Ухвала

від 04.04.2016 по справі 819/2999/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року Справа № 876/10613/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Левицької Н.Г, Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива - 2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року за позовом управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області до товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива - 2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області (надалі - УПФУ) звернулося з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива - 2 (надалі ТзОВ Перспектива-2 ) про відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в розмірі 17051,86 грн., які підлягають відшкодуванню згідно чинного законодавства України та в добровільному порядку відповідачем не сплачені.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно статті 2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Відповідач по справі - ТзОВ Перспектива - 2 є юридичною особою і відповідно до статті 1 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є платником збору на державне пенсійне страхування, зобов'язаний сплачувати цей збір на рахунок Пенсійного фонду у розмірі та строки, визначені чинним законодавством.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року задоволено позовні вимоги.

Суд виходив з того, що відповідач є юридичною особою і відповідно до статті 1 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є платником збору на державне пенсійне страхування, зобов'язаний сплачувати цей збір на рахунок Пенсійного фонду у розмірі та строки, визначені чинним законодавством. Як підтверджено матеріалами справи, зокрема розрахунком суми позову по заборгованості щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій ТзОВ Перспектива - 2 за серпень 2015 року, розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з серпня 2015 року за відповідачем рахується заборгованість за період - серпень місяць 2015 року на суму 17051,86 грн., яка не охоплена заходами примусового стягнення.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що твердження щодо обов'язку ТзОВ Перспектива-2 здійснити відшкодування виплати пільгових пенсій не підтверджено нормативно-правовим обґрунтуванням. В момент прийняття Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Закон України Про пенсійне забезпечення не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам пільгових пенсій на підставі ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу. Нормою абз.4 підп.1 п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування прямо визначено обов'язок відшкодування витрат, пенсії по яких були призначені за списком №2. Крім того норма абз.4 п.1 ст.2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування стосовно визначення об'єктом оподаткування фактичних витрат по призначених пенсіях до п.п. б - з ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення суперечить Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Також, наданий розрахунок не є належним доказом понесення УПФУ витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки він не є розрахунковим документом, що підтверджує факт сплати органом УПФУ пільгових пенсій та витрат на їх доставку. Слід звернути увагу, якщо відповідно до п.15 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення особа працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці до введення в дію Закону України Про пенсійне забезпечення , то порядок пенсійного забезпечення та порядок призначення пенсій має визначатись відповідно до ст. 100 Закону України Про пенсійне забезпечення . Маються покликання на судову практику.

Не погодившись з апеляційною скаргою, позивач скерував до суду свої заперечення, де зазначив, що згідно абз.4 п.1 ст.2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування об'єктом оподаткування для підприємств та організацій, що використовують працю найманих осіб є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених згідно п. б - з ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення . 01.01.2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи . Проте, ТзОВ Перспектива-2 є платником податку на загальних підставах, для якого немає виключення щодо відшкодування фактичних витрат.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що за змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Статтею 2 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відшкодовуються згідно абз.3 п.1 ст.4 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 року, в розмірі 100 відсотків фактичних витрат.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійному фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року.

Відповідно до п.6.4 вищезгаданої Інструкції розміри сум відшкодування на поточний рік визначаються відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , які надсилаються підприємствами до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Відповідно до п. 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів а та б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Вищевикладена правова позиція суду апеляційної інстанції відповідає судовій практиці Верховного Суду України (ухвала від 11.11.2015 року, ухвала від 26.01.2016 року), яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива - 2 залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі №819/2999/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 06 .04.2016 року