Ухвала

від 11.04.2007 по справі 01/6-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Від  "11" квітня 2007 р.                                             по

справі  № 01/6-92

за

позовом прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі регіонального відділення

Фонду державного майна України по Волинській області, Державної служби з питань

національної культурної спадщини

до

приватної фірми «Ретро», м.Луцьк, Державного історико-культурного заповідника в

м.Луцьку

про

визнання недійсним договору оренди від 1.07.2001р., зобов'язання звільнити

приміщення

Суддя Якушева І. О.

представники:

від

позивача-1: регіонального відділення Фонду державного майна України: Ткачук

Д.І. (дов. №18 від 20.07.2007р.);

від

позивача-2: Державної служби з питань національної культурної спадщини: н/з

від

відповідача-1: ПФ «Ретро»: Парфенюк А.С. - юрист (дов. від 30.01.2007р.),

від

відповідача-2: Державного історико-культурного заповідника в м.Луцьку: Рабан

Т.В. - директор Державного історико-культурного заповідника в м.Луцьку.

В

судовому засіданні взяв участь Манзій П.П. - прокурор відділу представництва

інтересів громадян і держави в судах прокуратури Волинської області.

Суть

спору: прокурор в інтересах позивачів в позовній заяві просить визнати

недійсним договір оренди частини приміщення пам'ятки архітектури „Монастир

бригіток" площею 128 кв.м. по вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку, укладений

01.07.2001р. між Державним історико-культурним заповідником в м.Луцьку та ПФ

„Ретро"; зобов'язати ПФ „Ретро" звільнити займану нею частину

приміщення пам'ятки архітектури „Монастир бригіток" площею 128 кв.м. по

вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку.

Представник

Державного історико-культурного заповіднику в м.Луцьку заявив клопотання про

відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що 

представник відповідача-2 - адвокат Сафулько С.Ф. викликаний на

засідання Вищої ради юстиції.

Клопотання

про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю представника

відповідача-2 адвоката Сафулька С.Ф. відхилено з огляду на присутність в

судовому засіданні представника Державного історико-культурного заповіднику в

м. Луцьку - його директора Рабана Т.В.

Прокурор,

представник позивача-1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Позивач-2

надіслав до господарського суду пояснення, в якому посилається на те, що

органом охорони культурної спадщини на час укладення договору від 1.07.2001р.

був центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини -

Міністерство культури і мистецтв України. Державну службу охорони культурної

спадщини було створено у 2002р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів

України №446 від 20.03.2002р. "Про утворення Державної служби охорони

культурної спадщини".

Відповідачі

у відзиві, представники відповідача в судовому засіданні просять у задоволенні

позову відмовити, посилаючись на таке:

Фонд

державного майна України і його регіональне відділення не є і не може бути

орендодавцем об'єкта оренди - частини приміщення пам'ятки архітектури

"Монастир Бригіток", яке знаходиться за адресою: м. Луцьк,

Кафедральній, 16.

Державний

історико-культурнии заповідник в м. Луцьку є юридично особою і орендодавцем

майна.

24.06.1985р.рішенням

виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів №198 "Про

затвердження Положення про історико-культурнии заповідник в м. Луцьку" за

тверджено Положення про історико-культурнии заповідник в м. Луцьку та Перелік

споруд, що передаються на баланс історико-культурного заповідника в м. Луцьку.

Згідно

п.14 Переліку споруд, що передаються на баланс історико-культурного заповідни

ка в м. Луцьку на баланс історико-культурного заповідника в м. Луцьку передано

в числі ін ших споруд і приміщення "Монастир бригіток", яке

знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ка федральна, 16 (на той час - вул.

Крупської, 16).

12.12.1985р.

рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів №419

"Про передачу на баланс будівель, які розміщені на території

історико-культурного за повідника", згідно додатку - переліку споруд, які

передаються на баланс історико-культурного заповідника, на його баланс передано

ще два об'єкти нерухомого майна - житловий будинок XIX ст. по вул. К.

Лібкнехта, 23, та Кірху по вул. Калініна, 16.

Таким

чином, Державний історико-культурнии заповідник в м. Луцьку діє на підставі По

ложення про історико-культурнии заповідник в м. Луцьку, затвердженого у

встановленому порядку.

