Рішення

від 21.03.2016 по справі 908/363/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 21/2/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016 Справа № 908/363/16

За позовною заявою - Приватного підприємства «Беллона» (69015, м. Запоріжжя, вул. Веснина, 17-А, код ЄДРПОУ 25218036)

до відповідача - Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7, код ЄДРПОУ 00203625)

про стягнення

Суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 3 від 09.02.2016;

від відповідача - не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 09.02.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, їй присвоєно номер провадження 21/2/16, справу призначено до розгляду в засіданні на 29.02.2016 року.

29.02.2016 року від відповідача надійшло клопотання (вх. 09-06/4812 від 26.02.2016), згідно якого останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

29.02.2016 Позивачем надані письмові уточнення до позову (збільшення позовних вимог),просить: «Стягнути з ЗДП "Кремнійполімер" 50780,00 грн. - основного боргу, 2 708,28 грн. - 3 % річних, 37 257,28 грн. - інфляційних втрат» , розрахунковий період 01.05.2014-08.02.2016.

У судове засідання 29.02.2016 року відповідач не з'явився, представників не направив.

Враховуючи їх правомірність та відповідність ст. 22 ГПК України, уточнення судом прийняті, судом розглядаються позовні вимоги:«Стягнути з ЗДП "Кремнійполімер" 50780,00 грн. - основного боргу, 2 708,28 грн. - 3 % річних, 37 257,28 грн. - інфляційних втрат» .

Ухвалою від 29.02.2016 на підставі ст. 77 ГПК України судове засідання відкладене на 21.03.2016.

У засіданні 21.03.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, 16.03.2016 до суду надав відзив, просить відмовити позивачу в частині стягнення збитків від інфляції та 3% річних, основний борг у сумі 50780 грн. визнав.

Судовий процес здійснювався за клопотанням сторін без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні 21.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем договір як єдиний письмовий документ не укладався.

Визначення поняття «угода» надане в статті 41 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою угодами визнаються дії громадян, організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами, а згідно з статті 154 ЦК України договір може бути укладено як шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частини 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частини 1 статті 193 ГК України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до усної домовленості між Приватним підприємством БЕЛЛОНА -Постачальник (далі за текстом - Позивач) та Запорізьким державним підприємством Кремнійполімер - Покупець ( далі за текстом - Відповідач) на підставі рахунку- фактури № 17042 от 17.04.14р. було здійснено поставку каучуку марки А в кількості 1400 кг за видатковим накладними:

- № 22041 від 22.04.14 на суму 25080,00 грн.;

- № 23041 від 23.04.14 на суму 62700,00 грн.

ОСОБА_2 був поставлений відповідачу на підставі товарно-транспортних накладних від 22.04.2014р. №042201 та №042301, про що свідчать підписи на видаткових та товарно-транспортних накладних.

ОСОБА_2 отриманий за довіреністю №125 від 22.04.2014 представником відповідача ОСОБА_3.

Таким чином, факт передачі продукції Відповідачу підтверджується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, та наданому дорученю на отримання. ОСОБА_2 було прийнято Відповідачем без жодних претензій чи зауважень.

Позивачем були виконані всі передбачені домовленістю дії щодо передачі Відповідачу ОСОБА_2 та товаросупровідних документів.

За домовленістю та відповідно до рахунку- фактури № 17042 от 17.04.14р. оплату слід було здійснити до 26.04.2014р.

Оплату Відповідач здійснив несвоєчасно та частково в сумі 37000,00 грн. На підставі наступних платіжних доручень:

1) 30.05.14р. платіжне доручення № 2229 на суму 20000,00 грн.

2) 06.08.14р. платіжне доручення № 1429 на суму 12000,00 грн.

3) 13.08.14р. платіжне доручення № 1500 на суму 5000,00 грн.

Статтею 692 ЦК України передбачений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на 26.04.2014р., Відповідачем не було виконано обов'язок з оплати поставленого товару за домовленістю, чим порушено майнові права Позивача.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Станом на день подачі позову заборгованість відповідача за поставлений товар складає 50780,00 грн., що підтверджується відзивом відповідача та актом звірки від 01.12.2015.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, до стягнення з Відповідача підлягають 2708,28 грн. - 3 % річних, виходячи з розрахунку:

- 3% річних від простроченої суми (за період 01.05.2014-29.05.2014), що складає: 87780 грн. x 3% x 29 днів/365 днів = 209.23 грн.

- 3% річних від простроченої суми (за період 30.05.2014-05.08.2014), що складає: 67780 грн. x 3% x 68 днів/365 днів = 378.83 грн.

- 3% річних від простроченої суми (за період 06.08.2014-12.08.2014), що складає: 62780 грн. x 3% x 7 днів/365 днів = 36.12 грн.

- 3% річних від простроченої суми (за період 13.08.2014-08.02.2016), що складає: 50780 грн. x 3% x 544 днів/365 днів = 2270.05 грн.;

всього: 209.23 + 378.83 + 36.12 + 2270.05 = 2894.23 грн. Позивачем заявлене менша у зрівняні з розрахнком сума позовних вимог.

Крім суми основного боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, до стягнення з Відповідача підлягають 35539.24 грн. збитків від інфляції, виходячи з розрахунку:

- збитки від інфляції (за період 01.05.2014-29.05.2014): 87780 грн. х (103.8 індекс інфляції у травні 2014 р.) - 87780 грн. = 3335.64 грн.

- збитки від інфляції (101.4 за період 30.05.2014-05.08.2014): 67780 грн. х (індекс інфляції у червні 2014 р.-липні 2014 р.) - 67780 грн. = 951.63 грн.

- збитки від інфляції (100.8 за період 06.08.2014-12.08.2014): 62780 грн. х (індекс інфляції у серпні 2014 р.) - 62780 грн. = 502.24 грн.

- збитки від інфляції (за період 13.08.2014-08.02.2016): 50780 грн. х (сум. індекс інфляції - 160.55) - 50780 грн. = 30749.73 грн.,

всього 3335.64 + 951.63 + 502.24 + 30749.73 = 35539.24 грн.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково. Слід стягнути суму 50780 (п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2708 (дві тисячі сімсот вісім) грн. 28 коп. 3% річних, 35539 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 24 коп. втрат від інфляції, які підтверджені матеріалами справи, заявлені обґрунтовані.

В частині заявлених сум 1718.04 грн. збитків від інфляції позовні вимоги - відхиляються, як заявлені неправомірно.

Доводи відповідача щодо неправомірності заявлених збитків від інфляції та 3% річних, не приймаються судом, враховуючи вищезазначені висновки суду та встановлені обставини справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача повністю, оскільки спір виник з вини відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Запорізького державного підприємства Кремнійполімер (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7, код ЄДРПОУ 00203625) на користь Приватного підприємства «Беллона» (69015, м. Запоріжжя, вул. Веснина, 17-А, код ЄДРПОУ 25218036), 50780 (п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2708 (дві тисячі сімсот вісім) грн. 28 коп. 3% річних, 35539 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 24 коп., 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.І.Черкаський

дата складання повного рішення - 28.03.2016