у вигляді пені, заявлена суб'єктом господарювання вимога щодо стягнення її із відповідача в сумі 2 987,18 грн. задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, зайво сплачений позивачем судовий збір може бути повернуто за правилами, які визначені ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1,2,12,32-34,44-49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Скалатської дитячо-юнацької спортивної школи "Колос" (вул. Стадіонна, 10-А, м.Скалат, Підволочиський район ідент. код 21163829), на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1), - 48 159 (сорок вісім тисяч сто п'ятдесят дев'ять ) грн. основного боргу, 3 111 (три тисячі сто одинадцять) грн. 20 коп. 3% річних, 38 023 (тридцять вісім тисяч двадцять три) грн. 61 коп. втрат від інфляційних процесів та 1 339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 40 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 18.03.2016р.

Суддя О.В. Руденко