Постанова

від 20.07.2006 по справі 1/25-06-258

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/25-06-258

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 липня 2006 р.                                                                                   № 1/25-06-258  

                Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючогоГлос О.І.Бакуліної С.В.

розглянувши касаційну скаргуДП “Акваріус” фірми “Калверт Ентерпрайзіз ЛТД”

на  постановувід 23.05.2006

Одеського апеляційного господарського суду

у справі господарського Одеської області № 1/25-06-258

за позовом3 особи:КП “Одесфарм”-Управління охорони здоров'я Одеської міськради-Комунальна установа “Міська клінічна лікарня №10”-Комунальна установа “Дитяча клінічна лікарня №2”

доДП “Акваріус” фірми “Калверт Ентерпрайзіз ЛТД”

пророзірвання договору поставки та стягнення 379940 грн.

за участю представників:     -    позивача    Рудницької Н.А.

-          відповідача-          3-х осібне прибулине прибули

ВСТАНОВИВ:

               Рішенням господарського суду Одеської області від 24.03.2006 (суддя Гарник Л.Л.), залишеним без змін постановою від 23.05.2006 колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді  О.Т.Лавренюк, суддів Я.Ф.Савицького, Т.Я.Гладишевої), задоволені позовні вимоги КП „Одесфарм” про розірвання договору від 09.08.2004 №09/08/10/08, укладеного з ДП “Акваріус” фірми “Калверт Ентерпрайзіз ЛТД”, в частині поставки медичного обладнання 25 найменувань, повернення цього обладнання відповідачеві та стягнення з останнього 379940 грн. його вартості.

Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що ДП „Акваріус” виконало договір поставки медичного обладнання з порушенням його умов, зокрема, свого зобов'язання надати позивачеві підтвердження Департаменту державної реєстрації виробів медичного призначення про включення реалізованого за договором обладнання до Державного реєстру України, що потягло за собою продаж медичного обладнання, яке не відповідає за своєю якістю вимогам чинного законодавства України, унеможливлює його використання на території України і згідно ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України є підставою для відмови від договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, ДП „Акваріус” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить спірні судові акти у справі скасувати, як прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, в задоволенні позову КП „Одесфарм” відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не було застосовано норму ст. 666 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, натомість неправильно застосовано ст. 678 ЦК України, оскільки поставлене позивачеві медичне обладнання не містить будь-яких недоліків, що підтверджується актами прийому-передачі медичного обладнання, в яких зазначено про повну відповідність обладнання кількості, якості, комплектності та відсутність у сторін з цього приводу будь-яких претензій.

Крім того, скаржник зазначив, що місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції, посилаючись на Порядок державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497, та Перелік медичних виробів, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в Україні, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.08.2005 № 393, не прийняли до уваги те, що договір №09/08/10/08 було укладено і правовідносини за ним виникли в 2004 році, тобто до введення цих нормативних актів в дію.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги, оскаржені рішення та постанову у справі залишити без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача,  перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, 09.08.2004  сторони уклали договір поставки № 09/08/10/08, відповідно до умов якого постачальник - Дочірнє підприємство „Акваріус” фірми „Калверт Ентерпрайзіз” - зобов'язався продати, а покупець - Комунальне підприємство „Одесфарм” - прийняти і оплатити медичне обладнання згідно переліку за 34 найменуваннями загальною вартістю 796200 грн.

На виконання зобов'язань за договором ДП „Акваріус” протягом серпня-грудня 2004 року поставило медичне обладнання на загальну суму 796200 грн., а КП „Одесфарм” платіжними дорученнями №№ 2, 3 від 10.08.2004   сплатило 796200 грн.

Під час перевірки Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області фінансово-господарської діяльності КП „Одесфарм” було встановлено, що поставлене по вищезазначеному договору медичне обладнання за 25 позиціям на загальну суму 379940 грн. не пройшло експертизу, не внесене до Державного реєстру медичного обладнання, не має дозволу на реалізацію та застосування в медичній практиці, про що складено акт № 02-23-042/131 від 26.05.2005.

