Рішення

від 22.03.2016 по справі 910/866/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/866/16 22.03.16 р.

За позовомРегіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АС"

простягнення 3 585,09 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:Харченко Р.І. за довіреністю № 36 від 07.08.2015 р.;

від відповідача:не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АС" про стягнення 3 585,09 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.02.2016 р.

У судовому засіданні 26.02.2016 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 26.02.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 15.03.2016 р.

Ухвалою суду 15.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 22.03.2016 р.

У судовому засіданні 22.03.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.03.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.04.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по м. Києву (надалі Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Виробничо-будівельна компанія "АС" (надалі відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до держаної власності № 5286 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування держане окреме індивідуально визначене майно (надалі майно) площею 367,18 кв.м., що розміщене за адресою: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5 (літера Л) у будівлі цеху з ремонту тракторів (інвентарний номер №68) що перебуває на балансі 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ), ідентифікаційний код ЄЖДРПОУ 33148732 (надалі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2009 р. і становить 1 025 106,00грн.

Згідно з п. 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (надалі Методики розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди листопад 2009 р. 13 214,50 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2010 р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень місяць 2009 р. та січень, лютий, березень, квітень місяці 2010 року.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Умовами п. 3.6 Договору сторони домовились, що орендна плата перераховується до держаного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що обов`язком орендаря є своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір укладено строком на два роки 11 місяців, що діє з 02.04.2010 р. до 02.03.2013 р. включно.

За актом приймання передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5 від 02.04.2010 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 367,18 кв.м., у будівлі цеху з ремонту тракторів (інвентарний номер №68, літера Л), за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, що перебуває на балансі 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ),

23.08.2013 р. між сторонами укладено додатковий договір №5286/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5286 від 02.04.2010р.

Відповідно до п.1 Додаткового договору пункт 1.1 договору оренди № 5286 від 02.04.2010 р. викладено в наступній редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування держане окреме індивідуально визначене майно (надалі майно) площею 367,18 кв.м., що розміщене за адресою: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5 (літера Л) у будівлі цеху з ремонту тракторів (інвентарний номер №68) що перебуває на балансі 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ), ідентифікаційний код ЄЖДРПОУ 33148732 (надалі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком вартість станом на 28.02.2013 р. і становить 1 078 958,00 грн. без ПДВ»

Згідно п. 2 Додаткового договору № 5286/01, пункт 3.1. договору оренди № 5286 від 02.04.2010 р. викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (надалі Методики розрахунку) та змінено за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «про оренду державного та комунального майна», і становить без ПДВ за базовий місяць оренди лютий 2013 р. 10 635,73 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди березень 2013 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2013р.».

У п. 5 Додаткового договору № 5286/01 сторони погодили, що договір оренди №5286 від 02.04.2010 р. продовжено строком на 2 роки 11 міс., до 02.02.2016р.

09.10.2014 р. сторони підписали договір № 5286/02 про припинення договору оренди № 5286 від 02.04.2010 р., відповідно до п. 2 якого, договір оренди № 5286 від 02.04.2010 вважається припиненим з 31.07.2014 р.

Відповідно до акта приймання - передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5 орендар, згідно з договором оренди нерухомого майна № 5286 від 02.04.2010 р. повертає, а Орендодавець приймає з користування нерухоме майно - загальною площею 367,18 кв.м. у будівлі цеху з ремонту тракторів (інвентарний номер №68, літера Л) що розміщене за адресою: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5 та перебуває на балансі 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) Міністерства інфраструктури України.

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за Договором щодо своєчасної сплати орендної плати не виконував, у зв`язку з чим допустив заборгованість перед позивачем, загальний розмір якої станом на час розгляду справи становить 1 897,30 грн.

Згідно з п. 3.7 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов`язань за Договором має сплатити 540,60 грн. пені та 1 147,19 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з`ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АС" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 5; код ЄДРПОУ 33595554) виплатити заборгованість з орендної плати по договору оренди нерухомого майна № 5286 від 02.04.2010, що належить до державної власності на користь Державного бюджету (одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача: Державна казначейська служба України в м. Києві; МФО 820019; Рахунок: 31111094700011; КЕКД: 22080300; Назва - плата за оренду іншого державного майна) в розмірі 3 585 (три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 09 коп., з яких заборгованість по орендній платі - 1 897 (одна тисяча вісімсот дев`яносто сім) грн. 30 коп., пеня 540 (п`ятсот сорок) грн. 60 коп., індекс інфляції - 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 19 коп.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "АС" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 5; код ЄДРПОУ 33595554) в доход Державного бюджету України (одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 25.03.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна