Ухвала

від 28.01.2016 по справі 905/1938/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

28.01.2016р. Справа № 905/1938/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Тоцького С.В., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК на дії Відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції у Донецькій області про визнання неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції ОСОБА_1 у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.20015р., визнання недійсною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.20015р., зобов'язання вчинити певні дії

за позовом : Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК , в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДОНС , м.Жданівка, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 80 983,57грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю.

від відповідача: - не з'явився ;

від ВДВС - не з'явився ;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.2015р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК , в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДОНС , м.Жданівка, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 80 983,57грн., задоволено повністю.

На виконання даного рішення судом 09.11.2015р. були видані відповідні накази.

20 січня 2016р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК надійшла скарга, у якій заявник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції ОСОБА_1 у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.20015р., визнання недійсною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.20015р., зобов'язання вчинити певні дії

Розглянувши дану скаргу суд дійшов висновку її задовольнити з огляду на наступне.

25 листопада 2015 року АТ БРОКБІЗНЕСБАНК звернувся до ВДВС Жданівського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2015р. по справі 905/1938/15 щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДОНС , м.Жданівка, Донецька область.

24.12.2015р. скаржником отримано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.2015р., на підставі якої відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №905/1938/15, виданого 09.11.2015 господарським судом Донецької області щодо стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДОНС , м.Жданівка, Донецька область суми коштів у розмірі 80983,57грн. на користь АТ БРОКБІЗНЕСБАНК .

Постанова мотивована тим, що боржник розташований за адресою: Донецька область, м.Жданівка, вул.Леніна, 15-3, тобто на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюються або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, внаслідок проведення на цій території антитерористичних дій. Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. У зв'язку з чим, державним виконавцем, з посиланням на п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №905/1938/15 від 09.11.2015р.

24.12.2015р. Банк отримав постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу 905/1938/15 від 09.11.2015р., в межах встановленого законом строку для оскарження дій державного виконавця, звернувся до господарського суду із скаргою.

Скаржник не погоджується з позицію виконавчої служби та посилається на відсутність підстав, передбачених законом щодо відмови у відкритті виконавчого провадження.

Згідно вимог передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) та ст. 115 ГПК України виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці,визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". У відповідності до ст. 1 зазначеного Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

На підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням приписів наведених норм, на державного виконавця покладено обов'язок прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання,він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Проте, ст. 26 закону встановлено вичерпний перелік підстав за яких державний виконавець вправі відмовити у відкритті провадження, серед яких - наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п.8 ч.1 ст. 25 Закону), на яке посилається державний виконавець як на законну підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження.

За змістом п.8 ч.1 ст. 25 Закону «Про виконавче провадження» обставини, які зумовлюють відмову у прийнятті виконавчого документу до виконання повинні бути встановлені законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» , державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження виконавча служба посилається Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

Проте, положення зазначених законів не передбачають, що знаходження боржника на території проведення АТО є обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зоні проведення АТО. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО (ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2016 № 20/278.

В оскаржуваній постанові державного виконавця не вказано, а судом в результаті аналізу приписів Законів України «Про виконавче провадження» , «Про державну виконавчу службу в Україні» , «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , не встановлено передбаченої законом таких підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, як тимчасове нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень в межах території України, а також таких, як неможливість пересилення поштової кореспонденції в населені пункти, на території яких тимчасово не здійснюють повноваження органи влади або проводиться антитерористична операція.

Суд, погоджується з позицією державного виконавця про те, що територія міста Жданівка входить до зони проведення антитерористичної операції, застосовуючи до спірних відносин Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» , проте при вирішенні питання про законність дій державного виконавця суд виходить с наступного:

У відповідності до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України. На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» , приписів Закону України «Про боротьбу з тероризмом» , керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 7.04.2014 року. Але, всі без виключення населені пункти, які увійшли в зону проведення АТО, є територією України.

Жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зони проведення АТО. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО (ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.