Державний

історико-культурнии заповідник в м. Луцьку внесено до ЄДРПОУ, про що свід чить

довідка №27 "Про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та

організацій України", виданою 11.01.2000р., в якій вказано

ідентифікаційний код юридичної особи -13347923, а також форму власності -

комунальна власність.

Відповідно

ст.80 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІУ юридичною особою є

організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична

особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем

та відпо відачем у суді.

Як

видно з наведеного, Державний історико-культурнии заповідник в м. Луцьку є

юридич ною особою і може укладати від свого імені угоди оренди належного

переданого йому майна.

Повноваження

на укладання договорів оренди майна, належного Державно

му

історико-культурному заповіднику в м. Луцьку від свого імені та на використання

коштів від такого, надані "Положенням про історико-культурний заповід ник

в м. Луцьку".

Відповідно

п.3 ч.2 Розділу IV Положення про історико-культурний заповідник в м. Луцьку

"Керівництво і звітність заповідника" директор має право укладати

договори та угоди, здійснювати грошові і кредитні операції згідно з діючим

законодав

ством.

Відповідно

п.2 ч.І Розділу V "Кошти заповідника" цього Положення кошти

заповідника утворюються з таких надходжень: спецкоштів, що надходять від

орендної плати за використання приміщень пам'яток, від

організації

і проведення екскурсій, від реалізації сувенірної продукції і видань

заповідника (путівників, бук летів, листівок, збірників тощо).

Як

видно з наведеного, Положенням про історико-культурний заповідник в м. Луцьку

надано право цій юридичній особі від свого імені і самостійно укладати договори

та угоди, в тому числі договори оренди майна, яке знаходиться на балансі цієї

юридичної особи, та отри мувати кошти за таке використання, які є коштами цієї

юридичної особи.

Фонд

державного майна України, його територіальне відділення, не є орен-

додавцем

майна, яке не є майновим комплексом, що є загальнодержавною вла

сністю,

і Фондом державного майна України не здійснювалось приватизації

майна,

належного Державному історико-культурному заповіднику в м. Луцьку.

Відповідно

п.1 Тимчасового положення про регіональне відділення Фонду державного майна

України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р.

№2558-XII Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює

державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем

майнових комплек сів, що є загальнодержавною власністю.

Як

видно з вказаної норми, Фонд державного майна України здійснює дві функції

-          є державним органом, який здійснює

державну політику в сфері приватизації держав

ного

майна; виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною

власністю

Як

видно з матеріалів справи, а також фактичних обставин справи майно Державного

історико-культурного заповідника в м. Луцьку приватизовано не було; майно

Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку не є загальнодержа вною

власністю; зданий в оренду відповідачу №2 об'єкт (частина приміщення, пам'ятки

архітектури "Монастир бригіток", яке знаходиться за адресою: м.

Луцьк, вул. Кафедральна, 16) не є цілісним майновим комплексом.

За

таких обставин, Фонд державного майна України і його територіальне відділення

не є і не може бути орендодавцем майна Державного історико-культурного

заповідника в м. Луцьку.

Факт

відсутності права Фонду державного майна України і його територіаль

ного

відділення виступати орендодавцем майна, належного Державному істори

ко-культурному

заповіднику в м. Луцьку, підтверджується самим Фондом Держа

вного

майна України.Державний історико-культурний заповідник в м. Луцьку листом від

19.01.2000р. №8/1-8 подавав запит до органу Фонду державного майна України -

Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Волинській області,

про належність майна, яке знаходиться на балансі Державного

історико-культурного заповідника в м. Луцьку, в тому числі приміщення пам'ятки

архітектури "Монастир бригіток", яке знаходиться за адресою: м.

Луцьк, вул. Кафед ральна, 16, до державної власності.11

У

відповіді - повідомленні регіонального відділення Фонду державного майна

України від 03.02.2000р. №126-102-2.7 "Щодо права власності" вказано,

що на запит регіонального від ділення обласне управління статистики вказало, що

Державний історико-культурний заповід ник в м. Луцьку віднесено до державної

власності, і, згідно довідки №27 "Про включення до Єдиного Державного

реєстру підприємств та організацій України", виданою 11.01.2000р., Дер

жавний історико-культурний заповідник в м. Луцьку віднесено до комунальної

власності.

Таким

чином, приміщення пам'ятки архітектури "Монастир бригіток", яке

знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 16, віднесено до

комунальної власності.

