Ухвала

від 25.03.2016 по справі 2610/17552/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року про визнання такою, що не підлягає розгляду, апеляції прокурора ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року про направлення на додаткове досудове розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а :

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року визнана такою, що не підлягає розгляду, апеляція прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, ОСОБА_4 від 17 грудня 2015 року на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, ОСОБА_10 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст.212, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, ОСОБА_11 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, ОСОБА_9 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, ОСОБА_12 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, ОСОБА_13 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, ОСОБА_8 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

Не погоджуючись із постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року прокурор ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, визнати його апеляцію такою, що підлягає розгляду, та дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України 1960 року.

При цьому, апелянт вказує, що на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року про залишення його апеляції на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року без руху він подав текст апеляції, у якому чітко навів підстави, з яких судове рішення підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, та відповідні доводи на обґрунтування позиції апелянта.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, підсудного ОСОБА_7 , який заперечував проти апеляції прокурора, інших підсудних та захисників, які покладались на розсуд суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів кримінальної справи убачається, що на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року про направлення на додаткове досудове розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 були подані апеляції підсудним ОСОБА_12 та прокурором ОСОБА_4 (т. 45, а.с. 123-149, 166-189, 190-195).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року апеляція прокурора на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року була залишена без руху з мотивів невідповідності апеляційної скарги вимогам ст. 350 КПК України 1960 року, оскільки апеляція не містить доводів на обґрунтування апеляційних вимог та посилання на відповідні аркуші справи (т. 45, а.с. 194-195).

Копія постанови про залишення апеляції прокурора без руху була отримана прокуратурою 10 грудня 2015 року, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні (т. 45, а.с. 199).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 352 КПК України 1960 року прокурор був зобов`язаний виконати вимоги, зазначені у постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року про залишення апеляції без руху, протягом семи діб з моменту одержання повідомлення, тобто до 17 грудня 2015 року.

17 грудня 2015 року прокурором ОСОБА_4 подано інший текст апеляції (т. 45, а.с. 205-210).

В тексті апеляції прокурора від 17 грудня 2015 року зазначено, в чому, на думку апелянта, полягає незаконність постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року про направлення кримінальної справи на додаткове досудове розслідування та наведені доводи на обґрунтування позиції апелянта, тобто прокурор усунув частину недоліків відповідно до вказівок, викладених у постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року про залишення апеляції прокурора без руху.

Невиконаною залишилась вказівка суду на необхідність посилання на аркуші справи при обґрунтуванні прокурором необхідності скасування оскаржуваної постанови.

Проте, у тексті апеляції прокурора зазначається, що послатися на аркуші справи не виявляється можливим, оскільки станом на 17.12.2015 кримінальна справа не була належним чином сформованою, протоколи судових засідань були відсутні, а ведення 44 тому справи зупинено 18.09.2015 (т. 45, а.с. 209).

Отже, прокурор, подаючи текст апеляції у строк, встановлений ч. 1 ст. 352 КПК України, послався на неможливість виконати вимоги суду, викладені у постанові про залишення апеляції прокурора без руху, та вказав на конкретні обставини, які унеможливили виконання вказівок суду.

З матеріалів справи убачається, що 04 грудня 2015 року прокурор ОСОБА_4 подала заяву про ознайомлення з протоколом судових засідань (т. 45, а.с. 200). В матеріалах справи відсутні дані про надання прокурору на ознайомлення протоколів судових засідань та ознайомлення прокурора з цими документами, а з заяви прокурора ОСОБА_4 від 17 грудня 2015 року убачається, що прокурор ознайомилась лише з 39-44 томати кримінальної справи, тому посилання прокурора на неможливість зазначення аркушів справи є обґрунтованим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що саме по собі невиконання прокурором вимоги суду щодо посилання на аркуші справи не могло бути підставою для визнання апеляції прокурора такою, що не підлягає розгляду.

Таким чином, колегія суддів, вважаючи, що апеляція прокурора на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року відповідає вимогам ст. 350 КПК України, дійшла до висновку про необхідність скасування постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року про визнання апеляції прокурора ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року такою, що не підлягає розгляду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 352 КПК України 1960 року апеляцію прокурора слід визнати такою, що підлягає розгляду і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України 1960 року.

Керуючись п. п. 11, 15 Розділу ХІ. Перехідні Положення КПК України 2012 року, ст. ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року про визнання апеляції прокурора ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року такою, що не підлягає розгляду, скасувати.

Визнати апеляцію прокурора ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року про направлення на додаткове досудове розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України 1960 року.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Справа № 11/796/94/2016

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_14

Доповідач: ОСОБА_1