За змістом ст.ст. 20, 21 та п.4 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» подання виконавчого документу до органу державної виконавчої служби територіальна юрисдикція якого розповсюджується на пункт, в якому розташований боржник є підставою для відкриття.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» первісними заходами щодо примусового виконання рішення зі стягнення заборгованості полягає у зверненні стягнення на кошти та майно боржника. При цьому, згідно ст.52 зазначеного Закону, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У відповідності до ст. 20 Закону, якої врегульовані питання міста проведення виконавчих дій встановлено, що державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Враховуючи структуру банківської системи, встановлене Законом України «Про банки та банківську діяльність» , Законом України «Про виконавче провадження» право державного виконавця до доступу до банківської таємниці та право накладати арешт на кошти, які акумульовані на рахунках в банківських установах України (незалежно від міста їх розташування) та звертати стягнення на арештовані кошти в рахунок виконання відповідних рішень, суд зазначає про реальну можливість проведення виконавчих дій, направлених на виявлення інформації щодо наявності грошових коштів боржника на рахунках в банківських установах та наявності іншого майна, за рахунок яких можливе виконати рішення суду по справі 905/1938/15.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст.13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.

Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду . Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття «обов'язковість судових рішень» , яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"» . Європейський суд також зазначив, що «адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.»

Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини , а саме у справі "Голдер проти Сполученого Королівства ( від 21 лютого 1975 року), «Шмалько проти України» .

Враховуючи викладене, суд не може погодитися також із твердженням державного виконавця про те, що відкриття виконавчого провадження неможливе, внаслідок тимчасового нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень на території проведення АТО та неможливості надсилання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Суд вважає, що данні обставини утруднюють виконання рішення, неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Суд вважає, що дана обставина може утруднити виконання рішення , але не унеможливлює його виконання.

За змістом ст. 36 Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Проте, таке звернення можливе тільки після порушення виконавчого провадження.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що наразі суди також опинилися в умовах, які утруднюють надсилання кореспонденції сторонам, розташованим у населених пунктах, на територію яких не здійснюється пересилення кореспонденції, проте, суди, керуючись зазначеними вище приписами Конституції України щодо доступу до правосуддя, приймають всі можливі заходи щодо повідомлення сторін про порушення провадження у справах та забезпечують реалізацію державних гарантій щодо права на справедливий суд.

Також суд наголошує, що за змістом Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві. Проте, боржник не скористався своїм правом щодо зміни місця реєстрації протягом всього часу проведення АТО з 14.04.2014р.

За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступність до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , враховуючи також справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд приходить до висновку про визнання дій державного виконавця протиправними.

Разом з цим, скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції ОСОБА_1 у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.20015р., визнання недійсною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.20015р., зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи приписи ГПК України, Закону України «Про виконавче провадження» , пункту 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» , вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Враховуючи попередній висновок суду про незаконність дій відділу виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження із виконання наказу господарського суду Донецької області №905/1938/15 виданим 09.11.2015р., суд визнає недійсною постанову від 10.12.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області №905/1938/15 виданим 09.11.2015р.

Щодо вимоги про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції винести постанову про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає про її задоволення в частині зобов'язання відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області №905/1938/15 виданим 09.11.2015р.

Керуючись вимогами передбаченими ст.6 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.8, 19, 129 Конституціъ України, п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , ст.1, 2, 20, 21, 25, 26, 32, 36 Закону України «Про виконавче провадження» та статтями 1, 2, 2-1, 4-2, 4-3, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 15, 22, 75, 86, 115, 121-2 ГПК України, господарський суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК на дії Відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції у Донецькій області про визнання неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції ОСОБА_1 у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.20015р., визнання недійсною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.20015р., зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції ОСОБА_1 у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.2015р.

Постанову відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції ОСОБА_1 від 10.12.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) по справі 905/1938/15 - визнати недійсною.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції прийняти наказ господарського суду Донецької області від 09.11.2015р. по справі №905/1938/15 до виконання та провести виконавчі дії.

Ухвала може бути оскаржена через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 5-ти днів з дня її винесення.

Суддя С.В. Тоцький