В зв'язку з зазначеними обставинами, враховуючи, що згідно п. 3.1 укладеного сторонами договору поставки від 09.08.2004 № 09/08/10/08 постачальник зобов'язався надати підтвердження Департаменту державної реєстрації виробів медичного призначення про включення ввезеного обладнання до Державного реєстру України, позивач вважає поставлене медичне обладнання 25 найменувань таким, що не відповідає за своєю якістю вимогам чинного законодавства України, тому на підставі п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України вимагає розірвання договору в частині поставки такого обладнання та повернення сплаченої за нього грошової суми.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в силу положень Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2000 № 1497, Порядку державної реєстрації виробів медичного призначення в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.09.2000 № 229, державній реєстрації підлягають виготовлені в Україні та імпортовані медичні вироби за переліком, який визначається Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення; ввезення на митну територію, реалізація та застосування в Україні медичних виробів дозволяється тільки після їх державної реєстрації, крім випадків, визначених МОЗ у встановленому порядку; на підставі рішення про державну реєстрацію медичні вироби включаються до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, видається відповідне свідоцтво про державну реєстрацію.

В порушення названих норм чинного законодавства і зобов'язань за п. 3.1 договору щодо надання підтвердження про включення ввезеного обладнання до Державного реєстру України, відповідач здійснив поставку позивачеві обладнання 25 найменувань вартістю 379940 грн., яке не внесене до Державного реєстру, що унеможливлює його застосування в медичній практиці на території України і, за висновком судів попередніх інстанцій, є підставою для розірвання договору в частині поставки такого обладнання з застосуванням правових наслідків припинення відповідного зобов'язання сторін шляхом повернення того, що було виконано ними за цим зобов'язанням.

Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, оскільки його винесено за не повно встановлених обставин справи.

Так, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що предметом доказування у даній справі є наявність або відсутність у позивача права розірвати договір з підстав, заявлених ним у позовній заяві, а саме –позивачем піддається сумніву якість отриманого товару, при цьому позивач як на підставу позовних вимог посилається на приписи статей 655, 673, 674, 678, 712 Цивільного Кодексу України, якими врегульовані права і обов'язки сторін за договором купівлі-продажу та поставки товарів щодо їх якості.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій під час прийняття спірних рішення та постанови у справі, посилалися на приписи статті 678 ЦК України, якою встановлені правові наслідки передання товару неналежної якості, виходячи з того, що ознакою “неякісності” товару є відсутність документів про внесення медичного обладнання до Державного реєстру.

Натомість будь –які обставини, що свідчили б про невідповідність поставленого товару належній якості в розумінні суті статті 673 ЦК України предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій не були.

При цьому, судами попередніх інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на приписи статті 666 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару.

Відповідно до положень цієї статті, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, і лише у тому разі, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Крім того, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на  Порядок державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 09.11.2004, а не 09.11.2000, як вказано в спірних рішенні і постанові, не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки  договір поставки № 09/08/10/08 сторони уклали 09.08.2004 і частину медичного обладнання поставлено до прийняття і введення в дію цього Порядку.

Колегія суддів також зазначає, що підстави для зміни або розірвання договору визначені нормою ст. 651 ЦК України, відповідно до приписів ч. 2 якої вимога про розірвання договору в судовому порядку може бути заявлена зацікавленою стороною лише в разі істотного порушення умов договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором чи законом.

Однак, під час розгляду справи позивачем такі факти та договірні або законодавчі підстави розірвання спірного договору не доводились, а судами, відповідно, не досліджувались, адже, норми, на які посилається позивач і якими керувались суди попередніх інстанцій, не передбачають таких підстав, а встановлюють право на  односторонню відмову від договору і така відмова за змістом ч. 3 ст. 651 ЦК України не потребує звернення до суду.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування, і з якими закон або договір пов'язує настання тих правових наслідків, які позивач обрав в якості засобу захисту свого цивільного права або інтересу, тобто наявність підстав для задоволення даного позову.

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під  час  нового  розгляду  справи  необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно оцінити  докази, що мають значення для її розгляду та вирішення  спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване та  законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 у справі господарського суду Одеської області № 1/25-06-258 та рішення від 24.03.2006 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу ДП “Акваріус” фірми “Калверт Ентерпрайзіз ЛТД” задовольнити частково.

Головуючий                                                                     К.В.Грейц

            Судді                                                                                 О.І.Глос

                                                                                                       С.В.Бакуліна