Ухвала

від 22.03.2016 по справі 814/2931/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/36636/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі № 814/2931/14 за адміністративним позовом Приватного підприємства Укрпартнер (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування наказу і рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування наказу ДПІ № 961 від 17.09.2014 (далі - Наказ № 961) щодо здійснення документальної позапланової виїзної перевірки, рішення ДПІ від 22.09.2014 про застосування адміністративного арешту майна.

Зазначило, що оскаржувані наказ та рішення податковим органом прийняті у порушення вимог податкового законодавства і підлягають скасуванню.

1 грудня 2014 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, позов задоволено частково.

Наказ № 961 визнаний протиправним та скасований.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись па порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 5.08.2014 ДПІ направила Підприємству запит № 3670/10/14-03-22-08-16 про надання інформації та пояснень їх документального підтвердження щодо здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з контрагентами-постачальниками за лютий-червень 2014 року.

21 серпня 2014 року та 15 вересня 2014 року Підприємство повідомило ДПІ про неможливість надання інформації у зв'язку із відсутністю підстав для її отримання, а також невідповідності запиту вимогам діючого законодавства.

17 вересня 2014 року ДПІ прийняла Наказ № 961 щодо здійснення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства.

18 вересня 2014 року у зв'язку із не допуском перевіряючих до перевірки працівниками ДПІ був складений акт.

22 вересня 2014 року ДПІ прийняла рішення щодо застосування арешту майна Підприємства.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до пп. 20.1.6 , 20.1.23 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено право органів державної податкової служби для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно з п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України .

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суди встановили, що підставою для направлення Підприємству запиту було отримання ДПІ податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість за лютий-червень 2014 року (невідповідність номенклатури придбаних та отриманих товарів).

Зазначений запит був складений з порушенням вимог п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та п.п. 10-12, 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 (далі - Порядок № 1245).

Підстава, яка зазначена у запиті про надання інформації, суперечить вимогам Податкового кодексу України , оскільки не містить посилання на конкретну підставу, опису обставин, з існуванням яких законодавство пов'язує можливість надіслання такого запиту.

Про зазначені обставини Підприємство повідомило ДПІ у листі від 21.08.2014 відмовляючи у наданні інформації, що в повній мірі узгоджується з п. 16 Порядку № 1245.

Суди обґрунтовано зазначили, що запит ДПІ про надання інформації направлений Підприємству за відсутності законних підстав, тому у податкового органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного наказу.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.