Рішення

від 22.03.2016 по справі 910/1669/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016Справа №910/1669/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Телесистеми України

до: приватного підприємства Мобіліті

про: стягнення 33 998,40 грн

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники:

Від позивача: Вакуленко С.В. - представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Телесистеми України до приватного підприємства Мобіліті про стягнення 33 998,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 року порушено провадження у справі №910/1669/16.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару у спрощений формі. Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату товару, позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок на оплату товару на суму 33 998,40 грн, однак відповідачем на вимогу позивача товар не поставлено, суму передоплати за товар не повернуто.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката.

Позивачем 22.03.2016 року подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 16 999,20 грн, в зв'язку з тим, що 29.01.2016 року відповідачем перераховано позивачу 16 999,20 грн. Також у даній заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 118,76 грн та інфляційні втрати в розмірі 305.99 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки подана заява відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, заява представника позивача прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду.

В судовому засіданні 22.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представника відповідача, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті, суд, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок №304 від 16.11.2015р. на оплату товару - Cisco SRW224G4-K9-EU у кількості 6 штук на суму 33 998,40 грн.

Позивачем в якості попередньої оплати було перераховано відповідачу 33 998,40 грн. згідно рахунку №304 від 16.11.2015р., що підтверджується платіжними дорученнями №9130 від 01.12.2015р., №9144 від 02.12.2015р., №9154 від 03.12.2015р., №9161 від 04.12.2015р., №9177 від 07.12.2015р., №9212 від 08.12.2015р.

Згідно гарантійного листа від 24.12.2015 року відповідач зобов'язався згідно оплаченого рахунку №304 від 16.11.2015р. поставити товар Cisco SRW224G4-K9-EU у кількості 6 штук до 28.12.2015 року.

Позивач звертався до відповідача листом №292 від 11.01.2016р. з вимогою повернути позивачу перераховану ним попередню оплату за товар в розмірі 33 998,40 грн. в зв'язку з непоставкою товару.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що відповідач товар, а саме Cisco SRW224G4-K9-EU у кількості 6 штук на суму 33 998,40 грн не поставив, в той же час суму попередньої оплати повернув частково 29.01.2016 в розмірі 16 999,20 грн, суму неповернутої передоплати в розмірі 16 999,20 грн. позивачу не повернув.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи те, що рахунок №304 від 16.11.2015р. містить інформацію щодо предмету договору, а саме визначено товар, якій має бути поставлений відповідачем позивачу та ціну товару, то факт оплати позивачем рахунку №304 від 16.11.2015р. платіжними дорученнями №9130 від 01.12.2015р., №9144 від 02.12.2015р., №9154 від 03.12.2015р., №9161 від 04.12.2015р., №9177 від 07.12.2015р., №9212 від 08.12.2015р. в графі призначення платежу яких міститься посилання на вказаний рахунок підтверджує укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2. ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів того, що ним у термін до 28.12.2015р. було поставлено позивачу товар на суму 16 999,20 грн. або повернуто суму попередньої оплати, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 16 999,20 грн.

Згідно з ч.2. ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторонами не визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за несвоєчасне повернення передоплати.

При цьому, посилання позивача на ч. 2 ст. 625 ЦК України, як на підставу для нарахування 3 % річних на суму неповерненої передоплати судом не береться до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013р. у справі №3-30гс13.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача адвокатських витрат в розмірі 3 000,00 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

11.01.2016 року між позивачем та адвокатом Вакуленко С.В. укладено Договір про надання правової допомоги та представництво в суді, за умовами якого адвокат Вакуленко С.В. надає адвокатські послуги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 33 998,40 грн.

Згідно розрахункової квитанції №605214 від 11.01.2016 року позивачем сплачено адвокатські послуги в розмірі 3 000,00 грн.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 22.03.2016 року адвокат Вакуленко С.В. представляв інтереси позивача у даній справі.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача по сплаті адвокатських послуг підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 926,87 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Мобіліті (04080, м.Київ, вул.ЮРКІВСЬКА/КИРИЛІВСЬКА, будинок 2-6/32, ЛІТ. А, код ЄДРПОУ 35335027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Телесистеми України (02094, м.Київ, вул. ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА, будинок 27А, код ЄДРПОУ 34726705) 16 999 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 20 коп. - суми боргу, 2926 (дві тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн 87 коп - витрати по сплаті послуг на адвоката та 1344 (тисячу триста сорок чотири) грн 41 коп - витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 25 .03. 2016 р.

Суддя Шкурдова Л.М.