Діюче

законодавство розмежовує загальнодержавну та комунальну власність

Відповідно

до ст.31 Закону України "Про власність" від 06.02.1991р. №697-ХИ до

державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська)

власність і вла сність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна

власність).

Закон

України "Про власність" розмежовує об'єкти загальнодержавної та комунальної

власності. Перелік об'єктів загальнодержавної власності містить ст.34 Закону

України "Про власність". Перелік об'єктів права комунальної власності

містить ст.35 Закону України "Про власність". Зокрема, згідно ст.35

Закону України "Про власність" об'єктами права комунальної власності

є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів;

кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального

господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я,

торгівлі, по бутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні

системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване

майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаці ям; а також

інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку

відповідної тери торії.

У

комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області,

району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права

власності.

Таким

чином, майно закладів культури є об'єктом права комунальної власності.

Відповідно

до положень постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування держав

ного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і

власністю адмініс тративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю"

та Закону України "Про влас ність", виконавчим комітетом Волинської

обласної ради народних депутатів прийнято рішення від 24.12.1991р. №260

"Про розмежування майна між суб'єктами комунальної власності".14

Згідно

п.37 Переліку майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Волинської об

ласної ради народних депутатів від 24.12.1991р. №260 "Про розмежування

майна між суб'єк тами комунальної власності", до обласної комунальної

власності передано зокрема такий об'єкт нерухомого майна як Луцьке музичне

училище, яке знаходилось на території Державно го історико-культурного

заповідника в м. Луцьку, по вул. Крупської, 16 (нині - вул. Кафедра льна, 16

"Монастир бригіток").

Так

само, вказаний об'єкт, як об'єкт права комунальної власності, затверджено

рішенням Волинської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання

від 20.12.1993р. 16/4 "Про майно обласної і комунальної власності",

про що вказано в Переліку об єктів об ласної комунальної ласності, доданому до

вказаного рішення.

Твердження

позивача про належність приміщення пам'ятки архітектури "Монастир

бригіток", яке знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 16, до

загальнодержавної власності, нічим не обґрунтоване.

Яким

чином і на підставі чого, яких письмових чи інших доказі, позивачем зроблено та

кий висновок - невідомо.

Відповідно

ч.І ст.ЗЗ Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991р.

№1798-ХП кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак,

позивачем не дотримано цієї норми, і обставини, викладені ним в позовній заяві

від 19.12.2006р. не доведені.

Приміщення

пам'ятки архітектури "Монастир Бригіток", яке знаходиться за адресою:

м. Луцьк, вул. Кафедральна, 16, не належить до об'єктів загальнодержавної

власності.

Постановою

Кабінету Міністрів України від 14.04.2004р. №467 "Про затвердження Поло

ження про Єдиний реєстр об'єктів державної власності", затверджено

"Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності".

Відповідно

п.2 "Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності" реєстр

формується Фондом державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової

адміністрації,

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держпідприємництва,

Держкомзему,

Антимонопольного

комітету та інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної

власності,

шляхом

об'єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем з

метою:ведення обліку об'єктів державної власності.

Відповідно

п.3 "Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності"

розпорядником Реєстру є Фонд державного майна.

Відповідно

до п.17 "Порядку та умов користування Єдиним реєстром об'єктів державної

власності", затвердженого наказом Фонду державного майна України від

23.03.2005р. №622 витяги за окремим об'єктом Реєстру надаються Розпорядником

Реєстру лише власнику об'єкта, його спадкоємцям - для фізичних осіб,

правонаступникам - для юридичних осіб; органам державної влади, їх посадовим

особам у разі, коли запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень,

визначених законодавством.

Згідно

ч.І ст.38 Господарського процесуального кодексу України від 06.12.1991р.

№1798-XII копія рішення Волинської обласної ради народних депутатів двадцять

першого скликання від 20.12.1993р. №16/4 "Про майно обласної і комунальної

власності" та "Переліку об'єктів обласної комунальної

власності", доданому до вказаного рішення додається.

Якщо

подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний

витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі

документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має

право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.

Згідно

ч.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України сторона, прокурор, які

порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів,

повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони

вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть

підтвердити ці докази.

У

зв'язку з відсутністю відомостей про те, чи відноситься приміщення по вул.

