Ухвала

від 15.03.2016 по справі 761/1942/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/470/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

особи, яка подала скаргу, ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100000507 від 18 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати. На думку апелянта, під час розгляду клопотання слідчий суддя не надав належну оцінку тій обставині, що 11 січня 2016 року ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» було визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 120151001100000507, а 19 січня 2016 року товариство подало цивільний позов згідно ст. 128 КПК України про відшкодування неправомірними діями службових осіб ПАТ «Банк «Київська Русь» і арбітражним керуючим ОСОБА_7 завданої майнової шкоди.

Як вказує представник, із зазначених у позові обставин вбачається, що ТОВ «НУС» отримало у власність нерухоме майно протирадіаційне укриття, що розташоване за адресою: п/с 08400, місто Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 32/1, а ПП «Укрпродсервіс» отримало рухоме майно виробниче обладнання у кількості 3251 одиниці,належне ТОВ «Швейна фабрика «Гаян», яке знаходилось під арештом на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 12 серпня 2010 року. Тому, за ствердженнями апелянта, ці юридичні особи були залучені у позові в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. При цьому автор апеляції зазначає, що докази про вказані обставини були додані до клопотання про накладення арешту на майно у вигляді самого цивільного позову, де перелічені усі письмові докази, в тому числі виписки з особового рахунку ПАТ «Банк «Київська Русь», зазначені в додатках, у вигляді постанови про визнання ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» потерпілим, де слідчий встановив обставини про незаконне відчуження арбітражним керуючим ОСОБА_7 цього ж рухомого і нерухомого майна, а також у вигляді протоколу № 12 проведення аукціону від 20 листопада 2012 року про продаж виробничого обладнання в кількості 3251 одиниці і протоколу проведення аукціону від 06 червня 2014 року про продаж підвального приміщення площею 370 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 32/1.

На думку апелянта, висновок слідчого судді, що ТОВ «НУС» і ПП «Укрпродсервіс» не знало, що майно, яке належить ТОВ «Швейна фабрика «Гаян», вибуло з його власності поза волею останнього носить характер припущення, не спростовується жодними доказами та не впливає на прийняття рішення про накладення арешту на майно, оскільки, відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, яке перебуває у фізичних або юридичних осіб, а також, яке перебуває у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливості конфіскації майна, спеціальної конфіскації і цивільного позову.

Крім того, автор апеляції вважає, що слідчий суддя не звернув увагу на, що протирадіаційне укриття дійсно знаходиться у користуванні у ТОВ «НУС», що підтверджується наявними у справі доказами, а саме рішенням Господарського суду Київської області від 30 липня 2013 року, протоколом проведення аукціону від 06 червня 2014 року про продаж підвального приміщення площею 370 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 32/1.

Таким чином, представник ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 стверджує, що протирадіаційне укриття та виробниче обладнання є предметом кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, що потребує вжиття заходів для його збереження, в тому числі при забезпеченні цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Шевченківського УП ГУ НП в місті Києві розслідується кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100000507 від 18 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України.

11 січня 2016 року постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_8 ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» визнане потерпілим у кримінальному провадженні, а представником потерпілого ОСОБА_6

19 січня 2016 року ТОВ Швейна фабрика «Гаян» було заявлено цивільний позов про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди у розмірі 543464 гривень. Цивільний позов подано до Шевченківського районного суду міста Києва через СВ Шевченківського УП ГУ НП в місті Києві у кримінальному провадженні № 12015100100000507.

21 січня 2016 року представник ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100000507 від 18 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України, а саме на:

- виробниче обладнання у кількості 3251 шт., належне ТОВ «Швейна фабрика Гаян» (заставною вартістю 3000000 гривень, конкретно перелічене у Договорі застави від 21 серпня 2004 року № 2335), що належить приватному підприємству ПП «Укрпродсервіс» (ЄДРПОУ 31924122), а знаходиться у фактичному володінні ТОВ «НУС» (код ЄДРПОУ 38047396) за адресою: п/с 8400, місто Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 32;

- нерухоме майно протирадіаційне укриття, площею 370 кв. м., розташоване за адресою: п/с 08400, місто Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 32/1, та знаходиться у власності ТОВ «НУС» (код ЄДРПОУ 38047396).

25 січня 2016 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва в задоволенні клопотання представника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні даного клопотання, внесеного в межах кримінального провадження №12015100100000507,про накладення арешту на виробниче обладнання у кількості 3251 шт., належне ТОВ «Швейна фабрика Гаян» (заставною вартістю 3000000 гривень, що належить приватному підприємству ПП «Укрпродсервіс» (ЄДРПОУ 31924122), а знаходиться у фактичному володінні ТОВ «НУС» (код ЄДРПОУ 38047396) за адресою: п/с 8400, місто Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 32; та на нерухоме майно протирадіаційне укриття, площею 370 кв. м., яке розташоване за адресою: п/с 08400, місто Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 32/1, і знаходиться у власності ТОВ «НУС» (код ЄДРПОУ 38047396), слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення представника ТОВ Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 , слідчого ОСОБА_8 та,дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на вищезазначене майно з огляду на те, що відповідачами у цивільному позові, поданому ТОВ «Швейна фабрика Гаян», є ПрАТ «Київська Русь» та ОСОБА_7 , а ТОВ «НУС» і ПП «Укрпродсервіс», які є власниками вказаного у клопотанні майна, являються третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, причому, факт придбання у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майна третіми особами в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, представником та слідчим не доведено, як і не було доведено, що ТОВ «НУС» та ПП «Укрпродсервіс» знали чи повинні були знати, що мета такої передачі отримання доходу від майна.

З урахуванням цього колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» про арешт майна.

Більш того, клопотання представника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 було складено та подано до суду першої інстанції 21 січня 2016 року з посиланням на ст. 170 КПК України в редакції, яка з 11 грудня 2015 року втратила чинність. Отже, клопотання є таким, в якому в якості правової підстави для накладення арешту на майно визначена не діюча норма закону.

Крім того, в клопотанні представника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян», в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України, не приведено перелік майна, що належить арештувати, а міститься лише посилання на договір застави від 21 серпня 2004 року № 2335, в якому, як стверджується у клопотанні, таке майно перелічено. До матеріалів клопотання було надано вказаний договір (а. с. 52 55), але в цьому договорі міститься тільки посилання на передане у заставу майно, а його перелік, як вказано в договорі, визначено у додатку № 1 до зазначеного договору, який є невідємною складовою частиною даного договору. Між тим, такого додатку до договору застави представником ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» не надано не тільки до суду першої інстанції, але і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, тобто перелік майна, на яке ставиться питання накласти арешт, відсутній і на теперішній час.

Таким чином, клопотання представника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 в будь-якому випадку не могло бути задоволено, а підлягало поверненню цивільному позивачу у відповідності до ч. 3 ст. 172 КПК України, оскільки воно було подано без додержання вимог ст. 171 КПК України.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100000507 від 18 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4