Рішення

від 22.03.2016 по справі 368/467/16-ц

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/467/16-ц

Провадження № 2/368/293/16

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"22" березня 2016 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Управління Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі, Державна реєстраційна служба ОСОБА_4 районного управління юстиції Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

встановив:

позивач просить суд визнати за нею, ОСОБА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 15,5795 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222280800:02:308:0024, посилаючись на те, що 15.03.2015 року помер ОСОБА_5.

За життя ОСОБА_5 належала земельна ділянка на підставі державного акту на приватної власності на землю від 09.12.1992 р. площею 31 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Згідно ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

При житті ОСОБА_5 заповіт на все своє майно, в тому числі вищезазначену земельну ділянку, складено не було.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після ОСОБА_5 із спадкоємців першої черги залишилась вона - його дружина ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_3 і ОСОБА_2.

У зв'язку з відкриттям спадщини ОСОБА_5 вона у встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк звернулась із заявою до ОСОБА_4 районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після чоловіка ОСОБА_5

Дочки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулись до ОСОБА_4 районної державної нотаріальної контори із заявами про відмову від спадщини.

Проте, ОСОБА_4 районна державна нотаріальна контора повідомила, про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину площею 31 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в зв'язку з тим, що розмір земельної ділянки 15,5795 га вказаний у витязі із Державного земельного кадастру не відповідає розміру земельної ділянки 31 га в наданому державному акті на право приватної власності на землю. У зв'язку з чим їй було запропоновано звернутися до суду про визнання за нею права власності в порядку спадкування на земельну ділянку ОСОБА_5

Отже, у зв'язку з неможливістю вирішення питання в нотаріальному порядку, вона вимушена звернутись до суду із заявою про визнання права власності на земельну ділянку в порядку стадкування.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином, а тому суд вважає ухвалити заочне рішення на підставі наявних в справі матеріалів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином, а тому суд вважає ухвалити заочне рішення на підставі наявних в справі матеріалів.

Представник третьої особи в особі Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції Київської області в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином, а тому суд вважає ухвалити рішення на підставі наявних в справі матеріалів.

Представник третьої особи в особі Управління Держгеокадастру Кагарлицького району в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином, а тому суд вважає ухвалити рішення на підставі наявних в справі матеріалів.

Згідно із ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України , у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши позивача, яка не заперечувала проти винесення заочного рішення, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року , яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України , суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 57 , 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

15 березня 2015 року помер ОСОБА_5.

За життя ОСОБА_5 належала земельна ділянка на підставі державного акту на приватної власності на землю від 09.12.1992 р. площею 31 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Згідно ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

При житті ОСОБА_5 заповіт на все своє майно , в тому числі вищезазначену земельну ділянку, складено не було.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійснім, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також: у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 того Кодексу.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкуванню за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після смерті ОСОБА_5 із спадкоємців першої черги залишилися його дружина - ОСОБА_1 та відповідачі - діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

У зв'язку з відкриттям спадщини ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк звернулася із заявою та заведена спадкова справа за № 159/2015 року.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до нотаріальної контори подали заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом, що підтверджуються наданими копіями заяв.

Листом № 336/02-14 від 24.02.2016 року позивачу ОСОБА_4 районною державною нотаріальною конторою Київської області було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, оскільки розмір земельної ділянки 15,5795 га вказаний у Витягу з Державного земельного кадастру від 01.02.2016 року не відповідає розміру земельної ділянки 31 га в наданому державному акті н право приватної власності на землю від 09.12.1992 року.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може предвЂ�явити позов про визнання його права власності у разі втрати документу, що засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.

Відповідно до ст. 1217 ч. 1 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності ч. 1 ст. 1225 ЦК України , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 та яка бажає прийняти спадщину, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Законом України від 02 вересня 1993 року Про нотаріат , ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Управління Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі, Державна реєстраційна служба ОСОБА_4 районного управління юстиції Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 15,5795 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222280800:02:308:0024.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.І. Шевченко