Кафедраль на, 16 в м. Луцьку до об'єктів права державної власності, та

відсутністю у відповідачів можли вості отримати такі відомості, які мають

значення для правильного вирішення справи, 20.02.2007р. Державним

історико-культурним заповідником в м. Луцьку та ТзОВ Дукат-Ойл" було

заявлено спільне клопотання про витребування доказів - відомостей з Єдиного

реєстру об'єк тів державної власності про об'єкт нерухомого майна - приміщення

по вул. Кафедральна, 16 в м. Луцьку.

21.02.2007р.

судом ухвалено надіслати запит до Фонду державного майна України щодо надання

відомостей з Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності про об'єкт

не рухомого майна - приміщення по вул. Кафедральна, 16 у м. Луцьку.

Однак,

з поданих позивачами, в тому числі Регіональним відділенням Фонду державного

майна України по Волинській області відомостей, не вбачається реєст рація

об'єкту нерухомого майна - приміщення по вул. Кафедральна, 16 у м. Луцьку, в

Єдиному державному реєстрі об'єктів державної власності.

За

таких обставин, об'єкт нерухомого майна - приміщення по вул. Кафедральна, 16 у

м. Луцьку, знаходиться у комунальній власності, що додатково підтверджується

іншими поданими доказами.

Позивачем

порушено норми процесуального права. Відповідно до п.3 ч.І ст.63 Господарського

процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї

документи без розгляду, якщо  у позовній

заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що під

тверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи

оспорюваної суми.

В

порушення вказаних норм, позивачем не додано до позовної заяви матеріалів

перевірки, проведеної ним, і на які він покликається в позовній заяві від

19.12.2006р. ствер джуючи, що об'єкт оренди знаходиться у загальнодержавній

власності.- передача об'єкта оренди не могла бути проведено з погодженням з

Державною

службою з питань національної культурної спадщини.

05.03.2006р.

постановою Кабінету Міністрів України №336 "Про Державну службу з питань

національної культурної спадщини" створено Державну служба з питань

національної культур ної спадщини (Держкультурспадщини), та затвердженого

Положення про неї.

До

прийняття даної постанови, 30.03.2002р. Кабінетом Міністрів України було

винесено постанову №446 "Про утворення Державної служби охорони культурної

спадщини" та затвер джено Положення про неї.

Договір

оренди частини приміщення "Монастир бригіток" площею 128кв.м. яке

знаходить ся за адресою: вул. Кафедральна, 16 в м. Луцьку, укладено

01.07.2001р., тобто до прийняття нормативних актів, якими утворено органу

охорони культурної спадщини.

За

таких обставин, Державний історико-культурний заповідник в м. Луцьку не мав

можли вості погодити з відповідним органом охорони культурної спадщини передачу

в користування вказану частину майна, з причин відсутності такого органу

охорони культурної спадщини на час укладення договору.

Крім

того, Державний історико-культурний заповідник не міг погодити Договір оренди

укладений в 2001 році з Державною службою з питань національної культурної

спадщини, яка була створена в 2006 році. - прокурор має право звертатися до

суду в інтересах лише громадянина або держави.

Право

прокурора звертатися до суду з позовами про захист інтересів саме

держави

передбачено процесуальними нормами Господарського процесуально

го

кодексу України та нормами Конституції України.

Відповідно

п.3 ч.І ст.2 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд

порушує справи за позовними заявами прокурорів    та  

їх   заступників,   які  

звертаються   до господарського

суду в інтересах держа ви;

Як

видно з наведеної норми, прокурор здійсню в суді представництво інтересів

держави.

Відповідно

п.2 ст.121 Конституції України від 28.06.1996р. прокуратура України становить

єдину систему, на яку покладаються 

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках,

визначених за коном;

Отже,

прокурор може звертатися до господарського суду з позовами з метою представни

цтва інтересів держави в порядку встановленому Господарським процесуальним

кодексом України та іншими законами. Таким чином, нормами, які містяться в

Господарському процесуа льному кодексі України, встановлено процесуальну

дієздатність державних та інших органів, прокуратури.

Як

видно з ст.121 Конституції України, в ній відсутнє покладення на прокуратуру

функції представництва інших інтересів ніж громадянина або держави.

Прокуратурі

не надано права звертатися до суду в інтересах інших органів, а лише в інтересах

громадянина або держави.

Фонд

державного майна, його регіональні відділення і представництва, а та

кож

Державна служба з питань національної культурної спадщини мають право

від

свого імені звертатися до суду, є юридичними особами.

Відповідно

п.15 "Тимчасового положення про регіональне відділення Фонду державного

майна України" Фонд, його регіональні відділення і представництва є

юридичними особами, мають само стійні баланси, розрахункові та інші рахунки в

установах банків, печатки із зображенням Державного ге рба України і своїм

найменуванням.

Відповідно

до п.16 "Положення про Державну службу з питань національної культурної

спадщини" Держкультурспадщини є юридичною особою, має самостійний баланс,

реєстраційні рахунки в орга нах Державного казначейства, печатку із зображенням

Державного Герба України і своїм наймену ванням.

Отже,

як Фонд державного майна, його регіональні відділення і представництва, так і

Державна служба з питань національної культурної спадщини є юридичними особами,

які ді ють самостійно відповідно до закону.

Відповідно

ч.І ст.80 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. юридичною особою є

організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична

особа наділяється цивільного правоздатністю і дієздатністю, може бути по

зивачем та відповідачем у суді.

Фонд

державного майна, його регіональні відділення і представництва Державна служба

з питань національної культурної спадщини, є юридичними особами, зареєстровані

як юридична особа у встановленому законом порядку, наділені цивільною

правоздатністю і дієздатністю і можуть бути позивачем та відповідачем у суді.

Фактично,

прокурор звернувся з позовом в інтересах цих юридичних осіб.

Права

звернення до суду в інтересах підприємств, установ і організацій не

залежно

від їх підпорядкування і форм власності прокурору такого права не на

дано.

Відповідно

п.1 рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99

положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального

кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба

розуміти так, що прокурори та їх заступ ники подають до арбітражного суду

позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підпри ємств, установ і

організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Діюче

законодавство, як вбачається з наведеного рішення Конституційного Суду України,

прямо забороняє прокурору подавати позови в інтересах підприємств, установ і ор

ганізацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, і зокрема в

інтересах фонду державного майна.

Прав

прокурора міста Луцька, Фонду державного майна, його регіонального

відділення

чи представництва, а також Державної служби з питань національної

культурної

спадщини порушено не було.

Відповідно

ч.І ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі

- підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду

згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для

вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання

правопорушенням.

Особами,

які можуть вважати, що порушено їх права, свободи чи інтереси в даному випа дку

можуть бути лише Фонд державного майна України, його регіональні відділення і

представництва; Державна служба з питань національної культурної спадщини;

Будь-яких

інтересів держави, прокуратури м. Луцька, Фонду державного май на, його

регіонального відділення чи представництва, а також Державної служби з питань

національної культурної спадщини порушено не було.

У

відповідності із ст.18 Закону України "Про охорону культурної

спадщини" об'єкти культурної спадщини, які є пам'ятками (за винятком

пам'яток відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України)

можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом

у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за

наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

У

зв'язку з тим, що органом охорони культурної спадщини на час укладення договору

оренди від 1.07.2001р., який оспорюється прокурором, був центральний орган

виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - Міністерство культури і

мистецтв України, розгляд справи слід відкласти для надіслання  запиту Міністерству культури і мистецтв

України щодо дачі ним згоди на передачу в оренду Державним історико-культурним

заповідником в м.Луцьку приватній фірмі "Ретро" на підставі договору

оренди від 1.07.2001р. приміщення пам'ятки архітектури „Монастир бригіток"

площею 128 кв.м. по вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку.

Керуючись

ст.38, п.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський

суд

у

х в а л и в:

1.

Розгляд справи відкласти  на   17.05.2007р. 

на 9 год. 30 хв.

2.

Надіслати запит Міністерству культури і мистецтв України щодо дачі ним згоди на

передачу в оренду Державним історико-культурним заповідником в м.Луцьку

приватній фірмі "Ретро" на підставі договору оренди від 1.07.2001р.

приміщення пам'ятки архітектури „Монастир бригіток" площею 128 кв.м. по

вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку.

3.

Зобов'язати прокуратуру м.Луцька подати матеріали прокурорської перевірки щодо

передачі в оренду пам'ятки архітектури „Монастир бригіток".

3.

Зобов'язати прокурора, позивачів подати суду письмові пояснення по справі та

докази на їх підтвердження з врахуванням заперечень відповідачів.

          Суддя                                                           

Якушева І. О.